Адміністративна та судова процедура оскарження рішень податкових органів

Несамостійне узгодження поділяється на узгодження за замовчуванням і апеляційне. У свою чергу апеляційне узгодження може бути адміністративне і судове.

Податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника у таких випадках:

1) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

2) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

3) орган контролю у результаті камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завишення суми податкового зобов'язання;

4) згідно з законами, які регулюють питання оподаткування, особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, є орган контролю.

Після визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків відсилається податкове повідомлення та у день отримання такого повідомлення це податкове зобов'язання вважається узгодженим за замовчуванням.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Адміністративна та судова процедура оскарження рішень податкових органів надана у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Назва етапу	Орган розгляду скарги	Строки
Подання платником податку скарги на прийняте повідомлення-рішення	Орган державної податкової служби вищестоящого рівня	Протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення
Прийняття рішення по скарзі платника податку	Орган державної податкової служби вищестоящого рівня	Протягом 20 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення
Продовження строків розгляду скарги	Орган державної податкової служби вищестоящого рівня	Більш ніж 20, або менш ніж 60 календарних днів
Оскарження рішення органу державної податкової служби вищестоящого рівня	ДПС України	Протягом 10 календарних днів після отримання рішення органа ДПС вищестоящого рівня
Прийняття рішення щодо скарги платника податку	ДПС України	Протягом 20 календарних днів після отримання рішення органа ДПС вищестоящого рівня
Продовження строків розгляду скарги	ДПС України	Більш ніж 20, або менш ніж 60 календарних днів
Подання заяви до суду	Міський (окружний) адміністративний суд	Будь-який період, з урахуванням строку давності 1095 днів з дати отримання податкового повідомлення-рішення
Розгляд діла судом	Міський (окружний) адміністративний суд	Згідно зі строками, визначеними КАС України
Прийняття рішення судом	Міський (окружний) адміністративний суд	Згідно зі строками, визначеними КАС України
Апеляційне оскарження рішення суду	Апеляційний адміністративний суд	Згідно зі строками, визначеними КАС України
Касаційне оскарження рішення суду	Вищий адміністративний суд та Верховний суд України	Згідно зі строками, визначеними КАС України

Якщо контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платнику податку, що не пов`язане з порушенням податкового законодавства, такий платник має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу на протязі 30 календарних днів.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Основними причинами виникнення податкового боргу є:

1) несплата узгодженого податкового зобов`язання при самостійному його визначенні протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації;

2) несплата узгодженого податкового зобов`язання, яке визначається контролюючим органом у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності – протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення;

3) несплата узгодженого податкового зобов`язання при апеляційному узгодженні протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.

Складовими податкового боргу є:

1) несплачені у встановлені строки податкові зобов`язання;

2) пеня, штрафні санкції (штрафи);

3) плата за користування відстрочкою (розстрочкою).

Податковий борг платника може перебувати у інертному і дієвому статусах.

Інертний статус – це статус, у якому органи ДПС не застосовують жодних заходів, крім вручення податкових вимог, реєстрації податкової застави в державному реєстрі застав нерухомого майна і опису заставного майна та виключний спосіб – арешт активів платника-боржника.

Дієвий статус – це статус податкового боргу платника, в якому зменшення такого боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює працівник відділу стягнення податкової заборгованості органу ДПС – податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження відповідно до законодавства.

Розрізняють п`ять видів дієвого статусу, до яких може бути віднесено податковий борг, а саме:

1) активний;

2) пасивний;

3) при процедурі банкрутства;

4) розстрочення (відстрочення);

5) безнадійний.

Активний вид дієвого статусу – це вид, в якому працівник підрозділу стягнення податкової заборгованості застосовує до боржників всі заходи стягнення, передбачені діючим законодавством. Підставою для цього є закінчення граничного терміну погашення податкового боргу після направлення другої податкової вимоги (30 календарних днів).

Пасивний вид дієвого статусу – це вид, в якому працівник підрозділу стягнення податкової заборгованості не може застосувати заходи стягнення до боржника.

У пасивному виді дієвого статусу перебувають усі випадки податкового боргу боржника, за яким:

1) готуються документи для ініціювання справи про банкрутство боржника до дня одержання ухвали суду про порушення справи про банкрутство;

2)готуються документи для ініціювання справи в суді про звернення щодо стягнення податкового боргу на майно боржника до дня прийняття наказу та відповідного рішення суду;

3) здійснюється розшук боржника.

Вид дієвого статусу при процедурі банкрутства – це вид, в якому перебувають усі випадки податкового боргу боржника, у суді розглядається справа про банкрутство до:

1) одержання ухвали про ліквідацію боржника як юридичної особи або рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи;

2) прийняття рішення органом ДПС про відстрочення (розстрочення) податкового боргу на підставі затвердженої судом мирової угоди, яка містить положення про розстрочку чи відстрочку боргів.

Вид статусу «Розстрочення (відстрочення)» – це вид, в якому перебуває податковий борг, сплату якого перенесено на пізніший термін або на декілька термінів.

Безнадійний вид дієвого статусу – це вид, в якому податковий борг боржника визнається безнадійним (визнання боржника банкрутом; борг, стосовно якого минув строк позовної давності; борг виник внаслідок форс-мажорних обставин та інше).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених Законом, а також іншими законами за винятком:

1) майна платника податків, наданого ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;

2) активів, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

3) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

4) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

5) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також суми акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не відкритих, до моменту такого відкриття;

6) майна, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

7) активів, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію;

8) коштів інших осіб, наданих платникові податків у вигляді внеску (депозиту) у сумі, що перевищує суму власного капіталу банку.

Дата добавления: 2014-01-07