Природні джерела та водопостачання на фермах і пасовищах

Біологічні властивості води

У воді живуть чисельні мікроскопічні організми рослинного і тваринного походження, у своій сукупності це називається – біоценозом.

Живі істоти, які здатні рухатися називаються планктоном, а не рухомі, прикріпленні до дна – бентосом.

З епізотичної точки зору головним є наявність у воді патогенних мікроорганізмів, в основному кишкова палочка.

Про ступінь забрудненості води органічними речовинами і придатність її до використання судять за величиною колі-титру та колі-індексу.

Колі-титр – найменший об’єм води (мл) у якому виявлена одна кишкова палочка.

Колі-індекс – кількість Е.Соli, що виділяються з 1л води.

Доброякісна (водопровідна) вода повинна мати колі-титр 250–300 мл, а колі-індекс – не вище 3.

Про кількість сапрофітної мікрофлори у воді можна судити за так званим мікробним числом – свідчить про сумарну кількість усіх мікроорганізмів в 1 мл води. Для чистої води цей показник повинен становити 100, а у відкритих порівняно чистих водоймах – 1000 – 1500 в 1 мл.

Для водопостачання використовують різні природні джерела води, які за походженням бувають:

· атмосферними (вода від дощу і снігу);

· поверхневими (вода річок, озер, ставів тощо);

· підземними (вода ґрунтова, колодязна, джерельна).

1. Атмосферні води. Практичного значення майже не мають у тваринництві. Лише у безводних регіонах її збирають у спеціальні резервуари й використовують тільки після її очищення. Такі води містять мало солей і розчинених газів, тому вони м’які, неприємні на смак і швидко псуються. Така вода вбирає в себе богато пилу, мікроорганізмів і різних хімічних домішок.

2. Поверхневі води – бувають проточні і стоячі. Вища гігієнічна оцінка – у проточних джерелах (річках).

Річкова вода – збирається з великих територій, із так званого водозбірного басейну.

Якість річкової води змінюється, на ряду з іншим, за сезонами року. Краща її якість взимку, гірша – весною. Стан води погіршується після виходу річки з великих промислових підприємств (зливаються всі відходи виробництва, нечистоти). Поліпшується якість води, коли річка має тверде піщане, а не мулисте, дно, а берег – рослинний покрив і частково поповнюється із ґрунтових джерел.

Використання річкової води у тваринництві вирішуєтся в кожному конкретному випадку фахівцями.

Озерна вода – стояча вода. Краща вода із великих і глибоких озер, які наповнюються джерельною водою ї розміщенні на значній відстані від населенних пунктів, тваринницкіх об´єктів, промислових підприємств тощо. Таку воду можно використовувати для потреб тваринництва, але під постійним зооветеринарним наглядом.

Ставова вода – має незначну проточність або зовсім стояча. Стави найбільше забруднюються, зарастають, замулюються, цвітуть і засолюються. Така вода часто буває небезпечною у санітарному відношенні, тому її не слід використовувати для потреб тваринництва – її необхідно попередньо очистити ї знезаразити.

Вода боліт і калюж зовсім непридатна для напування тварин, оскільки вона є причиною виникнення багатьох інфекційних та інвазійних хвороб.

Самоочищення води – проходить за рахунок її розбавлення чистою водою, осідання зважених частинок на дно, мінералізацією органічних частинок мікроорганізмами, що заселяють водойми.

Для біохімічного розкладу органічних речовин потрібний розчинений кисень. Завдяки самоочищенню забруднена вода стає прозорішою, зникає неприємний запах, гинуть патогенні мікроорганізми.

3. Підземні води – включають запаси води, які нагромаджуються на різній глибині в землі й зосереджуються на твердих водонепроникних породах. Такі води розміщуються ярусами, просочуючись між водоносними і водонепроникними пластами землі. Ця вода має високі санітарні якості і задовольняє всі гігієнічні вимоги.

Вода, яка знаходится на глибині 10м і більше (міжпластова), має постійну температуру, високі органолептичні показники і є найпридатнішою для використання з господарською метою та для пиття.

Дата добавления: 2014-01-07