Повідомлення особі про підозру

Процесуальний порядок та організаційні умови

Тема № 5

Лекція

з дисципліни «Досудове розслідування»

(2 години)

Для курсантів 4 курсу факультету

“З підготовки слідчих ”

Дніпропетровськ - 2012

Лекцію підготував: викладач кафедри кримінального процесу, кандидат юридичних наук Литвинов В.В.

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні навчально-наукового комплексу

з кримінального процесу

29 серпня 2011р.,

протокол № 1

Дніпропетровськ

ПЛАН:

1. Поняття та підстави повідомлення про підозру. Письмове повідомлення про підозру: структура,зміст, логіка, мова і стиль

2. Процесуальний порядок повідомлення про підозру. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб.

3. Допит підозрюваного.

4. Зміна і доповнення підозри.

рекомендована література

нормативно–правові акти:

1. Загальна декларація прав людини / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам. – Київ, 1996. – 342с.

2. Міжнародний пакт про громадські та політичні права / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам. – Київ, 1996. – 342с.

3. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (04.11.96 р.) //Офіційний вісник України. - 1998. - № 13.

4. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1.

5. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів. Затв. наказом МВС України від 20 лютого 2006 року № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України» // rada.gov.ua.

наукові та навчально–методичні джерела:

1. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. - Харьков, 1974.

2. Баулін О. До проблеми визнання особи винною у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування // Право України. - 1996. - № 11. - С. 57-59.

3. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. – К.,1999. – 112с.

4. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. - К., 1989.

5. Льовкін В. Поняття і види показань обвинуваченого у кримінальному процесі України // Право України. – 2005. - № 7.

6. Матієк С. Щодо визначення поняття „обвинувачення” // Вісник прокуратури. - 2002. - № 5.

7. Михайленко О. Публічне та приватне обвинувачення. Історія зародження, співвідношення та розвиток // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. ‑ № 3.

8. Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значення в кримінальному судочинстві України // Вісник прокуратури. - 2003. - № 5.

9. Михеєнко М., Сейтназаров К. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі // Право України. - 1995. - № 11.

10. Мікулін В. Підстави для формулювання обвинувачення в світлі вимог Конституції України // Право України. - 1997. - № 12.

12. Новіков В.Д. Гарантії права особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням // Право України. – 1998. - № 11. – С. 31-33.

11. Петрова Н.Е. Частное и субсидиарное обвинение. - Самара, 1999.

12. Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. - 2004. - № 12.

13. Рогатюк І. В. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні аспекти // Підтримання державного обвинувачення у суді. - К., 2003.

14. Тимербаев А. Т., Чернявский В.С. Процессуальные и криминалистические вопросы привлечения в качестве обвиняемого: Пособие для следователей и дознавателей. - Одесса, 1987.

15. Черкова М.Ю. Зміна обвинувачення в кримінально-процесуальному праві України. – К., 2006.

Мета лекції:

З’ясувати поняття підстави та процесуальний порядок повідомлення особи про підозру. Засвоїти: особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб; порядок допиту підозрюваного, повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри.

ВСТУП

Актуальність даної теми обумовлена тим, що акт повідомлення про підозру є початковим моментом притягнення до відповідальності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за яке Кримінальним кодексом передбачено покарання.

Своєчасність, обґрунтованість і законність повідомлення про підозру є необхідною умовою виконання одного із завдань кримінального судочинства: щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В діяльності слідчого та прокурора повідомлення про підозру є одним із головних і важливих питань, вирішення якого потребує від цих службових осіб максимальної відповідальності. Саме ці важливі питання діяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування є предметом розгляду в даній лекції.

