Комп'ютер - засіб розвитку молодших школярів

Можливості застосування комп'ютерної техніки в початковій школі досить великі:

- уже давно ведуться уроки інформатики в молодших класах, де комп'ютер є об'єктом вивчення;

- є досвід ефективного використання комп'ютерів на предметних уроках, де він виступає в ролі навчального тренажера, засобу контролю, засобу розвитку дитини;

- робляться небезуспішні спроби використовувати комп'ютер на корекційних заняттях зі слабкими дітьми;

- комп'ютер є засобом психолого-педагогічної діагностики і використовується в цій якості багатьма шкільними психологами.

Яка повинна бути роль комп'ютера на уроці в початковій школі?

Розумний і сумлінний педагог, який би предмет він ні вів, повинен бути заклопотаний, насамперед, тим, як засобами конкретного навчального предмета забезпечити планомірний і ефективний розвиток кожної дитини. Пластичність психіки, її здатність до удосконалювання губиться з віком стрімко. Маючи це на увазі, кожен з нас прагне не упустити дорогоцінний час на кожнім уроці.

Чи може комп'ютер стати засобом РОЗВИТКУ молодшого школяра? Безсумнівно. Для успішного навчання по будь-якому предмету дитині необхідно мати гарну, стійку УВАГУ, вона повинна уміти СПОСТЕРІГАТИ, ПОРІВНЮВАТИ, КЛАСИФІКУВАТИ по одному або декільком ознакам, вона повинна ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ об'єкти вивчення, їхньої назви, послідовність операцій з ними, вона повинна знати основні ПРИЙОМИ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ і вміти застосовувати ці знання.

Усі ці компонента психічного розвитку дитини можна і потрібно розвивати за допомогою спеціальних комп'ютерних програм.

Інтелектуальний розвиток відбувається лише за умови, що досягнуть необхідний рівень САМОСТІЙНОСТІ дитини в прийнятті рішень, що його РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ досить АКТИВНА. На звичайному уроці 100-процентної самостійності й активності кожного учня досягти неможливо. Адже в ідеалі ми повинні перед кожним з 30 дітей ставити строго дозовані посильні навчальні задачі, чітко контролювати і вчасно подавати зростаючий рівень труднощів завдань, при цьому встигати стежити, щоб у того, кого навчають, не виникло позамежного гальмування при зіткненні з нерозв'язаною проблемою.… Як часто на звичайному уроці ми змушені миритися з млявістю, пасивністю (або непокорою) дітей, що не в змозі йти урівень із класом - їм навантаження важке, непосильна, і вони по-різному виражають протест: хто тихим відмовленням від роботи, хто витівкою і зухвалістю. Не краще доля і "кращих" учнів, яких ми привчаємо працювати впівсили, не завжди приділяючи їм досить уваги.

Комп'ютерний урок, насамперед, гарний тим, що він дозволяє глибоко ІНДИВІДУАЛІЗУВАТИ ПРОЦЕС НАВЧАННЯ. На такому уроці робота мимоволі диференціюється ПО ШВИДКОСТІ виконання завдань. (Кожна дитина працює самостійно, у темпі, у якому він почуває себе найбільше комфортно.) Дітям з різним рівнем підготовленості можна запропонувати програми РІЗНОГО РІВНЯ складності. Можна запропонувати їм самим вибирати цей рівень. Можна дозволити їм і навчити їх користуватися комп'ютерною підказкою. Кращі комп'ютерні програми - це ті, де немає твердого підрахунку помилок, немає оцінок, а є весела навчальна гра, змагальний момент, де можна багато разів почати гру спочатку і таки виконувати завдання, де комп'ютер - товариш, помічник і довірена особа, що нікому не розповість, як важкий був шлях до успіху.

Не можна не помітити, що в злих руках комп'ютерний клас несе в собі величезну небезпеку для справи розвиваючого навчання і для дітей. Горе, якщо вчитель сприймає комп'ютер лише в ролі тренажера, що не знає втоми, гірше того - у ролі безжалісного екзаменатора. Де є заціпеніння і страх - там немає розвитку! Для успіху потрібна КОМФОРТНІСТЬ, РОЗКУТІСТЬ, ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ у навчальній праці самої дитини - суб'єкта навчального процесу.

