Види уяви. Процеси уяви

Фізіологічні основи процесів уяви

У здійсненні складних процесів уяви бере участь ко­ра головного мозку. Але складність структури уяви та її зв'язок з емоціями свідчать на користь гіпотези про те, що фізіологічні ме­ханізми уяви розташовані не тільки в корі головного мозку, а й у глибших його відділах. Такими глибинними відділами мозку, які разом з корою великих півкуль формують образи уяви і включають їх у процеси діяльності, є гіпоталамо-лімбічна система, гіпоталамус у його зв’язках з древньою корою і підкірковими ділянками, що ут­ворюють лімб, або кордон, навкруги передньої частини стовбура мозку при вході в півкулі головного мозку.

У разі ушкодження гіпоталамо - лімбічної системи у людини ви­никають характерні розлади психіки: її поведінка складається з серії окремих поведінкових актів, а загальна програма, що регулює по­ведінку, відсутня. Отже, ушкодження захоплює структури, що відпо­відають за планування дій людини, а, як відомо, найважливіша функція уяви — розробка програми дій, поведінки.

Деякі психологи розглядають фізіологічний механізм уяви як рух уявлень, які змінюють одне одного подібно до морських хвиль. Ці уявлення сполучаються певними асоціативними зв'язками. "Інтен­сивність одного нервового сліду, досягнувши певного ступеня, почи­нає потім знижуватися, тоді як інтенсивність другого сліду (асоціації) починає підвищуватися, і як результат цього — одне уявлення змінюється у свідомості іншим" (К. Д. Ушинський).

Тривалість уявлення (тобто тривалість його усвідомлення) зале­жить від часу, необхідного для того, щоб воно прийшло в рівнова­гу. Впродовж цього часу рух уявлення, яке було в стані напружен­ня, поширюється на інше уявлення (особливо яскраве, життєве), і тоді вже це останнє переходить у стан напруження.

Рівень інтенсивності нервового сліду залежить не тільки від про­цесу його живлення, а й від ступеня подразнення, якому підлягає цей слід. Якщо в процесах пам'яті нервовий зв'язок, що утворився, залишається постійно і відновлюється в майбутньому, то в процесах уяви системи нервових зв'язків розпадаються і не відновлюються, а об'єднуються в нові системи впродовж усього життя людини.

Таке об'єднання можливе у разі виникнення сильного осередку збудження (потреба, безпосереднє враження). Тому в людини з ве­ликою фантазією групи нервових клітин зв'язуються в дедалі нові й нові утворення. Від цього залежать характерна новизна в образах фантазії порівняно з образами пам'яті та частковий збіг їх.

Процес творення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер. Якщо в уяві людини ство­рення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Так, під впливом розповіді учителя створю­ються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. Під час читання художнього твору в уяві виникають без спеціального наміру образи героїв, місцевість, де відбуваються описані події, час, коли вони відбуваються, тощо.

Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, людина, якій холодно, уявляє теплий будинок, а в спеку уява приносить людині прохолоду. Батьки, тур­буючись за своїх дітей, які складають екзамени, мимовільно змальо­вують перебіг подій і уявляють критичні ситуації, в які можуть пот­рапити їхні син чи донька.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учи­тель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місце­вість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.

Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літера­турного героя або картину, використовує довільну уяву.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділя­ють на відтворюючу, або репродуктивну, і творчу, або продуктивну.

Уява, що спирається на створення образів, які відповідають опи­сові, називається відтворюючою. Читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні матеріали, лю­дина відтворює за допомогою уяви те, що відображене в художніх творах, в історичних документах. Під час мовного спілкування людині доводиться уявляти незнайомі об'єкти або події на основі їх опису. Відтворююча уява обслуговує спілкування людей. Цим видом уяви користується інженер, що вивчає нову для нього машину за кресленнями. На основі музичних творів формується багатий ма­теріал для відтворюючої уяви.

Творча уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення но­вих, оригінальних образів. Творчість являє собою діяльність, внаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові ма­теріальні та духовні цінності. Творчість — це такий різновид діяль­ності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різно­виду творчості. Творча і відтворююча уява взаємопов'язані й пере­ходять одна в одну.

Дата добавления: 2014-01-07