1. ПОНЯТТЯ ТА ПІДСТАВИ ПИСЬМОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ. ПИСЬМОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ: СТРУКТУРА,ЗМІСТ, ЛОГІКА, МОВА І СТИЛЬ

Першим своїм завданням кримінальне судочинство визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Виконання цього завдання можливе лише у разі проведеного досудового розслідування під час якого з суворим додержанням закону буде викрито кожного хто вчинив кримінальне правопорушення і притягнуто до відповідальності в міру своєї вини. При цьому жоден невинуватий не повинен бути обвинуваченим або засудженим, жодна особа не повинна бути піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Кримінальне судочинство спрямовано на виконання цих завдань. Стадія досудового розслідування покликана за допомогою передбачених законом процесуальних дій встановити конкретну особу (осіб), підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками якого розпочато кримінальне провадження. У разі виконання цього завдання повною мірою починає реалізовуватися функція обвинувачення в кримінальному процесі.

Повідомлення про підозру є кримінально-процесуальним поняттям і являє собою наявність претензій держави на реалізацію свого права на публічне визнання особи винною. Повідомлення про підозру означає попереднє визначення змісту кримінально-правового спору між державою і підозрюваним, на підставі фактичних даних встановлених під час досудового розслідування, але не передбачає визнання останнього винним, злочинцем.

Письмове повідомлення про підозру може мати місце лише в стадії досудового розслідування.

Сутність письмового повідомлення про підозру, який здійснюється в стадії досудового розслідування, полягає в тому, що прокурор, або слідчий за згодою прокурора робить попередній висновок про наявність між конкретною особою і державою кримінально-правових відносин. Особа, вчинивши кримінальне правопорушення, ставить себе в особливі відносини з державою, бо ця особа з моменту вчинення злочину зобов’язана відповідати за свої дії перед державою, суспільством.

Повідомлення про підозру – це вимога органів досудового розслідування щодо судового визнання належного державі права публічно оголосити притягувану до суду особу злочинцем і обґрунтовано, у відповідності з законом, справедливо її покарати.

Письмове повідомлення про підозру в кримінальному процесі виконує роль позову. Такий позов заявляється до конкретної особи прокурором або слідчим за згодою з прокурором від імені держави в справах публічного обвинувачення, а потерпілим - від свого імені в справах приватного обвинувачення.

Функція обвинувачення є рушійною силою процесу. Повідомлення про підозру є першим етапом здійснення функції обвинувачення. Після направлення обвинувального акту до суду підозрюваний набуває статусу обвинуваченого. Відмова прокурора від підтримання обвинувачення і не бажання потерпілого підтримувати обвинувачення перед судом тягне за собою закриття судом кримінального провадження (п.2 ч. 2 ст. 284 КПК).

Повідомлення про підозру слід розуміти як здійснення первинної кваліфікації дій особи, стосовно якої існують фактичні дані, що вказують на її причетність до вчиненого злочину і полягає в викладені юридичної оцінки дій особи у процесуальному акті – письмовому повідомленні про підозру.

Після повідомлення про підозру слідчий, прокурор продовжують здійснювати обвинувальну діяльність, спрямовану на підтвердження висунутої особі підозри, до прийняття кінцевого рішення до судового розслідування, яким може бути як обвинувальний акт так і постанова про закриття кримінального провадження.

Сутність повідомлення про підозру полягає в тому, що на підставі зібраних слідчим, прокурором доказів певна особа ставиться у становище головного учасника кримінального процесу, щодо якого державою в особі органів досудового розслідування публічно формулюється та проголошується підозра у вчиненні кримінально караного діяння. Однак, слід пам’ятати, що підозрюваний при цьому в силу презумпції невинуватості ще не вважається винним.

Повідомлення про підозру є важливим процесуальним актом, спрямованим на практичну реалізацію функції обвинувачення та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої розпочато кримінальне переслідування у кримінальному провадженні.

Такий акт складається з декілька взаємопов’язаних між собою етапів:

1) складання повідомлення про підозру та роз’яснення її прав на захист (ст. 277 КПК);

2) вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК);

3) складання протоколу допиту підозрюваного.

