Основні методи управління

Виділяють такі методи здійснення управління:

- фінансове планування та прогнозування;

- оперативне управління;

- стимулювання;

- фінансовий контроль.

Планування займає центральне місце в управлінні фінан­сами, тому що саме в ході планування здійснюється оцінка стану фінансів місцевих органів влади і фінансів підприємств комунальної форми власності, виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, напрями їх ефективного викори­стання.

Під час прогнозування використовується великий обсяг інформації, що дає змогу більш глибоко оцінити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обґрунтуванні рішення.

Об'єктом планування є місцеві фінансові ресурси, а ре­зультатом - складання фінансових планів, зведених балансів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних утво­рень і країни в цілому.

Природа ринкового механізму визначає функціонування в ньому прогнозного методу з елементами планування резуль­татів виробництва та обміну.

Розрахунки фінансових показ­ників ґрунтуються на використанні різних методів, серед яких найважливіші такі: метод екстраполяції, нормативний, математичного моделювання, балансовий.

Метод екстраполяції полягає в тому, що фінансові показ­ники визначаються на основі їх динаміки, виходячи з показ­ників звітного періоду.

Нормативний метод ґрунтується на використанні встано­влених норм і нормативів.

Суть методу математичного моделювання полягає в побу­дові моделей, що імітують здійснення реальних економічних і соціальних процесів.

Балансовий метод застосовується для узгодження напря­мів використання фінансових ресурсів із джерелами їх фор­мування, взаємозв'язків усіх підрозділів фінансових планів.

Одним із методів управління місцевими фінансами є про­гнозування, що здійснюється за допомогою таких методів, як експертна оцінка, аналіз тенденцій, детерміністичний метод, економічне моделювання, аналіз фінансового впливу (рис. 2.2).

Перспективне планування видатків у ряді країн успішно використовується як один із засобів управління видатками. Таке планування дає можливість визначити на перспективу потребу у фінансових ресурсах, з огляду на політичні рішення. Кожне таке рішення передбачає зобов'язання, що характери­зують використання в майбутньому необхідних ресурсів.

Оперативне управління - це комплекс заходів, що прово­дяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління - досягти максималь­ного ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ре­сурсами.

Стимулювання в системі управління є одним із найважли­віших методів управління місцевими фінансами, тому що са­ме стимулювання покликано забезпечити розвиток тих явищ і процесів, мають на цьому етапі пріоритетне значення, або які за інших однакових умов мають недостатньо сприятливі умо­ви для саморозвитку. Стимулювання здійснюється через на­дання пільг за податками, пільгове кредитування та інші фі­нансові методи.

Контроль пронизує всі стадії управлінської діяльності, крім того, має велике самостійне значення. У процесі контролю по­рівнюються фактичні результати із запланованими, виявля­ються резерви.

Фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність зако­нодавчих і виконавчих органів державної влади і недержав­них організацій на забезпечення законності, фінансової дис­ципліни і раціональності в процесі формування, розподілу, використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Разом з цим фінансовий контроль сприяє збільшенню і на­громадженню коштів, зростанню рентабельності виробницт­ва, ефективному використанню матеріальних і фінансових ресурсів.

Важливими напрямами фінансового контролю є своєчас­не і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання податково­го законодавства.

Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за пе­вними критеріями:

• За часом проведення контролю:

- попередній;

- поточний;

- наступний.

• За суб'єктами контролю:

- загальнодержавний фінансовий контроль;

- відомчій фінансовий контроль;

- громадський фінансовий контроль;

- аудит.

• За формою проведення:

- обов'язковий або зовнішній;

- внутрішній або ініціативний.

• За сферою фінансової діяльності:

- бюджетний;

- податковий;

- валютний;

- кредитний;

- страховий;

- інвестиційний;

- контроль за грошовою масою.

• За методами проведення:

- перевірки;

- обстеження;

- нагляд;

- аналіз фінансової діяльності;

- спостереження або моніторинг;

- ревізії.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових та інших питань.

