Антикризові стратегії підприємства

Основні ознаки антикризового управління

Небезпека кризи існує у будь-який момент, навіть тоді, коли кризи фактично немає. Це визначається тим, що в управлінні завжди існує ризик, оскільки соціально-економічна система розвивається циклічно, динамічно розвивається зовнішнє середовище, змінюється співвідношення керованих і некерованих процесів, змінюються люди, їх потреби й інтереси.

Антикризове управління — це управління, за якого передбачається небезпека кризи, аналізуються її симптоми, розробляються заходи для зменшення негативних наслідків кризи та використання її факторів для наступного стійкого розвитку організації.

Сутність антикризового управління можна розкрити в таких положеннях:

• кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

• кризи іноді можна прискорювати, випереджати,
відсувати;

• до криз можна і треба готуватися;

• кризи можна пом'якшувати;

• управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спе­ціальних знань, досвіду і мистецтва;

• кризові процеси можуть бути до певної межі керованими;

• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.

Таким чином, виходячи із проблематики, можна зробити висновок, що антикризове управління є особливим типом управління, якому притаманні як загальні для управління риси, так і специфічні.

Кризові ситуації потребують стратегічного підходу до їх розв’язання. В умовах організаційного стресу від топ-менеджменту вимагається гнучкість у використанні різних стратегій.

Що стосується вибору основної стратегії антикризового менеджменту промислової фірми, то найбільш доцільним уявляється вибір “стратегії диференціації”. У кризовому стані фірма має велику кількість зайвих фондів і кадрів, що не дозволяє фірмі стати “лідером у витратах” через неможливість за малий термін досягти низької собівартості продукції. У той же час наявність зайвого виробничого потенціалу дає можливість швидко здійснити дії щодо зміни споживчих якостей продукції відповідно до смаку різних груп покупців і за рахунок цього суттєво розширити збут і збільшити доходи. Комбінування ж обох згаданих стратегій в антикризовому менеджменті може призвести до взаємного погашення приростів. Тому важливо обрати одну з стратегій (у нашому випадку – “стратегію диференціації”).

За своєю сутністю, стратегія являє собою багатовимірну економічну категорію, яка містить викладення технології функціонування організації для досягнення певної мети. За формою антикризова стратегія являє собою програмний документ, який містить назву цілей (кінцевих та проміжних), ресурси і способи їх використання (персонал, фонди, відношення власності), технологію виведення фірми з кризи (структура організації, формули поведінки персоналу, правила виробничо-фінансової та маркетингової діяльності).

Для кризової фірми, що розраховує на успіх, найбільш придатна стратегія зростання. У випадку невдачі важливо зорієнтуватись у стратегічному плані й обрати стратегію відходу. Що стосується стратегії стабільності, то фахівці рекомендують використовувати її лише для короткочасних етапів функціонування кризової фірми, вона може застосовуватися для накопичення ресурсів перед рішучими діями.

1.4. Управлінський облік у системі антикризового управління підприємством

Дата добавления: 2014-01-07