Процесуальний порядок повідомлення про підозру. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб

Повідомлення про підозру – важлива процесуальна дія, у ході якої має бути покладено початок та здійснення акту по практичній реалізації функції обвинувачення, а також вжито необхідні у зв’язку з цим заходи щодо забезпечення гарантій захисту підозрюваним своїх прав.

Закон не визначає, коли саме особу потрібно повідомити про підозру, однак містить правило, згідно з яким повідомлення про підозру повинно бути вручено підозрюваному в день його складання слідчим або прокурором. У випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

КПК України в ст. 111 регламентує поняття повідомлення у кримінальному провадженні та в ч. 3 ст. 111 КПК зазначає, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку передбаченою главою 11 КПК України. Зазначений порядок передбачений ст. 135 КПК України «Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні». Враховуючи кримінально-процесуальний порядок передбачений зазначеною нормою, вручення письмового повідомлення про підозру може здійснюватися в шляхом його надсилання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком.

У разі тимчасової відсутності підозрюваної особи за місцем проживання, письмове повідомлення про підозру для його передачі підозрюваній особі вручається:

1) під розписку дорослому члену сім’ї підозрюваної особи, чи іншій особі, яка з нею проживає;

2) житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання підозрюваної особи;

3) адміністрації за місцем роботи підозрюваної особи;

Водночас, потрібно розуміти, що письмове повідомлення про підозру має бути здійснене слідчим вчасно. Тільки вчасне повідомлення про підозру є гарантією реалізації принципу забезпечення підозрюваному права на захист. Якщо тільки у справі здобуті докази, за яких можливо обґрунтовано припустити, що злочин вчинено конкретною особою, слідчий зобов’язаний повідомити її про підозру. Відкладення прийняття такого рішення є порушенням прав особи, щодо якої здійснюється провадження. Чим раніше (за наявності до того підстав) особа буде повідомлена про підозру, тим скоріше вона отримає можливість реалізації прав із захисту від цієї підозри. А тому під час досудового розслідування не повинно бути таких випадків, коли повідомлення про підозру відбувається безпосередньо перед закінченням досудового розслідування, або незадовго до процедури відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження.

КПК передбачає чітко визначені строки, дотримуватися яких зобов’язані посадові особи органів досудового розслідування, оскільки їх недотримання потягне за собою звільнення затриманої особи (підозрюваного). Одночасно передбачення таких строків є кримінально-процесуальною гарантією не притягнення до кримінальної відповідальності особи, стосовно якої у органів досудового розслідування відсутня достатня кількість доказів для висунення обґрунтованої підозри у вчиненні злочину.

Так, затриманій особі, повідомлення про підозру повинно бути вручено не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У разі, якщо затриману особу впродовж 24 годин з моменту затримання не буде повідомлено про підозру, така особа підлягає негайному звільненню (ч.3 ст. 278 КПК).

Повідомленню про підозру має передувати роз’яснення підозрюваному його права на захист та забезпечення реалізації його процесуальних прав у цій частині як самостійно, так і за допомогою захисника.

Права підозрюваного передбачені ч.3 ст. 42 КПК до яких відносяться наступні:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Захисник може бути у будь-який момент залученим підозрюваним, його законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника (ст.48 КПК).

Захисник допускається до участі у провадженні на першу вимогу підозрюваного, а також мати можливість побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату (п.3 ч.3 ст.42 КПК).

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 КПК України (підтвердження повноважень захисника), слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Якщо підозрюваний перебуває під вартою, то адміністрація слідчого ізолятора або ізолятора тимчасового утримання повинна забезпечити умови для реалізації підозрюваним свого права на побачення з захисником наодинці. Таке побачення підозрюваному надається без обмеження кількості й тривалості у вільний від виконання слідчих дій час (ст. 12 Закону України „Про попереднє ув’язнення”).

Проведення будь-яких процесуальних дій з участю підозрюваного у випадку відсутності захисника КПК забороняє, якщо підозрюваний заперечує проти проведення такої процесуальної дії (ч.2 ст.46 КПК).

Згідно ст. 52 КПК, присутність захисника під час повідомлення про підозру є обов’язковою щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Пункт 3 ч.1 ст. 42 та ст. 54 КПК України передбачає право підозрюваного відмовитися від захисника, або замінити його. Закон визначає, що відмова підозрюваного від захисника повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Відмова або заміна захисника повинна бути зафіксована у протоколі процесуальної дії.