Підозрюваний - це особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Після того, як обвинувальний акт щодо особи переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, ця особа набуває процесуального статусу обвинувачений.

Необхідно розрізняти: 1) підстави повідомлення про підозру і 2) процесуальний порядок повідомлення про підозру.

Стаття 276 визначає випадки повідомлення про підозру:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Можливо зазначити, що перелічені вище підстави взаємопов’язані між собою. Те єдине що їх пов’язує і без чого не може відбутися процесуальне рішення – «повідомлення про підозру», є наявність у органів досудового розслідування фактичних даних, які вказують на існування скоєного злочинного діяння та доказів, за яких можливо обґрунтовано припускати, що злочин вчинено певною особою. Адже затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення так чи безпосередньо після його вчинення, або ж обрання одного із запобіжних заходів, що передбачені КПК можливо лише тоді, коли органами досудового розслідування стала відома інформація про вчинення кримінального правопорушення затримуваною особою і ця інформація належним процесуальним чином зафіксована у відповідних документах. А тому можливо стверджувати, що без наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення неможливо затримати особу, а тим більше обрати щодо неї запобіжний захід. Третій пункт «наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення» як підставу повідомлення про підозру в законі передбачено тому, що не у всіх випадках під час досудового розслідування існують підстави до затримання чи обрання запобіжного заходу. Тому щоб так би мовити «не прив’язувати» процесуальне рішення «повідомлення про підозру» до запобіжних заходів, законодавець передбачив окремо зазначену підставу.

Підстави та процесуальний порядок обрання запобіжних заходів будуть розглянуті в окремих лекціях, а тому детально на них ми зупинятися не будемо.

А тому ми більш детально розглянемо поняття «наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення».

Виходячи з формулювання вказаної підстави можливо зазначити, що вона об’єднує у собі дві взаємопов’язані категорії:

1) матеріально-правові (злочин, винність);

2) процесуально-правові (доведеність вчинення злочину, межі доказування).

Достатність доказів означає таку їх сукупність, яка надає підстави обґрунтовано припускати про вчинення злочину певною особою і встановлює (доказує) в її діях склад кримінального правопорушення (в теорії процесу використовується і поняття “недостатня сукупність доказів ”, тому доказів має бути рівно стільки, щоб у слідчого та прокурора виникло суб’єктивне переконання в тому, що в діях особи, щодо якої буде складатися письмове повідомлення про підозру, є склад кримінального правопорушення). “Достатність доказів ”, так само, як і “недостатність доказів ” є оціночними поняттями.

Таким чином, підставою [1] для повідомлення особі про підозру є наявність достатньої сукупності доказів, за яких можливо обґрунтовано, виходячи з фактичних даних, припустити що розслідуване кримінальне правопорушення вчинено певною особою.

Щоб повідомлення про підозру було обґрунтованим, в будь-якому разі повинні бути доказані:

1) склад кримінального правопорушення (об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона). Якщо склад кримінального правопорушення не встановлено справа підлягає закриттю за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

2) вчинення цього діяння конкретною особою, яка за своїми характеристиками може бути суб’єктом злочину (фізична; осудна; та, що досягла віку кримінальної відповідальності).

3) характер і розмір завданої шкоди;

4) кваліфікуючі ознаки злочину (наприклад, повторність);

Не можуть бути підставами повідомлення про підозру:

1) припущення, здогадки слідчого, які не підтверджені фактичними даними (випливає із презумпції невинуватості);

2) визнання підозрюваним своєї провини без підтвердження цього визнання сукупністю доказів, що є в провадженні.

Питання щодо підстав повідомлення про підозру тісно пов’язане із презумпцією невинуватості. Остання починає діяти вже в стадії досудового розслідування. Чи можна стверджувати, що слідчий, прокурор повідомляючи особі про підозру, керується презумпцією невинуватості? Слідчий, прокурор, виходять із припущення про вчинення злочину саме цією особою, яке ґрунтується на фактичних даних кримінального провадження. Але при цьому слідчий, прокурор повинні дотримуватися презумпції невинуватості як принципу, що допускає повідомлення особі про підозру лише за наявності підстав вважати, що загальне припущення про законослухняність громадян не виправдалося.

