Тема № 1. Контрольні запитання

Лекція

Контрольні запитання.

1. Дайте визначення металорізального верстата

2. Назвіть підсистеми верстата.

3. Дайте визначення всіх підсистем верстата.

4. Назвіть приводи верстата і дайте їх визначення.

5. Яке призначення несучої системи?

6. Які допоміжні пристрої забезпечують роботу верстата?

7. Дайте означення типорозміру та моделі верстата.

8. Скільки груп та типів верстатів передбачає класифікація верстатів за технологічними ознаками?

9. За якими принципами побудована буквено-цифрова класифікація?

10. Як розрізняються універсальні, спеціалізовані та спеціальні верстати?

11. Як побудований гнучкий виробничий модуль та автоматичну лінію?

12. Що таке робочий простір верстата, розмірний ряд?

13. Як розділяються верстати за вагою та ступенем точності?

14. Дайте означення привода верстата.

15. Які двигуни використовують у верстатах і чому?

16. Що таке кінематичний ланцюг і кінематична схема?

з дисципліни з дисципліни «Правозахисні органи України»

“ ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ПРАВОЗАХИСНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ”

(2 години)

Для студентів, слухачів юридичного факультету ННІ права та безпеки

Дніпропетровськ – 2012

Лекцію підготувала викладач кафедри загальноправових дисциплін ДДУВС Щербина Є.М

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

загальноправових дисциплін

“31” серпня 2012 р., протокол № 1

План:

Вступ

1. Предмет, зміст, структура і функції правозахисних органів України

2. Уповноважений Верховної Ради з прав людини

3. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

4. Загальна характеристика адвокатської діяльності

5. Організація та завдання органів юстиції

Висновки

Нормативні акти:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності 15 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397 (із наступними змінами).

3. Закон України “Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №31. – Ст. 215.

4. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – Ст. 19.

5. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №51. – Ст. 376.

6. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №47-48. – Ст. 372.

7. Закон України “Про санітарне та епідемічне благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст.218.

8. Всеобщая декларация прав человека: Офиц. текст. – М.: Права человека, 1996. – 16 с.

9. Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М., 2002.

10. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.

Спеціалізована література:

1. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, виправл. та доповн. — К.: Атіка, 2004. — 512 с

2. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 404 с.

3. Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підо¬пригора; За ред. ІВ. В. Копєйчикова і А. М. Колодія. — К: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

4. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, СЕ. Демський та ін.; Відп. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с.

5. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення України: проблеми теорії і понять // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35-43.

6. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. – 2001. – № 5. – С. 24-29.

7. Васильківська І. Монографія з проблем забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України // Юридична Україна. – 2006. – №8. – С. 100-101.

8. Грицкевич С. Екологічні права в системі конституційних прав людини і громадянина // Право України. – 2001. – № 8. – С. 54-57.

9. Европейская Социальная Хартия: Истоки, механизм действия и воплощение в жизнь: Пер. с англ. А. Мельниковой. – М., 1995.

10. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Вид. 2-ге. – Харків: Консум, 2001. – 464 с.

11. Кірічко С. Соціальний захист. Як працюєш, так і дбаєш // Віче. – 2001. – №3. – С. 65 - 68.

12. Комаренко А. Захист трудових прав громадян у світлі Конституції України // Право України. – 1997. – № 12. – С. 15-18.

13. Корж Т. Правове регулювання молодіжного кредитування в Україні // Право України. – 2006. – №9. – С. 119-122.

14. Короленко В., Солтис Н., Янчук І. Правові проблеми реалізації житлових прав громадян // Право України. – 2006. – №9. – С. 97-102.

15. Костицький В. Соціально-економічні права людини // Право України. – 1996. – № 6. – С. 16-17.

16. Кравченко С., Андрусевич А. Розвиток екологічних прав людини у міжнародному праві // Право України. – 2001. – № 2. – С. 133 - 136.

17. Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми гарантій реалізації та захисту // Право України. – 1997. – № 3. – С. 42-48.

