Чинники валютного курсу

Система гнучких валютних курсів.

Гнучкі курси можуть бути вільними або регульованими.Вільні курси складаються на валютних ринках стихійно, під впливом попиту на валюти та їх пропонування, валютна політика з боку держави відсутня. Уряд не встановлює валютних обмежень, не здійснює валютних інтервенцій, фіскальна, грошово-кредитна та торгівельна політика уряду не спрямована на зміну валютного курсу. Регульовані валютні курси складаються на валютному рин­ку під впливом валютної політики держави.

Розглянемо механізм функціонування системи гнучких валютних курсів, скориставшись графічною ілюстрацією. Для спрощення аналізу приймемо, що валюти використовуються тільки для торгівельних операцій (експорту та імпорту). При цьому важливо пам'ятати, що за попитом на певну валюту, так само, як і за її пропонуванням стоїть попит на товари. Припустимо, що українські споживачі мають потребу в американських комп'ютерах. Попит на американські товари викличе попит на американську валюту, необхідність задоволення цього попиту викличе, в свою чергу, пропонування доларів США.

Імпорт країною іноземних товарів утворює внутрішній попит на інозем­ну валюту, задоволення цього попиту зменшує запаси іноземної валюти в національному банку. Експортні операції, навпаки, надають у розпоряджен­ня національних банків зароблену експортерами іноземну валюту, збільшують її запаси, утворюють пропонування валюти. Отже, в певному розумінні екс­порт країни фінансує її імпорт. В умовах вільних валютних курсів пропону­вання валюти з боку експорту стикається на валютному ринку з попитом на неї з боку імпорту, визначаючи вільний валютний курс.

Припустимо, що українські споживачі пред`являють попит на американ­ські товари, за яким стоїть попит на долари США, що описується кривою попиту D. Пропонування доларів США відображає попит американців на україн­ські товари На рис. 3.1. по вертикалі ми відкладаємо обмінний курс іно­земної валюти, тобто ціну 1 долара, виражену в гривнях, по горизонталі - кількість доларів, які надійдуть у вигляді доходів від експорту або ви­датків на імпорт за певним обмінним курсом.

Крива попиту на долари (D) показує, що якщо долар дешевшає для українців, наприклад, 1 дол.=1 грн., то американські товари для них також дешевшають, отже, обсяг попиту на долари зросте. І навпаки, коли долар дорожчає, наприклад, 1 дол. = 5 грн., то для українців дорожчають всі американські товари, обсяг попиту на долари зменшиться.

Крива пропонування доларів (S) показує, що при зростанні ціни дола­ра в гривнях пропонування долара зростає, американці при зростанні курсу долара зможуть купити більше українських товарів з розрахунку на одиницю валюти, що зумовлює зростання обсягу пропонування доларів.

Точка ринкової рівноваги Е визначає рівноважну ціну долара в гривнях або рівноважний валютний курс: 1 дол.=4 грн., У точці рівноваги попит на валюту дорівнює її пропонуванню, що означає одночасно рівновагу між експортом та імпортом країни, збалансованість платіжного балансу країни.

Якщо курс відхиляється вверх або вниз від рівноважного, виникають активи або дефіцити платіжного балансу. Припустимо, що український літак коштує 4 млн. грн. При рівноважному валютному курсі 1 дол. = 4 грн., він буде коштувати у США 1 млн. дол. При валютному курсі 1 дол. = 5 грн. він буде коштувати вже 800 тис. доларів. Знецінення гривні (подорожчання долара) робить українські літаки та інші товари більш конкурентоспроможними, попит на них з боку американців зросте. Відповідно доходи України від експорту зростуть, а видатки на імпорт скоротяться через подорожчан­ня американських товарів. Перевищення доходами від експорту видатків на імпорт призведе до появи активу платіжного балансу України (рис. 3.1) і перевищення пропонування доларів над попитом на них. Надлишок пропо­нування доларів зрештою викличе падіння його курсу, курс гривні відповідно зросте, рівновага відновлюється.

Падіння курсу долара призведе до зростання українських видатків на імпорт порівняно з надходженнями від експорту. Наприклад, за кур­сом 1 дол. = 2 грн. утвориться дефіцит платіжного балансу України, оскіль­ки надходження доларів від експорту становитимуть тепер Q₃, а видатки на імпорт - Q₄. Поява дефіциту платіжного балансу і дефіциту доларів призведе до знецінення гривні й подорожчання долара, рівновага відновлюється. З відновленням рівноваги дефіцити і активи платіжних балансів ліквідуються. Отже, в умовах вільного плавання валютний курс змінюється таким чи­ном, що відбувається автоматичне врегулювання платіжних балансів.