Поряд з підставами, слід виділяти і умови повідомлення про підозру, якими є:

1) відсутність в справі обставин, за яких провадження повинно бути закрито (ч. 1 ст. 284 КПК);

2) відсутність у слідчого, прокурора сумнівів щодо необхідності повідомити особу про підозру;

3) одержання фактичних даних з процесуальних джерел, з використанням процесуальних засобів.

Незаконне (безпідставне) повідомлення про підозру тягне за собою:

1) кримінальну відповідальність;

2) відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним повідомленням про підозру.

Значення повідомлення особи про підозру визначається тим, що цей акт є по суті центральним актом стадії досудового розслідування. Значення його є великим не лише для цієї стадії, а й для всього кримінального процесу в цілому. Полягає воно в головних і підпорядкованих головним положеннях.

Головні положення:

1. На етапі повідомлення про підозру вперше формується і з’являється первинна офіційна (публічна) претензія держави до особи, як до такої, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. В подальшому сформульована на цьому етапі процесу теза підозри може змінюватися, удосконалюватися (“шліфуватися”). Але і в первинному вигляді ця теза відіграє суттєву роль для всього подальшого процесу дослідження обставин справи в стадії досудового розслідування.

2. Акт повідомлення про підозру свідчить про виникнення кримінально-процесуальних правовідносин між підозрюваним і органами обвинувальної влади.

3. Він визначає загальний напрямок подальшого розслідування (перевірка пояснень підозрюваного; деталізація підозри; встановлення обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання; встановлення розміру завданої злочином шкоди тощо).

4. Є основою для складання слідчим обвинувального акту (зміст сформульованої претензії відтворюється в обвинувальному акті).

Підпорядковані головним, положення:

1. З появою офіційної підозри в кримінальному провадженні з’являється і конкретна особа, якої воно стосується - підозрюваний (див. ст. 42 КПК).

2. Підозрюваний наділяється правами, які дозволяють йому захищатися від висунутої проти нього підозри (ст. 42 КПК).

3. Слідчий зобов’язаний забезпечити підозрюваному можливість здійснювати надані йому права.

4. У підозрюваного виникають певні процесуальні обов’язки, невиконання яких тягне застосування до нього заходів кримінально-процесуального примусу (привід, запобіжні заходи тощо).

5. У слідчого виникають процесуальні повноваження: на отримання від підозрюваного шляхом допиту фактичних даних, на застосування заходів процесуального примусу тощо.

За загальними вимогами, повідомити про підозру можливо лише осудну особу, яка досягла віку, з якого за відповідні злочини може настати кримінальна відповідальність (в тому числі й іноземця, особи без громадянства, які, перебуваючи на території України, вчинили злочини).

Письмове повідомлення про підозру виражає у визначеній законом формі переконання слідчого про наявність у діях особи, яка підозрюється, складу кримінального правопорушення.

Це суб’єктивне переконання повинне ґрунтуватися на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин провадження.

Письмове повідомлення про підозру визначає обсяг обвинувачення та кваліфікацію злочину, межі судового розгляду в цілому. Розгляд справи в суді проводиться в межах тієї підозри, про яку було повідомлено особі. Суд не має права поставити в вину підсудному жодного факту, який не був включений у письмове повідомлення про підозру. Інший підхід позбавляє підсудного можливості здійснити своє право на захист.

Зміст письмового повідомлення про підозру визначається ст. 277 КПК. Відповідно до зазначеної статті, повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Не потрібно сприймати письмове повідомлення про підозру враховуючи поняття викладені у главі 6 «Повідомлення», оскільки зазначеною главою та ст. 111 – 112 КПК встановлюються вимоги до такої процесуальної дії, якою слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення про підозру повинно відповідати вимогам ст. 227 КПК, а значить складатися з двох частин: вступної та описово-мотивувальної.