Поточний - це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю.

Наступний фінансовий контроль - це контроль за фінан­совими результатами.

Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від організації його дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рі­вень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Дер­жавна податкова адміністрація та Державна Контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і про­водиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств.

Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

Аудит - це незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Аудиторська перевірка проводиться з використанням аудиторських стандартів, розроблених практикою в країнах з розвинутою економікою. Аудиторські стандарти - це основні принципи виконання аудиторських процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, у яких проводиться аудит. До аудиторських стандартів вклю­чають пояснення і норми аудиту, що є керівними для вико­нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів. Норми для аудиторів не є директивними, але в практиці аудиту їх здебі­льшого дотримуються.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється на осно­ві вимог нормативних актів.

Ініціативний фінансовий контроль здійснюється за особи­стим бажанням господарюючих органів.

Основними методами фінансового контролю є ревізії та перевірки. Перевірки - це обстеження і вивчення окремих ді­лянок фінансово-господарської діяльності підприємств, уста­нов, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки офор­млюються доповідною запискою.

Головні види порушень, що існують в установах та органі­заціях у межах комплексних перевірок бюджетів, характерні для всіх бюджетних установ. Існують такі види порушень: пе­ревищення кошторисних призначень, порушення законодав­ства з питань оплати праці, штатної дисципліни, нецільове використання бюджетних коштів, заниження вартості основ­них засобів, товарно-матеріальних цінностей, завищення вар­тості ремонтно-будівельних робіт, лишки, недостачі, пору­шення при проведені не грошових розрахунків тощо. Але перевірками виконання бюджетів усіх рівнів установ­люється й низка порушень, характерних не для конкретної установи, а для відповідного бюджету. Головною причиною цих порушень є недотримання органами місцевого самовря­дування й виконавчої влади норм чинного законодавства на стадіях формування і виконання відповідних бюджетів, а та­кож відсутність належної вимогливості до підпорядкованих установ і організацій щодо бюджетної дисципліни, послаблен­ня попереднього й поточного контролю за використанням бюджетних коштів.

Особливу увагу під час перевірок виконання бюджетів по­трібно приділити контролю за відповідністю бюджетних пов­новажень, достовірністю їхнього обліку, а також за повним переведенням бюджетної сфери на казначейське обслугову­вання.

Програмно-цільовий підхід до формування бюджетів, який запроваджується в Україні згідно з вимогами Бюджет­ного кодексу, вимагав від державної контрольно-ревізійної служби перегляду основних засад проведення перевірок ви­конання бюджетів.

Передусім змінилася схема організації таких перевірок. Зумовлено це тим, що шляхи проходження коштів державно­го й місцевих бюджетів часто перетинаються. Це викликано наявністю цільових субвенцій, що надходять із державного до місцевих бюджетів через Державне казначейство України. Отже, не можна перевіряти виконання місцевого бюджету, не зачіпаючи казначейства, як це було раніше, коли можна було обмежитися ревізією поточного рахунка відповідного бюдже­ту, щоб мати повну картину в регіоні.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансо­во-господарською діяльністю підприємства (установи), щодо дотримання законодавства з фінансових питань, достовірно­сті обліку і звітності; спосіб документального розкриття недо­ліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріаль­них цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

За результатами ревізії складається акт.

Ревізії бувають:

- вибіркові (часткові) і фронтальні;

- планові і позапланові;

- документальні і фактичні;

- комплексні і тематичні.

Вибіркова ревізія - це перевірка певного напряму фінансової діяльності за визначений період часу.

Фронтальна ревізія - це суцільна перевірка всієї фінансо­вої діяльності підконтрольного об'єкта за певний проміжок часу.

Фактична ревізія - перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності суб'єкта перевірки.

Документальна ревізія включає в себе тільки перевірку окремих фінансових документів.

Комплексна ревізія - перевіряються всі сфери фінансової діяльності підконтрольного об'єкта. У ній беруть участь декі­лька ревізорів різних служб контролюючих органів.

