Американський підхід ґрунтується на переважанні методів господарського управління, де основою ухвалення управлінських рішень є раціональність та економічна доцільність

Основні засади теорії державного управління

Тема 5. Державне управління економікою

1. Державне управління економікою: сутність, об’єкт, суб’єкт та предмет управління.

2. Система органів державного управління економікою.

3. Цілі та функції державного управління економіки

4. Методи та засоби державного управління економіки

Економічна історія неодноразово спростовувала факт прямої залежності ефективності національ­ного економічного розвитку від мінімізації державного регулю­вання.

Досвід країн, що здійснили економічний прорив та досягли високих показників добробуту, засвідчує ефективність системи державного управління, що базується на гнучкому поєднанні прямих та непрямих методів управління з переважанням остан­ніх.

Підвалинами державного управління є соціальна структура, яка визначає його суб’єкти, інтереси, характер і спрямування управлінських процесів. Залежно від соціальної структури суспільства формуються політичні сили, які впливають на здійснення державного управління. Тому завдання державного управління визначаються специфікою політичної системи національної економіки, рівнем її розвитку.

Державне управління являє собою засіб спрямовуючого впливу управлінської діяльності на процеси функціонування та розвитку держави. Управлінню притаманні свої об’єкти і суб’єкти.

Об’єктом державного управління є соціальна організація суспільства з притаманними їй соціальною структурою й соціальними процесами. Об’єктами можуть бути: економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки.

До суб’єктів держав­ного управління належать: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації); посадові особи; службовці, що наділені державно-владними повноваженнями.

Між суб’єктом і об’єктом державного управління не існує абсолютних меж. Система, що управляє як суб’єкт відносно того чи іншого об’єкта, своєю чергою, є об’єктом управління іншим суб’єктом. Так, наприклад, обласна державна адміністрація, що здійснює управлінські функції на території області, як суб’єкт управління на цій території водночас являє собою об’єкт управління Кабінету Міністрів, а останній є об’єктом управління Президента.

Щодо визначення сутності предмета державного управління, то розрізняють два підходи: американський та європейський.

В американському підході галузь державного управління зображується як суміш бізнесу, політики й економіки. «Державне управління:

1) це спільні зусилля груп людей у контексті держави;

2) охоплює всі три гілки влади — виконавчу, законодавчу й судову, а також їх взаємозв’язок;

3) виконує важливу роль у формуванні державної політики, а отже, є частиною політичного процесу;

4) істотно відрізняється від приватного управління;

5) тісно пов’язане з численними приватними групами й окремими індивідами в забезпеченні громадських послуг» (Nigro and Nigro, seventh edition, 1989).

Європейський підхід ґрунтується на тому, що державне управління – це підгалузь права. Такий підхід пояснюється тим, що державне управління тривалий час асоціювали з громадською службою зі здійснення законів та браком впливу в політичних процесах. Європейські державні службовці дотримувалися жорсткішого розмежування політики й управлінської діяльності.

Необхідними умо­вами підвищення ефективності державного управління трансфо­рмаційними економічними системами є:

- формулювання чіткої стратегії національного соціально-економічного розвитку;

- досяг­нення політичної згоди учасників;

- узгодження механізмів реа­лізації політичних рішень.

Дата добавления: 2014-01-07