В умовах гнучких валютних курсів

Адаптація ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Розглянувши детермінанти валютного курсу, ми можемо проаналізувати механізм адаптації вільного валютного курсу та платіжного балансу до змін, що спричиняються ними. Припустимо, що під впливом будь-якого з чинників (зростання попиту на американські товари, посилення інфляції в Україні, підвищення рівня процентних ставок у США та ін.) зростає український попит на долари США, крива попиту D₀ зміщується у положення D₁ (рис. 3.2.).

В точці початкової рівноваги Е не було ні дефіциту, ні активу платіжного балансу, український експорт дорівнював імпорту за вільним валютним курсом 1 дол. = 2 грн. Зростання попиту руйнує рівновагу. Зі зростанням попиту на долари імпорт зростає до величини Q₂, тоді як експорт залишається на попередньому рівні Q₀. Різниця між Q₀ та Q₂ показує величину дефіциту платіжного балансу. Перевищення попитом на долари їх пропонування в умовах вільних валютних курсів призводить до зростання курсу долара і зниження курсу гривні до встановлення нової рівноваги у точці Е₁ на новому рівні валютного курсу 1 дол. = 4 грн. Тепер американські товари для українців подорожчали вдвічі, отже, попит на них скоротиться. Одночасно знецінення гривні зробить українські товари більш конкурентоспроможними, попит на них зросте, відповідно зростуть експорт і надходження від нього. Зростання експорту і скорочення імпорту відбуваються до точки, де вони знов зрівняються, доходи від експорту стануть знов достатніми для фінансування зрослого імпорту, але на новому рівні валютного курсу.

Отже, вільні коливання валютних курсів, реагуючи на зміни у попиті та пропонуванні валют, автоматично коригують дефіцити та активи платіжних балансів, вирівнюючи попит на іноземну валюту з боку витрат на імпорт зі збільшенням пропонування іноземної валюти з боку експорту. Автоматичний механізм врегулювання платіжних балансів становить головну перевагу системи гнучких валютних курсів. Разом з тим, ця система не позбавлена й недоліків.

Різкі коливання валютних курсів породжують ризики та невизначеність для учасників торгівлі. Фірма, що закуповує для продажу на національному ринку імпортні товари і розраховує на певний прибуток за курсом 1 дол. = 2 грн., може нести збитки, якщо їй доведеться обмінювати для покупки імпортного товару не 2 грн. на 1 дол., а 4 грн. Зрештою, щоб не ризикувати, фірма може просто відмовитись від покупки. Наслідком ризиків та невизначеності у торгівлі стане скорочення її обсягів.

Внаслідок різких коливань валютних курсів відбувається також погіршення умов торгівлі для певних її учасників. Так, наприклад, якщо курс долара зростає, це означає, що для фінансування імпорту з США Україна повинна буде експортувати більший обсяг товарів вітчизняного виробництва.

Але чи не найбільшим недоліком цієї системи є дестабілізуючий вплив коливань валютного курсу на внутрішню економіку. Коливання валютних курсів можуть як стимулювати розвиток економіки, так і чинити депресивний вплив, в першу чергу на галузі, що виробляють експортну продукцію.

Скористаємось для аналізу моделлю „сукупний попит – сукупне пропонування” (рис. 3.3). Припустимо, що економіка перебуває в рівно­вазі у стані повної зайнятості (точка Е₁) і курс національної валюти знижується. За інших рівних умов знецінення валюти підвищить іноземний попит на вітчизняні товари, зросте компонент чистого експорту у сукупному попиті, зросте сукупний попит, наслідком чого стане інфляція попиту. Одночасно імпортні товари для цієї країни дорожчають. Якщо, наприклад, країна імпортує значну частину сировини для галузей національного виробництва, це призведе до зростання витрат виробництва і скорочення сукупного пропонування, рівновага встановлюється за вищого рівня цін та менших обсягів національного виробництва . Отже, наслідком зниження обмінного курсу валюти в умовах повної зайнятості може стати стагфляція.

Зростання курсу національної валюти скорочує експорт і збільшує імпорт, що робить від`ємним значення чистого експорту і за інших рівних умов призводить до скорочення сукупного попиту, обсягів виробництва, зайнятості та доходу. Важливо відзначити, що систе­ма вільного плавання валютних курсів може суттєво коригувати результати фіскальної або грошово-кредитної політики держави, спрямованої на подо­лання інфляції чи депресії. Особливо це стосується країн, частка чистого експорту у ВВП яких є значною.

Розглянутий нами механізм вільних валютних курсів є радше аналітич­ною, ніж реальною моделлю. В реальній дійсності поширені гнучкі регульо­вані валютні курси. Регульованими вважаються курси, які складаються на валютному ринку під впливом валютної (курсової) політики.

Регульоване плавання відрізняється тим, що валютні курси, як і за умов вільного плавання, встановлюються на валютному ринку співвідношен­ням попиту та пропонування, а регулювання полягає в обмеженні курсової нестабільності шляхом участі країн у міжнародних валютних угодах або шляхом прив'язування курсу національної валюти до "кошика" валют своїх основних торговельних партнерів. Ринкові коливання валютних курсів зберігаються, але державні органи утримують їх у взаємно визначених межах за допомогою валютних інтервенцій та інших інструментів валютної політики.

Валютна інтервенція – це операція центрального банку країни з купівлі або продажу національної валюти з метою підвищення або зниження її курсу. При падінні курсу національної валюти центральний банк продає значні суми іноземної валюти, що призводить до зростання курсу національної валюти. І навпаки, купівля центральним банком іноземної валюти приз­водить до зниження курсу національної валюти. Валютні інтервенції є ос­новним інструментом девізної політики, яка чинить значний, але тимчасо­вий і певною мірою обмежений вплив на валютні курси. Валютні інтервенції як правило, супроводжуються значними витратами і не завжди можуть забез­печувати стабілізацію валютного курсу, наприклад, якщо чинники ринкового впливу переважають вплив державного регулювання.

Утримання валютного курсу в певних межах також може здійснюватись за до­помогою дисконтної політики – зміни облікової ставки центрального банку, спрямованої на регулювання валютного курсу та платіжного балансу.

У системі регульованого плавання виділяються три режими:

§ “незалежне плавання”, що характеризується гнучким обмінним курсом, який складається незалежно від курсів інших валют під впливом попиту та про­понування на валютних ринках, та помірними інтервенціями центральних банків (валюти США, Японії, Великобританії, Аргентини, Австралії та ін.);

§ “ кероване плавання” характеризується активним впливом операцій центральних банків на ринковий курс валют (Греція, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін.);

§ “спільне плавання” - режим гнучких обмінних курсів валют декількох країн з узгодженими межами взаємних курсових коливань (наприклад, режим “валютної змії” в країнах ЄEC).

Дата добавления: 2014-01-07