Теорії економічного розвитку країн, що розвиваються

Інституціональна теорія економічного зростання та розвитку

Інституціональна теорія економічного зростання та розвитку зосереджувала увагу не на явищах і процесах в їх економічній іпостасі, а на цінностях, традиціях, культурі.

У деяких дослідженнях, проведених недавно, економісти намагаються відстежити, як впливають на економічне зростання політичні та інституціональні чинники, як воно пов’язане з показниками, що вимірюють ступені політичної громадянської та економічної свободи. Політично відкриті суспільства виявилися більш ефективним, з найвищими темпами зростаннями.

Основною перешкодою економічного розвитку інституціональною теорією визнається неефективність інституціональної структури економічної системи.

Держава може сприяти економічному зростанню за допомогою ряду заходів, таких як захист прав власності, підтримка стабільного політичного середовища і політика вільної торгівлі. Враховуючи важливість заощаджень для економічного зростання, уряд міг би збільшити величину національних заощаджень шляхом збільшення державних заощаджень, або принаймні шляхом скорочення дефіциту державного бюджету. Уряд також може сприяти зростанню економіки, збільшуючи свої власні інвестиції, особливо в інфраструктуру. Інституціоналісти заперечують необхідність прямого державного втручання в економіку, оскільки воно, на їхню думку, ґрунтується на неглибокому розумінні економічних процесів і спричинює зміни, які не завжди є позитивними для економіки.

Розглянуті вище теорії та моделі економічного зростання та розвитку розраховані на розвинуті країни і зовсім не придатні до використання у країнах, що розвиваються. Це зумовлено тим, що для слаборозвинутих країн прискорення темпів економічного зростання та розвитку пов’язане не з визначенням оптимальної комбінації ресурсів і збалансування темпів їх приросту, а з докорінною перебудовою основ національної економічної системи.

Однією з найбільш відомих моделей економічного розвитку, в якій акцентується увага на механізмі перетворення малорозвиненої аграрної країни в економічно розвинену з галузевою структурою та високим рівнем урбанізації, є двосекторна модель Льюїса.

Артур Льюїс – Нобелівський лауреат. Згідно з моделлю Льюїса каталізатором зростання є швидкий розвиток промисловості. При цьому загальне зростання досягається в результаті взаємодії двох секторів. Економічне зростання Льюїс розглядав як процес вкладень в економічний і соціальний розвиток.

Основою економічного зростання в моделі Льюїса – резерв робочої сили. Згідно з моделлю будь-яка економічна система складається з двох секторів:

1. Традиційний (сільськогосподарський) сектор з натуральним сільським господарством і нульовим рівнем продуктивності праці.

2. Сучасний (промисловий) сектор — конкурентоспроможний і капіталізований сектор з міською промисловістю та міграцією робочої сили з традиційного сектору.

Домінування одного з них над іншим визначає характер і темпи економічного розвитку.

Основна увага у моделі Льюїса приділяється міграції робочої сили з села до міста та зростанню виробництва у промисловому секторі.

Завдання моделі: перерозподілити частину трудових ресурсів з сільського господарства у промисловість і тим самим отримати прискорення темпів економічного зростання.

Проблема забезпечення промислового сектору достатнім обсягом капіталу вирішується через реінвестування прибутків підприємців з високорозвинутих країн. Міграція та підтримання високого рівня зайнятості — утриманням рівня зарплати на більш високому рівні порівняно з традиційним сектором.

За певного обсягу капіталу підприємці з промислового сектору будуть наймати робітників, допоки граничний продукт робітника зрівняється з рівнем заробітної плати. Оскільки весь прибуток реінвестується, то обсяг капіталу збільшуватиметься і підприємці будуть продовжувати наймати нових робітників із традиційного сектору. Зростаючі прибутки в подальшому створюють динамічний ефект та економічне зростання. У цьому й полягає механізм економічного зростання моделі Льюїса.

Економічне зростання:

- в промисловості: екстенсивний тип

- в сільському господарстві: інтенсивний тип.

Цей механізм діятиме доки вся надлишкова робоча сила з традиційного сектору перейде до промислового. Вилучення нової робочої сили з сільськогосподарського сектору супроводжуватиметься зниженням виробництва продовольства — зниження чисельності працівників на одиницю землі приведе до збільшення величини граничного продукту праці. Крива попиту на працю буде мати додатній кут нахилу внаслідок підвищення рівня зарплат, що свідчитиме про завершення структурної перебудови економіки.

Проведені у подальшому емпіричні дослідження в цілому підтвердили реалістичність основних положень та процесів, описаних у моделі Льюїса. Разом із тим, модель Льюїса має певні недоліки.

По-перше, за умов реінвестування прибутків у працезаощадні технології міграція населення з традиційного сектору спричинить до безробіття у місті.

По-друге, сучасні теоретики розвитку зазначають, що наявність надлишкової робочої сили є емпірично більш вірогідною у промисловому секторі, ніж у традиційному.

По-третє, нереалістичність припущення про конкурентність механізму ринку праці, який забезпечить постійний рівень реальної зарплати у промисловому секторі до моменту вичерпання надлишків робочої сили.

Дата добавления: 2014-01-07