Допит підозрюваного

Після складення письмового повідомлення про підозру та здійснення такого повідомлення підозрюваному, слідчий зобов’язаний надати йому можливість дати показання по суті підозри. Закон не вимагає, щоб допит підозрюваного був проведений негайно, але такий допит буде доречно провести якомога швидше після повідомлення про підозру, що надасть підозрюваному скористатися своїми правами на захист, наприклад подавати докази своєї непричетності до вчинення злочину та інші.

Під час допиту здійснюється отримання та перевірка доказів, з’ясування ставлення підозрюваного до висунутої підозри, надання йому можливості захищатися від пред’явленої підозри шляхом відібрання у нього показань.

Допит підозрюваного, крім виняткових випадків, повинен проводитися удень. При допиті підозрюваного за його бажанням може бути присутнім захисник (у випадках, передбачених 52 КПК, його присутність є обов’язковою).

Підозрюваний допитується в місці провадження досудового розслідування, або в іншому місці за погодженням із підозрюваним.

Підозрювані допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб підозрювані в одній і тій же справі не могли зноситися між собою.

З’ясувавши необхідні данні про особу підозрюваного, слідчий повинен дізнатись у підозрюваного його відношення до викладеної в повідомленні підозри. КПК цього не вимагає, але встановлення цієї інформації надасть можливість слідчому в подальшому тактично вірно здійснювати досудове розслідування. Крім цього встановлення цієї інформації має суттєве юридичне значення: з визнанням своєї провини закон нерідко пов’язує можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами; щире каяття та сприяння встановленню істини є пом’якшуючими провину обставинами (п. 1 ст. 66 КК).

Слідчий пропонує підозрюваному у вільній формі викласти свої показання. Це дає можливість підозрюваному за допомогою своїх показань здійснювати свій захист. З іншого боку, слідчий, не розкриваючи своєї поінформованості в повному обсязі, може отримати додаткову корисну інформацію у справі, повніше вивчити особистість підозрюваногоного.

Вислухавши вільну розповідь підозрюваного, слідчий у разі необхідності може ставити йому запитання. Вони ставляться для з’ясування фактів і обставин, що мають значення для справи, і можуть бути: доповнюючими – направлені на розширення і доповнення показань, запитання про обставини, які підозрюваний не виклав у своїй розповіді (забув, свідомо обійшов стороною, не надав їм значення); конкретизуючими – направленими на уточнення окремих фактів; нагадуючими – запитання, що викликають асоціації з подією, яка з’ясовується, чим допомагають згадати значущі для справи обставини (при цьому не допустимі запитання, які нав’язують певну відповідь); контрольними - запитання для перевірки правильності повідомлених свідком даних.

Не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, які підказують, нав’язують певну відповідь, запитання, в яких звучить характер обізнаності слідчого, чим допитуваний спонукається до підтвердження певної інформації.

У процесі допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може пред’явити допитуваному речові докази, документи, протоколи інших слідчих дій чи матеріали технічного документування.

У процесі допиту слідчий остаточно з’ясовує наявність або відсутність фактів, які дають підстави для сумнівів у винності підозрюваного, перевіряє зібрані у справі докази на міцність, визначається з можливістю направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви (ч.3 ст.224 КПК).

Разом з тим, допит підозрюваного – це один із засобів його викриття та встановлення об’єктивної істини в цілому.

Показання підозрюваного заносяться до протоколу, який складається з додержанням вимог ст. 42, 104, 105, 224 КПК. Він містить вступну, описову і заключну частини.

У вступній частині вказуються: місце і дата допиту; посада та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім’я та по батькові підозрюваного, рік, місяць, день та місце його народження, громадянство, національність, освіта, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість підозрюваного та інші відомості про нього, які є необхідними за обставинами справи.

В описовій частині викладаються показання підозрюваного. Його показання та відповіді на поставлені запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно, але без зайвої натуралізації і нецензурної термінології. Підозрюваному на його прохання надається можливість викласти свої показання в протоколі власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями підозрюваного, може поставити йому додаткові запитання. Ці запитання і відповіді на них заносяться до протоколу.

У заключній частині зазначається факт ознайомлення підозрюваного й інших учасників допиту з протоколом, при цьому їм роз’яснюється їх право вносити поправки і зауваження.

Після закінчення допиту слідчий пред’являє протокол підозрюваному для ознайомлення. На прохання підозрюваного він може бути прочитаний йому слідчим, про що відмічається в протоколі.

Підозрюваний має право вимагати доповнень до протоколу та внесення до нього виправлень. Ці доповнення та виправлення підлягають обов’язковому внесенню до протоколу.

