Етапи розвитку світового господарства

Опорний конспект лекції

Форми міжнародних економічних відносин

Розділ 16. Суть і структура світового господарства.

Програмна анотація

Загальні риси і структура світового господарства. Об’єктивні умови становлення та розвитку світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Міжнародний рух капіталів. Міграція робочої сили. Науково - технічне співробітництво.

Світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівні. За сучасних умов світове господарство функціонує як внутрішньо суперечлива єдність національних економік, але все більше набуває ознак цілісності.

I етап розвитку світового господарства (кінець XIX – початок XX ст.) - це початок формування світового господарства як цілісної системи. Характерними особливостями цього етапу розвитку є:

- формування міжнародного ринку;

- економічний розподіл світу: створення міжнародних монополій, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери застосування;

- територіальний розподіл світу між великими державами і утворення колоніальної системи;

- формування світової платіжної системи, яка ґрунтувалася на золотому стандарті (офіційно закріпленому на конференції в Парижі в 1867 році);

- наявність економічних криз і воєнних протистоянь.

II етап розвитку світового господарства (20 – 50 рр. XX ст.) ознаменувався:

- звуження сфери світогосподарських зв’язків як наслідок воєнних протистоянь і конфліктів (дві світові війни, громадянські війни, революції, «велика депресія» 30-х років);

- виникненням соціалістичної системи;

- домінуванням двох світових сил – СРСР та США, яке вилилось у протистояння двох соціально-економічних систем;

- офіційне оформлення світової валютної системи, яка ґрунтується на золотодевізному стандарті (на Генуезькій конференції в 1922 році).

III етапрозвитку світового господарства (50 -70 рр. ХХ ст.):

- відновленням світогосподарських зв’язків, які були розірвані в період війн і революцій, економічної кризи 30-х рр. (40 років знадобилось, щоб обсяг світової торгівлі досяг рівня 1913 року); - посилення інтеграційних процесів і поява інтеграційних угруповань: ГАТТ (з 1995р.-СОТ); ЄС; ООН та її спеціалізовані установи (МОП, ЮНЕСКО, МБРР, МВФ, ЮНКТАД та ін.) - вирішення економічних і фінансових проблем розвитку світової економіки; ОЕСР - організація економічного співробітництва і розвитку мала на меті забезпечення оптимального використання допомоги США у відбудові Європи після ІІ світової війни (“План Маршала”); ОПЕК (організація країн - експортерів нафти) створена задля координації нафтової політики, захисту інтересів сировинних країн, забезпечення стабільності цін; - розпад у 60-х рр. XX ст. колоніальної системи.

IV етап розвитку світового господарства (з кінця 80-х ХХ ст.):

- розпад СРСР і створення незалежних держав;

- кінець холодної війни між капіталістичними країнами та країнами бувшого радянського союзу;

- початок політики мирного співіснування, як необхідність попередження ядерної катастрофи;

- розгортання НТР і перехід до інноваційної моделі розвитку економіки;

- поглиблення та поширення інтернаціоналізації виробництва й обігу економічного і духовного життя;

- необхідність об’єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, сировинних, продовольчих).

Суб’єкти міжнародних відносин:

· З позицій конкретної держави:

- резиденти;

- нерезиденти.

· З економічної точки зору:

- домашні господарства (фізичні особи);

- господарюючі підприємства (корпорації, підприємства, фірми);

- фінансові інститути (банки, страхові компанії, кредитні установи, фондові і товарні біржі);

- держава;

- міжнародні організації.

· В географічно – територіальному аспекті:

- промислово – розвинуті країни;

- нові індустріальні країни;

- країни з перехідною економікою;

- країни що розвиваються.

· У Законі України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єктами є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;

- структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають місцезнаходження на її території;

- спільні підприємства зареєстровані в Україні, що мають тут постійне місцезнаходження;

- інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законодавством України.

Дата добавления: 2014-01-07