Кризи і державне втручання

Якщо економіка країни перебуває в стані кризи, то ця обставина не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у тому числі й позитивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т.п.

В умовах розвинутих ринкових відносин стійкість роботи підприємств, незважаючи на внутрішні чинники, залежить від цілком відомих чинників макросередовища. До них можна віднести циклічність розвитку економіки, особливості й умови державного втручання в економічні процеси суспільства, галузеві аспекти, глобальну конкуренцію тощо.

Відповідно до категорії кризи розробляється система засобів щодо її подолання:

• на макрорівні – засобами національної економіки, з використанням зовнішніх запозичень;
• на мезорівні – засобами регіону, муніципалітету, а також субвенціями;
• на мікрорівні – засобами господарюючих підприємств (оскільки вони самі розпоряджаються своїм майном), а також шляхом адміністративного втручання державних органів (суд, прокуратура, комісія з банкрутства та ін.).

На макрорівні держава впливає через::

• право, через свої органи і посадових осіб;

• систему відповідних інститутів і державних органів, що приймають владні рішення;

• діяльність осіб, наділених відповідними владними повноваженнями.

Показником нездатності менеджменту підприємства самостійно вивести його з кризового стану є початок процедури банкротства (входження до внутрішнього середовища підприємства зовнішніх управлінських структур). Для чого це робиться? Головна мета – запобігти подальшому руйнуванню підприємства і відновити своєрідний баланс у зовнішніх відносинах цього підприємства.

Основні причини банкрутства фірм у промислово-розвинених країнах:

· затоварювання;

· зайве устаткування;

· швидке та неконтрольоване розширення комерційної діяльності фірми;

· відсутність збуту.

Головні причини збитковості українських підприємств:

· існування в минулому “витратної” економіки (у зв’язку з орієнтацією економіки країни на місця розташування сировини);

· невдала стратегія підприємства;

· некоректна переоцінка “промбалансу” (недооблік інфляції, змін у державній податковій та ціновій політиці);

· комерціалізація (специфічна приватизація);

· стрибкоподібне збільшення витрат (унаслідок різких змін тарифів та цін на ресурси);

· свідомий перерозподіл потоків витрат та доходів між окремими господарюючими організаціями).

Дата добавления: 2014-01-07