У разі, коли відсутні підстави обов’язкової участі у справі захисника, а підозрюваний бажає захищати свої права самостійно, захисник до справи не залучається.

Надати можливість захищатися самому - це значить, по-перше, роз’яснити підозрюваному всі його права, по-друге, суть повідомленої йому підозри; по-третє, забезпечити можливість реалізації його прав. Таким чином у разі письмового повідомлення про підозру, підозрюваному необхідно роз’яснити не тільки право мати захисника, але й всі інші його права.

Підозрюваний викликається до слідчого, прокурора шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

Повістка про виклик неповнолітнього підозрюваного, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором.

Підозрюваний має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, підозрюваний має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням підозрюваному необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Підозрюваний зобов’язаний з’явитися за викликом слідчого у призначений строк. В разі неявки без поважних причин підозрюваний підлягає приводу. Поважними причинами неявки підозрюваного до слідчого в призначений строк визнаються (ст. 138 КПК):

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

У разі, якщо підозрюваний не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Також до підозрюваного, який не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття може бути застосовано привід.

Привід підозрюваного здійснюється підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

Ухвала про здійснення приводу оголошується підозрюваному, щодо якого він застосовується, особою, яка виконує ухвалу. Підозрюваний, зобов’язаний прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання підозрюваним, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до нього можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити його супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю підозрюваного, а також примушення його перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Якщо підозрюваний не володіє мовою, якою ведеться судочинство, то зміст повідомлення йому перекладається мовою, якою він володіє.

Факт повідомлення про підозру та роз’яснення сутності пред’явленої підозри засвідчується підписами підозрюваного, захисника та слідчого.

Перед повідомленням про підозру, слідчий зобов’язаний роз’яснити
підозрюваному, що він під час провадження досудового розслідування має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 КПК;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Зазначені права роз’ясняються підозрюваному про що останньому вручається «пам’ятка про процесуальні права та обов’язки підозрюваного» яку підписує підозрюваний та слідчий. Про вручення зазначеної пам’ятки та роз’яснення прав потерпілому зазначається і в письмовому повідомленні про підозру, що підтверджується підписом підозрюваного.

Крім цього слід пам’ятати, що ч.3 ст. 276 КПК вимагає не лише повідомлення про права та обов’язки підозрюваного, а також у разі прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

Роз’яснення прав і обов’язків підозрюваного є важливою процесуальною дією в кримінальному судочинстві і її порушення є недопустимим, оскільки воно спричинить порушення права особи на захист і як наслідок винесення виправдувального вироку.

Повідомлення про підозру неповнолітньому і його допит провадиться за правилами глави 38 КПК і при обов’язковій присутності захисника.

Відповідно до ст. 491 КПК у випадках, коли неповнолітній не досяг 16 років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при його допиті як підозрюваного за рішенням слідчого або прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог, психолог або лікар.

Слідчий роз’ясняє педагогу, психологу або лікарю, присутнім при допиті, їхнє право задавати підозрюваному питання і викладати свої зауваження. Слідчий має право відвести поставлене питання, але відведене питання має бути занесене до протоколу.

Процесуальний порядок повідомлення про підозру у випадках, де передбачена обов’язкова участь захисника, повинен здійснюватися лише з участю останнього. Відмова від захисника прийнята бути не може. Окрім того, у разі повідомлення про підозру німим, глухим, сліпим та їх допиті має бути присутня й особа, яка розуміє їхні знаки. Така особа отримує статус перекладача і наділяється правами та обов’язками, передбаченими ст. 68 КПК.

Таким є загальний порядок повідомлення про підозру.

Є й особлива процедура здійснення цього акту, що пов’язана із особливим правовим статусом особи, щодо якої у справі зібрано достатні докази, які вказують на вчинення нею злочину:

1) народного депутата України;

2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

7) адвоката;

8) Генерального прокурора України, його заступника.

Таким чином, повідомлення про підозру – одна із складних і важливих процесуальних дій, у ході якої започатковується та здійснюється акт по практичній реалізації функцій обвинувачення.

Висновки з другого питання:

Повідомлення про підозру є важливим етапом провадження в стадії досудового розслідування, тому воно має здійснюватися за певними правилами.

Процесуальний порядок повідомлення про підозру чітко визначений в КПК і його порушення може привести до порушення принципу права особи на захист та виправдання особи судом, або ж закриття кримінального провадження.

Дата добавления: 2014-01-07