Тематична ревізія - перевірці підлягає будь-яка одна сфе­ра діяльності підконтрольного об'єкта.

До контролюючих органів належать: Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служ­ба, Державне казначейство, Державна податкова адмініст­рація, Національний банк, Державна митна служба, Фонд державного майна, МВС, СБУ і Генеральна прокуратура.

Основним контролюючим органом фінансової діяльності підприємств є Головна державна податкова адміністрація. Завдання та її функції визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Складовими Державної податкової адміністрації є:

- Державна податкова адміністрація України;

- Державна податкова адміністрація в Автономній Рес­публіці Крим;

- Державна податкова адміністрація в області;

- Державна податкова адміністрація в районі;

- Державна податкова адміністрація в місті;

- Державна податкова адміністрація в районах міста.

Основним завданням Державної податкової адміністрації

є забезпечення додержання законодавства про податки, по­вний облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, здійснення контролю і забезпечення пра­вильності обчислення сплати цих податків.

Державна податкова інспекція в районах і містах, вико­нує такі функції:

- контролює додержання законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

- забезпечує своєчасний і повний облік платників подат­ків та інших платежів до бюджету;

- контролює своєчасність подання платниками бухгалтер­ських звітів і балансів, податкових розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчислюванням платежів до бюджету, а також перевіряє їх достовірність, правильність визначення прибутку, доходу об'єктів оподаткування й обчис­лення податків, інших платежів до бюджету;

- контролює додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

- забезпечує застосування фінансових санкцій за пору­шення зобов'язань перед бюджетом;

- передає правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подає в господарський суд позови до підприємств, ор­ганізацій та громадян про стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випад­ках порушення фінансової дисципліни.

Державні податкові інспекції мають широкі права щодо фінансового контролю, їм надано право перевіряти і в разі потреби вилучати у суб'єктів підприємницької діяльності гро­шові документи, перевіряти бухгалтерський облік і звітність, плани, кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, одержувати необхідні пояс­нення, довідки щодо цих питань. Вони мають право фактич­ного контролю виробничих, складських, торгових приміщень підприємств, громадян, що використовуються для одержання доходів.

Забезпечення в Україні контролю за ефективним цільовим використанням бюджетних коштів покладено на органи Дер­жавної контрольно-ревізійної служби. Законодавче закріплен­ня Верховною Радою України статусу Державної контрольно-ревізійної служби в Україні поліпшило стан фінансового конт­ролю, адже на нього покладається:

- перевірка виконання закону про бюджетні права як державними, так і місцевими органами влади й управління;

- контроль за додержанням фінансової дисципліни під­приємствами, установами та організаціями і контроль за ефе­ктивним використанням ними бюджетних і власних коштів;

- контроль за виконанням Державного бюджету органами державного управління всіх рівнів, бюджетними установами, господарськими підприємствами й організаціями в частинні виконання зобов'язань перед бюджетом;

- перевірка роботи фінорганів з виконання бюджетів усіх рівнів;

- перевірка роботи системи банків з питань взаємовідно­син з бюджетом.

У частині контролю за використанням коштів Державного бюджету завдання Державної контрольно-ревізійної служби перетинаються із завданнями Рахункової палати України. При цьому Рахункова палата веде парламентський контроль переважно на рівні центральних органів управління держа­вою, а Державна контрольно-ревізійна служба - починаючи з бюджетних установ у селах і аж до міністерств та відомств. Для виконання цього контролю Державна контрольно-ревізійна служба має розгалужену структуру у всіх містах, ра­йонах і областях, а Рахункова палата складається тільки з центрального апарату.

Основними завданнями Рахункової палати є:

- контроль за своєчасним виконанням Державного бю­джету;

- фінансування загальнодержавних програм;

- укладання угод про державні позики і кредити;

- контроль за використанням золотого запасу, дорогоцін­них металів, каменів.

Дата добавления: 2014-01-07