Нормативи споживання води сільськогосподарськими тваринами

Санітарна охорона водних джерел

Охорона водних джерел від забруднення, це державна проблема зазначена у водному законодавстві, де чітко встановлені принципові положення про порядок використання та охорони як поверхневих, так і підземних водних джерел (не допускаються: забруднення, засмічення, промислові стоки, комунальні стічні води, тощо).

Особливо суворий санітарно-епідеміологічний і ветеринарний контроль проводиться за водними джерелами та водопровідними спорудами, які використовують для централізованого водопостачання населених пунктів, тваринницьких ферм і комплексів. Ці водойми повинні мати зону санітарної охорони (ЗСО) – це територія, на якій здійснюєтся спеціальний захист джерел. Ця зона поділяється на три пояси:

Перший пояс ЗСО (суворого режиму) – охоплює територію, де знаходиться джерело водопостачання і розміщені водозабірні споруди. Це закритий режим.

Перший пояс – на річках охоплює акваторію від місця водозабору на 200 м вгору і на 100 м вниз за течією, на озерах – на відстані 100 м за радіусом від місця водозабору, а при використанні підземних джерел – 50 м навколо нього площею до 1 га.

Другий пояс ЗСО (обмежень) – охоплює територію, яка безпосередньо обрамляє джерело водопостачання. На річці цей показник простирається на 500 – 1000 м вгору і вниз за течією. На території другого поясу забороняєтся:

· Звалювати сміття;

· Спускати стічні води;

· Прати білизну;

· Напувати худобу тощо.

Третій пояс (спостережень) – охоплює суміжну з попереднім (другим) поясом територію. Його межі визначаються окремо.

У цьому поясі немає обмежень, а лише здійснюєтся суворий контроль за появою водних інфекцій, поширення яких можливе через воду (холера, черевний тиф, дизентирія, лептоспіроз та ін.).

Водопостачання на фермах і пасовищах

Вид тварин	На 1 гол, л/добу
Корови
Бугаї та нетелі
Молодняк до 2-х років
Телята до 6 місяців
Свиноматки з приплодом
Молодняк свиней старше 4-х місячного віку і свині на відгодівлі
Поросята після відлучення
Коні робочі, верхові, лошата старші 1,5 року
Лошата до 1,5-річного віку
Жеребці-плідники
Вівці дорослі
Ягнята до 1 року
Кури, індики
Качки, гуси	1,25
Кролі

Частина води витрачається на технологічні цілі: підготовка кормів для згодовування, видалення й транспортування гною тощо. В кормоцехах витрати води складають 1,5–2 л води на 1 кг сухого корму, а на миття кормоприготувального обладнання – 50 л на одну машину.

Для санітарно-гігієничних заходів воду використовують для підмивання вим’я у корів, із відра витрачають 4,5 л на 5 голів. Для догляду за доїльними апаратами, молокопроводом, молочним посудом – витрачається з розрахунку 5 л холодної і 10 л гарячої води на 1 доїльний апарат. Загальна норма витрат води на обробку і зберігання молока на фермі становить 4–5 л на 1 л молока, а на первинну його переробку ще додатково потрібно 5–7 л. Також воду використовують на догляд за шкірою тварини. Орієнтовно на купання 1 вівці розходують 3–10 л води.

Сумарно зведенні витрати води по фермі збільшують на сезонні, добові і годинні коефіцієнти нерівномірності у водопосточання: весна, осінь – 1, літо – 1,5, зима – 0,5.

Розрізняють централізовану систему водопостачання і децентралізовану.

Централізована система забезпечує постачання води з одного водного джерела через водопровід (безперебійна доставка води належної якості в необхідній кількості).

Якщо у господарстві кожна ферма забезпечується окремо з різних вододжерел – це децентралізоване водопостачання.

В умовах пасовищ тварин слід напувати лише на водонапувальних пунктах. Для цього використовують усі придатні поверхневі або підземні води.

Гігієнічні вимоги до напування тварин

Важливе значення має:

· Кількість спожитої води.

· Частота напування.

· Чергування годівлі та напування тварин.

Експериментально встановлено середнє споживання води на кожний кг сухої речовини корму: ВРХ – 4–6 л, свині – 6–8 л, коні – 2–3 л, вівці – 2 л.

Молодняку всіх видів тварин на 1 кг сухого корму потрібно значно більше – 7–9 л води.

5. Методи поліпшення якості, очищення і знезараження води

З метою покращення якості води використовують такі прийоми:

1. Пом´якшення води – знижують кількість солей Мg, Са шляхом кип’ятіння або реагентним (хімічним) методом. Набуває значення і іонний метод очищення води (пропускання води через аніонітні і катіонітні фільтри).

2. Опріснення – зниження концентрації всіх солей, розчинених у воді. Для цього застосовують термічні (випаровування, виморожування), хімічні та електрохімічні методи.

3. Дегазація – видалення із води непритаманних їй газів. Досягають цього фізичними, хімічними і біохімічними методами.

4. Відстоювання – проводять у спеціальних резервуарах – відстійниках, яких на шляху водогону може бути декілька. Осідає до 70% зважених частинок.

5. Коагуляція (освітлення) – це процес адсорбції зваженних колоїдних частинок (розмір 1-100 нм) у воді під дією молекулярних сил зчеплення, які створюються за допомогою спеціальних хімічних сполук (коагулянтів): Al₂(SO₄)₃ (глиноземи), калієво-алюмінієві галуни, FeSO₄ та ін.

6. Фільтрація – воду фільтрують через зернисто-пористі матеріали (кварцовий пісок, подрібнене вугілля – антрацит, мармурова крошка тощо). При цьому застосовують методи як повільної, так швидкої фільтрації.

7. Кип´ятіння – найпростіший і найнадійніший метод знезараження, але тільки невеликих об’ємів води. Застосовують для водопотреб новонародженого молодняку.

8. Опромінення води ультрафіолетовими променями – перспективний метод, однак він ще не набрав значного поширення у тваринництві.

9. Хлорування – найпростіший, найдоступнійший і найдешевший метод знезараження води. Бактирецидний ефект при хлоруванні ґрунтується на дії Cl і О₂, що виділяється за рахунок гідролізу. При взаємодії Cl з НОН утворюється нестійка хлорнуватиста кислота, яка швидко розкладається з вивільненням Cl і атому О – сильні окисники органічних речовин і мікроорганізмів.

Залежно від санітарного стану води та епізоотичної обстановки застосовують такі способи хлорування:

· Перхлорування – проводять до попередньої обробки води з метою поліпшення її якості й усунення небезпеки при контакті з нею. Дають підвищені дози хлору.

· Постхлорування – здійснюють на завершальному етапі після інших способів обробки води.

· Подвійне хлорування – має місце до і після обробки води у випадках дуже сильного її забруднення органічними речовинами і з підозрою на бакзабрудненність.

В залежності від якості води кількість хлору може коливатися від 0,3 до 25 мг і більше, а тривалість експозиції – 15–20 хв. до 1 год.

При нормальному хлоруванні та озонуванні передбачається така доза активного хлору і кисню, щоб після 30–60 хв. контакту з водою їх залишок не перевищував за хлором – 0,3 – 0,5, а за озоном – 0,1 – 0, 3 мг/л.

Контроль за знезараженням води на водопровідних станціях підземного і поверхневого водопосточання здійснюють за залишковим Сl і О₃ щогодини, а на бактеріальну забрудненість – не рідше одного разу на тиждень.

Дата добавления: 2014-01-07