Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України "Про нотаріат". У разівиникнення спору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв'язання спірного питання судом.

Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження:

- подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення;

- розгляд заяви по суті;

- здійснення нотаріальної дії;

- оскарження дії нотаріального органу;

- виконання нотаріального акта.

У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такі положення, як правова основа діяльності нотаріату, права й обов'язки нотаріуса тощо, та спеціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій. Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які обумовлюють діяльність нотаріату.

2 вересня 1993 року прийнято Закон України "Про нотаріат". Цим Законом врегульовано діяльність нотаріату в Україні, визначено, хто може бути нотаріусом, установлено коло прав і обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.

Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси в своїй діяльності керуються постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.

Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законодавством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату.

Одним із найважливіших є принцип законності. Він виявляється насамперед у тому, що нотаріуси й службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону).

Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.

Не менш важливим принципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов'язків нотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, перекладачі).

Саме тому довідки й документи нотаріальні контори та приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовно заповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разі пред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки й документи про виконувані нотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокуратури, слідства, пов'язаних із кримінальними або цивільними справами, що є в їхньому провадженні.

Важливе значення в діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатніми письмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з погляду їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).

Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України "Про нотаріат" та "Про мови" (ст. 20). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведуть діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Дата добавления: 2014-01-07