Функціональне управління і необхідність антикризового управління

Основні функції управління

Основи антикризового управління підприємством

Управління як особлива економічна категорія являє собою сукупність дій з керівництва людьми і виробництвом для досягнення запланованих результатів організації.

Ці дії, а точніше, різновиди впливів на об'єкт управління, і являють со­бою функції управління, науково обґрунтована характеристика яких необхідна для ефективної організації управління будь-якої організації, підприємства, установи будь-якої форми власності.

У вітчизняних і зарубіжних джерелах наводиться різна кількість таких функцій (4-6 найме­нувань). Серед них: планування, організація, мотивація і контроль. Рідше трапляються такі функції (і це пра­вильно) як координація і регулювання. У деяких авторів можна зустріти навіть таку "функцію управління", як маркетинг, що яв­ляє собою вид діяльності (функцію) підприємства. Таким чином, необхідно чітко уявляти собі два моменти:

• що таке функції управління, менеджменту (у цьому випадку це синоніми), без яких неможливо ефективно управляти, впли­вати на об'єкт управління (перш за все на персонал організації);

• що таке функції організації, підприємства, установи, без яких неможлива їхня господарська діяльність.

До функцій підприємства (видів діяльності) належать: фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, збутова та інші види діяльності організації.

Завдання, які виникають у практиці управління за своєю суттю, є або функціональними, або антикризовими (ситуаційними). Функціональні (стабільні) завдання визначаються сформованим поділом праці у виробництві й управлінні.

Антикризові завдання є наслідком порушень взаємодії спеціалізованих підсистем і елементів організації під впливом дестабілізуючих факторів виробництва.

Динамічність виробничої організації, її здатність реалізувати мінливі цілі управління можуть бути забезпечені тільки наявністю і взаємодією двох елементів структури управління.

Адаптивність виробничого підприємства може бути забезпечена доповненням наявного механізму функціонування елементами ситуаційного типу, що забезпечують організаційно, економічно, технічно можливість розв'язання комплексу проблем, які виникають.

Таким чином, частина елементів системи управління повинна формуватися з урахуванням процесів функціональної спеціалізації управлінських робіт, а друга частина повинна мати проблемно-орієнтований (антикризовий) характер. Причому антикризові елементи організації можуть формуватися і як тимчасові.

При цьому неправильно було б думати, що ситуаційне управління має лише поточний, оперативний характер. Поняття оперативності дуже відносне: те, що для системи управління більш високого рівня ієрархії є оперативною проблемою, для підлеглої виробничої структури може мати перспективний, стратегічний характер. Поточні проблеми інноваційного управління, як правило, є стратегічними для виробничого менеджменту.

Розвиток будь-якого виду управління повинен супроводжуватися підвищенням його ефективності. У свою чергу, підвищення ефективності управління визначається ростом його потенціалу, тобто можливістю позитивних змін, наявністю необхідних ресур­сів й умов їх використання. У тенденціях зміни потенціалу й ефективності управління також криються небезпеки кризи.

Антикризове управління так само, як і будь-яке інше, може бути менш ефективним чи більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення, локалізації чи позитивного використання кризи в зіставленні з витраченими на це ресурсами. Важко визначити таку ефективність у точних розрахункових показниках, але побачити її можна проаналізувавши управління, його успішність чи прорахунки.

Готуючи навіть звичайних менеджерів, велику увагу слід приділяти розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях.

Дата добавления: 2014-01-07