18. Лавриненко О.В. Щодо вдосконалення правового забезпечення захисту службово-трудових прав працівників органів внутрішніх справ // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 292-294.

19. Лічман Н. Судовий захист конституційного права людини на житло // Юридический вестник. – 1998. – № 3. – С. 96-99.

20. Магновський І. Правові аспекти розвитку соціальної держави в Україні: на шляху євроінтеграції // Право України. – 2006. – №8. – С. 118-122.

21. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. – № 9. – С. 22-26.

22. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальних захист та гарантії його забезпечення // Право України. – 2000. – № 2. – С. 18-22.

23. Проскуряков П.Д. Удосконалення правового забезпечення реалізації засад гендерної рівності в сфері службово-трудових відносин // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 298-301.

24. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2000. – № 3. – С. 28-30.

25. Пустовіт Ж. Соціальна держава – гарант прав та свобод людини і громадянина // Нова політика. – 1999. – №5.

26. Решетник Л. Деякі питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян // Право України. – 2001. – № 9. – С. 18 - 20.

27. Серегин В. Социальное государство и экономические права: (Украина) // Бизнес-информ. – 1997. – №8.

28. Сивак С. Конституційні гарантії права на пенсійне забезпечення і пенсійна реформа // Право України. – 1997. – № 12. – С. 70-74.

29. Сіленко А. Політико-правові аспекти розвитку соціальної сфери: Забезпечення прав людини // Право України. – 1999. – №11.

30. Сташкін Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України. – 2000. – № 5. – С. 24-26.

31. Сташкін Б. Судовий захист – соціальним правам громадян // Право України. – 1996. – № 10. – С. 30-33.

32. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави: Монографія / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, О.О. Гайдулін та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 702 с.

33. Фабрициус Ф. Права человека и Европейская политика: Политико-правовое положение трудящихся в Европейском сообществе. – М.: Изд-во МГУ, 1995.

34. Фещук В. Пенсійна реформа в Україні: фінансово-правовий аспект // Право України. – 2006. – №9. – С. 94-97.

35. Чанишева Г. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України // Право України. – 2000. – № 12. – С. 80-86.

36. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове закріплення соціально-економічних прав громадян // Конституція України – основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наук. конф. / Упоряд.: Ю.М. Грошевой, М.І. Панов. – Харків, 2001.

37. Яковюк І.В. Розвиток концепції соціально-економічних прав як передумова формування соціальної держави // Проблеми законності. – Харків, 1998. – Вип. 35.

ВСТУП

У перехідний період значною мірою по-новому постає питання про законність, особливо у її взаємозв'язку з керованістю соціальними процесами, а не тільки правовими процедурами, а також і розвитком демократії, становленням системи забезпечення конституційних прав людини. В реальному житті законність є багатоаспектною категорією, яка стосується інформаційної, регулятивної, контрольної, правоохоронної та інших функцій правової системи.

Необхідність всебічного осмислення ролі державних органів у перехідному періоді від тоталітарної до сильної правової дер¬жави є вельми актуальною. Трансформація функцій держави з правової регуляції та правової охорони суспільних відносин зумовлюється потребою більш глибокого пізнання соціально-правових явищ, динаміки взаємодії держави і суспільства.

Демократизація владних інституцій є одним із явищ, що охоплює предмет діяльності правозахисних органів України.

Метою вивчення навчальної дисципліни “Правозахисні органи України” є опанування та засвоєння студентами даного курсу, який регулює законодавчо закріплений порядок укладання не тільки різних договорів а й проведення захисту фізичних та юридичних осіб у кримінальних, цивільних, житлових, земельних, трудових, сімейних та справах уповноваженим з прав людини, адвокатом, нотаріусом, органами юстиції та судовою адміністрацією.

Правозахисні органи забезпечують охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом захисту на підставі Конституції та законодавства України.

Відповідно завдання вивчення навчальної дисципліни полягають у засвоєнні студентами основних положень чинного законодавства України. Важливим є набуття навичок щодо користування відповідними нормативними актами, вмінь вирішувати конкретні практичні питання, що пов’язані із застосуванням законодавства України з врахуванням змін у поточному законодавстві.