Вступна частина повинна містити відомості про:

1) місце і час складання повідомлення про підозру;

2) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

3) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

4) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

Описово-мотивувальна частина повинна містити відомості про:

1) зміст підозри;

2) правовову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

4) права підозрюваного;

5) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру – акт, що повинен здійснюватися тільки в межах компетенції (підслідності) відповідної посадової особи. Слідчий ОВС України не має права приймати таке рішення в справі, яка підслідна тільки слідчому СБУ. Недопустимо також здійснення цього акта в порядку доручення органу дізнання чи окремого доручення. Додержання цих вимог є обов’язковим. У разі їх порушення кримінальне провадження буде повернено прокурором на додаткове розслідування.

Письмове повідомлення про підозру характеризується: 1) законністю; 2) об’єктивністю викладення фактичних даних; 3) обґрунтованістю; 4) юридичною чіткістю формулювання підозри; 5) вмотивованістю; 6) логічністю.

Законність письмового повідомлення про підозру означає, що:

а) повідомлення про підозру складено слідчим (прокурором) у межах своєї компетенції за наявності до того передбачених законом підстав;

б) у повідомленні дано правильну юридичну кваліфікацію дій підозрюваного;

в) повідомлення про підозру відповідає встановленій законом процесуальній формі і містить передбачені реквізити, вона засвідчена підписом слідчого.

Об'єктивність - відповідність викладених у повідомленні про підозру відомостей та висновків про обставини справи об’єктивній дійсності, реальним фактам.

Логічність - відображення у змісті повідомлення внутрішнього зв’язку фактів між собою, відповідність змісту логіці фактичних обставин справи.

Обґрунтованість повідомлення про підозру означає, що кожне положення, сформульоване в ній, ґрунтується на зібраних доказах.

Під вмотивованістю повідомлення про підозру слід розуміти такі систему та форму викладення підозри, які приводять до логічного переконання у вірності висновку.

Вимогам щодо юридичної чіткості формулювання підозри відповідатиме в разі, коли висновок є лаконічним, чітко сформульованим і не містить в собі логічного протиріччя, а фактичні обставини кримінального провадження викладені за допомогою тих юридичних понять і тих юридичних формулювань, які використовує законодавець стосовно конкретного складу злочину. Мова цього документа має бути простою, зрозумілою та конкретною. Використовуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладу дають максимум інформації. Всі речі позначаються словами, які дають про них точне уявлення. Синтаксичні зв’язки формулюються в залежності від логічних зв’язків.

Текст письмового повідомлення про підозру має бути точним, простим, лаконічним і конкретним.

Таким чином, письмове повідомлення про підозру полягає в тому, що на підставі зібраних доказів певна особа ставиться у становище головного учасника процесу – підозрюваного.

Висновки з першого питання:

Повідомлення про підозру - це обґрунтована на фактичних даних, встановлених під час досудового розслідування першопочаткова претензія держави до особи, стосовно якої є обґрунтоване припущення (відповідно до зібраних доказів) про вчинення нею злочину, і на основі якої в подальшому буде ґрунтуватися обвинувальний акт, або ж кримінальне переслідування особи буде припинене у разі встановлення відповідних підстав.

Повідомлення про підозру повинно здійснюватися на підставах і в порядку, встановленому законом, за наявності відповідних умов.

Безпідставне повідомлення про підозру тягне за собою кримінальну відповідальність для слідчого і відшкодування завданої шкоди незаконно притягненому в такій якості.

Особа набуває процесуального статусу «підозрюваний» після складення письмового повідомлення про підозру, яка повинна відповідати вимогам законності; об’єктивності викладення фактичних даних, обґрунтованості, юридичній чіткості формулювання підозри, вмотивованості, логічності.

Дата добавления: 2014-01-07