На жаль, саме до такого неправильного тренажерно-контрольного використання комп'ютера на уроці підштовхують самі комп'ютерні програми, їхня побудова і зміст. Програми повинні викликати у дітях будь-якого рівня підготовки живий емоційний відгук. РОЗМАЇТІСТЬ, ІГРОВА ФОРМА програм, що захоплює дітей ЗМІСТ, БАГАТА МОВНИЙ МАТЕРІАЛ дозволяють використовувати такі програми не тільки для навчання, але, насамперед для загального й інтелектуального РОЗВИТКУ дітей:

1). Комп'ютер допомагає розвивати мову учнів, через яскраві образи програм засвоювати складні терміни мови, збагачувати дитячу лексику.

2). Комп'ютер розвиває комунікативні уміння і навички, навички парної, групової роботи на уроці (не обов'язково в машин), у колективних іграх, дискусіях. Діти обговорюють майбутню або закінчену роботу, обговорюють, аргументують у суперечці, учаться обстоювати свою думку, учаться слухати один одного.

3). Комп'ютерний клас - прекрасне місце для відпрацьовування прийомів логічного мислення: колективного й індивідуального пошуку способів діяльності, їхньої апробації на комп'ютері, алгоритмізації основних розумових операцій на конкретному навчальному матеріалі.

4). Через комп'ютер на предметному уроці відбувається формування загальнавчальних інтелектуальних умінь (уміння чітко приймати навчальну задачу, уміння визначати спосіб діяльності в різних навчальних ситуаціях, уміння застосовувати знання в нових умовах і ін.)

Розвиваючий урок - урок емоційно насичений і добре організований. Проведення предметних комп'ютерних уроків у початковій школі, проведення занять з невстигаючими дітьми - справа дуже непроста. Тут потрібно терпіння, продуманість уроку до дріб'язків, гарне знання індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. На жаль, цього при всьому бажанні не може запропонувати дітям вчитель інформатики, тому що він гірше знає дітей, чим основний вчитель, не знає програми початкової школи, як правило, не володіє методикою роботи з молодшими школярами. Що ж стосується уроків інформатики, то провідний спеціаліст по інформатиці академік Первін Е.А. вважає (цитата): «Одна з помилок у здійсненні багатьох, у тому числі і досить грамотно задуманих педагогічних експериментів по ранньому навчанню інформатиці полягає в тому, що уроки в молодших школярів веде не їхній основний учитель, а фахівець, що викладає цей предмет у старших класах.... Представляється більш природним, якщо викладання інформатики в молодших школярів візьме на себе вчитель початкової школи." Діючих програм по інформатиці чимало, але усі вони, як правило, дуже далекі від ідеї розвиваючого навчання.

Упроваджуючи будь-яке нововведення (і комп'ютерні технології в тому числі) у навчальний процес, ми зобов'язані, насамперед, думати не про те, щоб завантажити дитину додатковою, дуже корисною, на наш погляд інформацією, а, НАВПАКИ, про те, як ПОЛЕГШИТИ важку навчальну працю маляти, як визволити час і сили дитини для розкриття його індивідуальності і талантів, у ньому закладених, для розвитку його особистості, для його творчого росту.

Комп'ютер може в цьому допомогти, а може нашкодити, може просто загубити здоров'я. Уся справа в дозуванні, доборі матеріалу, методиці.

Саме тому виникають у початковій школі три основні проблеми:

1/ Можливе і бажане ведення уроків з комп'ютерною підтримкою вчителями початкових класів. А раз так - потрібний комп'ютерний "лікбез" для вчителів. Це можна вирішити в рамках району, організувавши відповідні курси.

2/ Пакети програм, якими розташовують школи, як правило, далекі від конкретних нестатків початкової освіти, незважаючи на барвистість, мають досить низьку освітню і розвиваючу цінність. Дуже важко на їхній основі побудувати систему роботи. Не буде соромно при нинішнім фінансовому нещасті створення саморобних програм для молодших школярів силами старшокласників на основі текстів, складених учителями.

3/ Питання комп'ютеризації навчання вчитель не в змозі вирішити без ЗАЦІКАВЛЕНОСТІ і ПІДТРИМКИ адміністрації школи. (Вхожість вчителів в кабінет інформатики, одночасна присутність на уроці вчителя початкових класів і вчителя інформатики, або хоча б лаборанта, неможливість на предметних уроках розподілу класу на групи, урок при повному класі, 12 машинах і 5-6 столах для письмової роботи.

Дата добавления: 2014-01-07