Вивчаючи дану тему курсу, ми розглянемо основоположні питання курсу, а саме: Предмет, зміст, структура і функції правозахисних органів України. Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату. Загальна характеристика адвокатської діяльності. Організація та завдання органів юстиції.

1. Предмет, зміст, структура і функції правозахисних органів України

Потребу зміцнення інститутів із правозахисної діяльності пояснюють цілою низкою взаємопов'язаних факторів. По-перше, тим, що гарантування охорони та захисту прав громадян стало важливою функцією держави, що відображено в Конституції. Діяльність різноманітних державних органів і окремих службових осіб свідчить про те, що, виконуючи свої професійні функції та завдання, вони часто-густо порушують конституційні права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб. У динамічному державному житті зросла ймовірність порушень права або зловживання правом без формальних порушень закону. Тому захист прав громадян через правозахисні інституції потрібен, незважаючи на наявність системи контролю за законністю з боку органів прокуратури, суду, контрольних повноважень інших державних органів.

Одним із найважливіших засобів захисту є відкритий доступ до правової інформації. Безумовно, для більшості громадян розпізнати у вчинках абсолютно ясно і очевидно їхню неприпустимість досить просто. Проте, буває важко виявити в умовах дії спеціалізованих правових інститутів межу правомірного, обов'язкового або не дозволеного. Диспозиції переважної частини статей цивільного, господарського, фінансового, податкового або кримінального права мають досить складну структуру. Тому розпізнати межу, за якою дії або бездіяльність можуть зумовити кримінальну, цивільну або адміністративну відповідальність досить важко.

Спеціалізація права обумовлює ситуацію, яку можна охарактеризувати як "інфляцію права", тобто законів, норм багато, але зрозуміти, що й як вони регулюють дуже складно. Держава приймає на себе зобов'язання інформувати громадян про всі законодавчі новини доступними їй засобами. Стаття 57 Конституції України проголошує, що "закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом".

По-друге, міжнародні політико-правові інститути дедалі більше уваги приділяють правам людини. Для Української держави додержання міжнародних стандартів з прав людини стало одним із пріоритетів внутрішньої політики держави, що свідчить про її динаміку та цілеспрямованість. У виборі способів захисту й розвитку цього напряму юридичної діяльності значну роль відіграють вступ України до Ради Європи, ратифікація Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року.

По-третє, правозахисні інститути незалежні від державних органів; їм притаманні відкритість, вільний доступ для тих, хто потребує захисту своїх прав і свобод. Механізми захисту прав і свобод громадян виникають у процесі взаємодії правозахисних органів і громадянського суспільства на певній стадії їхнього розвитку й виступають державним гарантом від відомчого або неправомірного втручання. Правозахисна діяльність має деякі спільні ознаки з правоохоронною діяльністю. Наприклад, адвокати можуть здійснювати правовстановлюючі або правозабезпечувальні дії. Досить широкими є повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте предмет правозахисної діяльності значно вужчий, ніж правоохоронної. Він стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям і особам без громадянства та захисту фізичних осіб від обвинувачення.

Правозахисна діяльність містить кілька складників. Вони, зокрема, полягають у роз'ясненні громадянам їхніх прав і обов'язків. У Конституції України закріплено важливе "право знати право" (ст. 57) та право на юридичну допомогу (ст. 59). Державним органом, який має сприяти розвиткові юридичних послуг із метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян і юридичних осіб, надання їм платних послуг правового та технічного характеру, є Міністерство юстиції України та його органи на місцях. До органів юстиції належать органи з виконавчого провадження, органи реєстрації актів громадянського стану, органи державної реєстрації нормативно-правових актів і громадських об'єднань, а також нотаріат.

Діяльність адвокатури, яка не становить державну інституцію, є професійною діяльністю для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час розв'язання справ у судах та інших органах влади. У Конституції України правозахисну діяльність закріплено за адвокатурою.

Дата добавления: 2014-01-07