Індикатори стану валютної складової фінансової безпеки держави

№	Індикатор, одиниця виміру	Порогове значення	Характеристика
1.	Динаміка обмінного курсу національної грошової одиниці
1.1.	Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього періоду, %	не більше 6	Курс національної грошової одиниці впливає на рівень цін та темпи інфляції, обсяг валютних резервів, динаміку експортно-імпортних потоків, векторну спрямованість потоків капіталу, сальдо зовнішньоторговельного та платіжного балансів, стан зовнішньої заборгованості, дохідні та видаткові статті державного бюджету, національний дохід та обсяг грошової маси в обігу.
2.	Рівень доларизації економіки
2.1.	Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів, %	не більше 25	Доларизація економіки являє собою заміну національної валюти іноземною, яка використовується у якості засобу обігу та нагромадження, а також міри вартості, що свідчить про низький рівень довіри до вітчизняної грошової одиниці.
2.2.	Відношення обсягів кредитів в іноземній валюті до загальних обсягів кредитів, %	не більше 25
3.	Рівень достатності валових міжнародних резервів держави
3.1.	Коефіцієнт покриття валовими міжнародними резервами імпорту товарів та послуг (місяці імпорту)	не менше 3	Дані показники виступають індикаторами раннього попередження про зміну курсу національної валюти.
3.2.	Коефіцієнт покриття валовими міжнародними резервами держави грошової бази, %	не менше 100
3.3.	Коефіцієнт покриття валовими міжнародними резервами зовнішнього боргу держави

Так, до індикаторів, які характеризують стан валютної безпеки, відносять такі:

1. Динаміка валютного курсу. В окремих випадках вико­ристовується динаміка реального і реального ефективного кур­су.

2. Показники адекватності міжнародних резервів. Перший показник адекватності — це співвідношення міжнародних ре­зервів та грошової маси (М2), низькі значення якого із певними застереженнями можуть викори­стовуватися як показник вірогідності настання валютної кри­зи у результаті масового продажу резидентами національної валюти.

Другий показник вимірює обсяги міжнародних резервів у тижнях імпорту, що забезпечує до­сить простий спосіб визначення відповідності міжнародних ре­зервів розміру і рівню відкритості економіки і є найбільш ко­рисним для малої відкритої економіки з ускладненим доступом до міжнародних ринків капіталу. Згідно із загальновідомим показником зовнішньої платоспроможності Редді міжнародні резерви мають підтримуватися на рівні, що відповідає вартості тримісячного імпорту.

Третій показник адекватності — це відношення офіційних міжнародних резервів до короткострокового боргу країни або до суми виплат за державним боргом у поточному році. Цей показник часто використовується як ін­дикатор валютної кризи, що асоціюється зі "втечею" капіталів. У трансформаційних країнах фахівці рекомендують підтриму­вати міжнародні резерви на рівні, не меншому за обсяг корот­кострокового боргу. Його менші значення асоціюються з висо­кою вірогідністю настання фінансової кризи.

Як четвертий показник для оцінювання адекватності між­народних резервів використовується правило Грінспена — Гуідотті. За цим правилом країни мають підтримувати міжнародні резерви на рівні, достатньому для забезпечення платежів за зовнішніми боргами без нових запозичень протягом 12 місяців. На практиці це виявляється як дотримання пропорційності між темпами зростання ко­роткострокового приватного боргу й вартості акцій у власності нерезидентів та обсягів міжнародних резервів (у відсотках ВВП).

3. Сальдо платіжного балансу. Найбільш небезпечним для валютної безпеки визнано нега­тивне сальдо торгового балансу та високі обсяги припливу/від­пливу короткострокових спекулятивних капіталів.

4. Коефіцієнт покриття імпорту товарів експорту (у відсот­ках), що характеризує наскільки за рахунок експортної вируч­ки країна покриває свої потреби в іноземній валюті для оплати імпорту. Водночас країна, що швидко розвивається, може мати коефіцієнт покриття імпорту товарів експорту меншим від 100 % за рахунок активного зростання високотехнологічного імпорту. У цій ситуації створюються умови для майбутнього активного нарощування виробництва товарів та послуг, а тому суттєвої загрози для валютної безпеки не створюється.

5. Обсяги валютних інтервенцій — тривалі й значні обсяги валютних інтервенцій в одному напрямі (з продажу або купівлі валюти) свідчать, що валютний ринок суттєво розбалансований і центральний банк намагається штучно відновити рівно­вагу. Така ситуація може завершитися (ре)девальвацією валю­ти та виснаженням валютних резервів.

6. Рівень доларизації. Фінансову доларизацію можна аналі­зувати за такими показниками:

— частка валютних депозитів у грошовій масі (МЗ);

— частка депозитів у іноземній валюті в загальному обсязі депозитів;

— частка кредитів у іноземній валюті в загальному обсязі банківських кредитів, наданих суб'єктам економіки;

— динаміка обсягів та сальдо операцій з купівлі-продажу валюти на готівковому та безготівковому валютних ринках.

7. Показники зовнішньої заборгованості. Індикатори бор­гової безпеки у сфері зовнішніх запозичень мають велике зна­чення і для оцінки валютної безпеки, оскільки дають змогу оцінити потребу країни і відповідно величину попиту на іно­земну валюту для погашення і обслуговування боргів.

Основні індикатори стану валютної безпеки України за період з 2002 до 2010 року наведено в таблиці 9.2.2.

Значення перших трьох показників, що характеризують рівень валютної безпеки України, знаходяться в допустимих межах, а також демонструють позитивні тенденції зміни. Проте, динаміка показників, що характеризують рівень доларизації економіки, є негативною.

Таблиця 9.2.2

Дата добавления: 2014-01-07