Типи криз, їх класифікація

Кризи неоднакові не тільки за своїми причинами і наслідками, але й за своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними.

Існують загальні і локальні кризи. Загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему, локальні — тільки частину її. Це поділ криз за масштабами прояву. Звичайно, цей поділ умовний. У конкретному аналізі кризових ситуацій необхідно враховувати межі соціально-економічної системи, її структуру і середовище функціонування.

За проблематикою можна виділити макро- і мікрокризи. Макрокризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікрокриза охоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.

За структурою відносин у соціально-економічній системі і диференціацією проблематики її розвитку можна виділити окремі групи економічних, соціальних, організаційних, психологічних, технологічних криз. Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми. Це кризи виробництва і реалізації товару, взаємин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг, бан­крутства й ін. У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові кризи. Вони характеризують протиріччя у фінансовій систе­мі чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вира­ження економічних процесів.

Соціальні кризи виникають під час загострення протиріч чи зіткнення інтересів різних соціальних груп чи формувань працівників і роботодавців, профспілок і підприємців працівників різних про­фесій, персоналу і менеджерів та ін. Часто соціальні кризи є ніби продовженням і доповненням криз економічних, хоча можуть ви­никати й самі собою, наприклад, з приводу стилю управління, не­вдоволення умовами праці, ставлення до екологічних проблем, з патріотичних почуттів.

Особливе становище в групі соціальних криз займає політична криза. Це — криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в уп­равлінні суспільством. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх боків розвитку суспільства і переходять у кризи економічні.

Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явної потреби в нових технологіях.

За безпосередніми причинами виникнення кризи поділяються на природні, суспільні, екологічні. Перші викликані природними умо­вами життя і діяльності людини. До причин таких криз належать землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Усе це не може не відбиватися на економіці, психології людини, соціальних і політичних процесах. При певних масштабах такі явища природи породжують кризи.

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними. Передбачувані кризи настають як етап розвитку. Вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами. Потреби реструктуризації ви­робництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу можуть бути пов'язані з виникненням кризи.

Існують також кризи явні і латентні (сховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі приховані, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні. Уся сукупність можливих криз поділяється також на групи криз, затяжних і короткочасних. Чинник часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль.

Дата добавления: 2014-01-07