На валютний курс чинять вплив ряд чинників:

§ відносна купівельна спроможність валют або відносні рівні цін,

§ відносні рівні процентних ставок,

§ стан платіжного балансу країни,

§ коливання циклічного характеру,

§ діяльність валютних ринків і спекулятивні операції,

§ ступінь використан­ня валюти в міжнародних розрахунках.

Найважливішим чинником, що визначає валютний курс, вважається паритет купівельної спроможності або відносні рівні цін та витрат виробницт­ва. Паритет купівельної спроможності – це співвідношення між двома валю­тами, яке вирівнює їх купівельну спроможність до певного набору товарів та послуг. Він показує, чому дорівнює купівельна спроможність грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Напри­клад, якщо певний споживчий кошик коштує у США 1000 дол., а аналогічний споживчий кошик коштує в Німеччині – 1500 марок, то паритет купівельної спроможності: 1 дол. = 1,5 марки. Співвідношення валют щодо їхньої купі­вельної спроможності є своєрідною віссю валютного курсу.

На купівельну спроможність валют, отже, й на валютний курс, чинить вплив інфляція. Чим вищим є темп інфляції в країні, тим нижчим за інших рівних умов буде курс її валюти. Залежність валютного курсу від темпу інфляції є вищою для країн зі значними обсягами міжнародних операцій. Ана­логічний вплив на валютний курс чинить зростання витрат виробництва, яке зрештою й викликає зростання рівня цін.

Вплив на валютний курс відносних рівнів процентних ставок пояснюється двома основними обставинами. По-перше, зміни процентних ставок в країні впливають за інших рівних умов на міжнародний рух капіталу, в першу чергу короткострокового. Підвищення процентної ставки стимулює надходження іноземних капіталів до країни, зниження стимулює втечу ка­піталу, в тому числі й національного, за кордон. Рух капіталу, зокрема спекулятивний, посилює нестабільність платіжних балансів. По-друге, процентні ставки чинять вплив на операції на валютних та кредитних ринках. Банки беруть до уваги різницю в процентних ставках на національ­ному та світовому ринках. За інших рівних умов вони віддадуть перевагу одержанню дешевших кредитів на іноземному ринку з нижчими процентними ставками й розміщенню іноземної валюти на національному кредитному ринку, якщо ставки тут виявляються вищими. У будь-якому випадку зростання про­центної ставки в країні призводить до зростання попиту на її валюту й зростання пропонування іноземної валюти, курс валюти країни зростатиме.

Як вже було з'ясовано, курс валюти і стан платіжного балансу країни взаємопов'язані. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки зростає попит на неї з боку іноземних партнерів. Дефіцит платіжного балансу сприяє зниженню курсу національної валюти. Нестабільність платіжного балансу призводить до різких змін у попиті на відповідні валюти та їх пропонуванні. При цьому на стан платіжного балансу можуть чинити вплив такі чинники як зміни смаків та уподо­бань споживачів, розвиток імпортозаміщуючих виробництв, відкриття нових джерел ресурсів.

Коливання економічної активності циклічного характеру також чинять вплив на валютний курс. Економічне зростання супроводжується зростанням в країні обсягів виробництва, зайнятості та доходу. Зі зростанням доходу зростає сукупний попит як на продукцію вітчизняного, так й іноземного виробництва. Зазвичай зростання національного доходу призводить до зростання попиту на імпорт в тій же мірі, що й на продукцію вітчизняного виробництва. Але зростання попиту на іноземні товари викликає відповідне зростання попиту на іноземну валюту, в зв'язку з чим курс національної валюти має тенденцію до зниження. І навпаки, в періоди класичної депре­сії, коли спад супроводжується падінням рівня цін, курс валюти країни має тенденцію до зростання.

Суттєвий вплив на валютний курс може чинити діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс певної валюти має тен­денцію до зниження, фірми та банки починають завчасно продавати її на більш стійкі валюти, що ще більше погіршує її позиції. Поштовхом до спе­кулятивного продажу або купівлі валюти можуть стати як економічні, так і політичні події, зроблені авторитетними інституціями прогнозні оцінки тощо.

Ступінь використання валюти у міжнародних розрахунках також є чинником валютного курсу. У 90-ті рр. 55 % міжнародних платежів, майже 90% розрахунків за нафту здійснювалися у доларах США, у доларах сплачували­ся 70 % зовнішньої заборгованості. Тому періодичні підвищення цін на нафту, зростаючі виплати заборгованості держав сприяли підвищенню курсу до­лара навіть за умов падіння його купівельної спроможності. Цей чинник тісно пов`язаний зі ступенем довіри до певної валюти на національному та світовому ринках. Його вплив визначається станом економіки, економічною та політичною стабільністю в країні. Отже, формування валютного курсу дійсно є складним багатофакторним процесом, обумовленим численними чинниками впливу і взаємозв’язку наці­ональної та світової економіки і політики.

Дата добавления: 2014-01-07