Кожна сторінка протоколу допиту має бути підписана підозрюваним.

Усі особи, які брали участь у допиті (захисник, перекладач, спеціаліст або інші особи), знайомляться з протоколом та засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі фактичним обставинам і результатам допиту.

При допиті підозрюваного може застосовуватися звукозапис, кінозйомка та відеозапис (ч. 5 224 КПК).

Про це повідомляються допитуваний і всі інші учасники слідчої дії до її початку. Фонограма повинна відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється.

Звукозапис повністю відтворюється учасникам допиту. Висловлені ними зауваження і доповнення щодо звукозапису заносяться на фонограму. В протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису, кінозйомки та відеозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, кінозйомки та відеозапису, про відтворення результатів технічного документування учасникам слідчої дії та їх заяви з приводу застосування технічного документування.

Висновки з третього питання:

При допиті підозрюваного за його бажанням може бути присутнім захисник (у випадках, передбачених ст. 52 КПК, його присутність є обов’язковою).

Показання підозрюваного заносяться до протоколу, який складається з додержанням вимог ст. 42, 104, 105, 224 КПК. При допиті підозрюваного може застосовуватися звукозапис, кінозйомка та відеозапис. Про це повідомляються допитуваний і всі інші учасники слідчої дії до її початку.

4. ЗМІНА І ДОПОВНЕННЯ ПІДОЗРИ

Після повідомлення особи про підозру формування сукупності доказів триває, а тому може бути встановленим факт вчинення іншого злочину, або встановлені нові обставини вчиненого злочину. Такі обставини потребують повідомлення про нову підозру, або зміни раніше повідомленої підозри (ст. 279 КПК).

Повідомлення про нову підозру – це одночасне повідомлення особи про підозру в первинній її редакції та про підозру у вчиненні іншого самостійного злочину. Наприклад, одночасно із первинною підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 КК, особі повідомляється про підозру і у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК.

Повідомлення про нову підозру здійснюється тоді, коли в ході розслідування встановлено інше, окрім вже розслідуваного, злочинне діяння (новий епізод злочинної діяльності).

У разі ж, коли встановлені під час розслідування факти вказують що злочинне діяння, яке розслідується, потрібно кваліфікувати за іншою нормою КК України, необхідно змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, зміна раніше повідомленої підозри – це зміна повідомлення про підозру особи у вчиненні:

а) більш тяжкого злочину, тобто кваліфікованого за законом, що передбачає більш суворе покарання. Наприклад, зміна повідомлення про підозру з ч. 1 ст. 122 КК „Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження” на ч. 2 цієї ж статті;

б) злочину, що істотно відрізняється за своїми фактичними обставинами (зміна формулювання підозри – наприклад, формулюють підозру у замаху на злочин замість підготовки до злочину; ставлення в вину іншого злочину – наприклад, замість ст. 186 КК „Грабіж” ст. 187 КК „Розбій”;

в) менш тяжкого злочину. Наприклад, замість ст. 187 КК – ст. 186 КК.

У зазначених вище випадках слідчий зобов’язаний виконати всю процедуру повідомлення про підозру, що передбачено ст. 278 КПК.

Якщо ж частину повідомленої підозри не було підтверджено, кримінальне провадження в цій частині повинно бути закрито відповідно до норм КПК.

На досудовому розслідування зміна повідомлення про підозру можлива як у бік погіршення стану підозрюваного, так і в бік його покращення.

Закон передбачає і обмеження щодо повідомлення про нову підозру або заміну раніше повідомленої підозри. Це стосується тих випадків, коли повідомлення про підозру здійснив прокурор. В таких випадках повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК).

Таким чином, після повідомлення про підозру формування сукупності доказів підозри може продовжуватися. При цьому можуть бути встановлені нові обставини вчинення злочину, по якому повідомлено про підозру, або факт вчинення іншого злочину. Такі нововиявлені обставини тягнуть за собою необхідність повідомлення про нову підозру, або зміну раніше повідомленої підозри.

Висновки з четвертого питання:

На досудовому розслідуванні повідомлення про нову підозру або зміна раніше повідомленої підозри можлива як у бік погіршення стану підозрюваного, так і в бік його покращення.

[1] Зазначена підстава охоплює собою і підстави передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 276 КПК, оскільки у разі відсутності у слідчого, прокурора фактичних даних, за яких можливо було б обґрунтовано припустити, що злочин вчинено певною особою, застосування до цієї особи запобіжних заходів було б неможливим (протизаконним).

Дата добавления: 2014-01-07