Зародження філософії у стародавньому світі

Функції філософії

Світоглядна - філософія дає людині знання загальних законів розвитку світу, розуміння світу і людини як єдиної складної системи, допомагає осмислити життя, знайти його сенс та зміцнити свій дух;

Методологічна – філософіяпов’язана з розробкою засобів роз’яснення, вивчення світу, приросту наукових знань, створення умов для наукових відкриттів тощо;

Культурно-виховна – філософія впливає на формування світогляду, відбиває усе багатство світогляду тієї чи іншої епохи, глибоко пов’язана з культурою суспільства. Вона виховує в людині вищі моральні якості, які мають велике значення не тільки для процвітання суспільства, але й для міжособистісних відносин;

Гносеологічна - стосується наукового пізнання, закономірностей його виникнення і розвитку. Світ пізнається, і процес пізнання уявляє собою відбиток дійсності у свідомості людей у формі ідеальних образів, їх взаємозв’язку і руху. Досліджуючи закони функціонування і розвитку пізнавальної діяльності людей, філософія аналізує форми руху мислення до істини, шляхи і засоби її досягнення, розробляє критерії перевірки здобутих знань. Знання законів функціонування і розвитку пізнавальної діяльності дозволяє свідомо приймати участь в суспільному розвитку, формує вміння мислити, аналізувати обставини, які складаються і знаходити найбільш раціональні шляхи рішення різних проблем. В епоху НТР гносеологічна функція філософії зросла. Пізнання суспільства, людини, психіки, використання ЕОМ в пізнавальних діях – все це вимагає філософського осмислення, тобто розгляду процесу пізнання, його можливостей і результатів із загальних і гуманних позицій.

Таким чином, виникнення філософії означало появу особливої духовної установки – пошук гармонії знань про світ, вивчення життєвого досвіду людей, їх віруваннь, ідеалів, надій. Також особливим є розуміння того, що мудрість – це не щось готове, що можна відкрити, вивчити, затвердити і використати. Це прагнення, це пошук, який потребує напруження розуму і всіх духовних сил людини, це шлях, який кожна людина, навіть прилучаючись до мудрості великих, до мудрості минулих років і наших днів, все ж повинна пройти сама.

Перші філософські думки виникли в сер. І тис. до н.е. в рабовласницьких державах Стародавнього Сходу: Індії, Китаї, Єгипті та Вавілоні. Характерною рисою філософських вчень було тісне переплітання релігійних поглядів з світоглядними уявленнями стародавніх народів, формування як ідеалістичних, так і матеріалістичних поглядів на світ. Першими серед літературних пам’яток стародавньої Індії, які мали в собі релігійно-філософську думку і дійшли до нашого часу, були Веди (пер. з санскриту «знання») – зібрання гімнів, молитов, заклинань тощо. Гімни поступово були об’єднані у збірки:

1) Самхіти – тексти з тлумаченнями ритуального, магічного і філософського порядку;

2) Брахмани - керівництво для виконання обрядів, настанови, історичні розповіді і легенди, відомості про розвиток міст і ремесла,укріплення кастової системи, астрономічні знання;

3) Аран’яки - тексти зі спеціальними тлумаченнями для відлюдників, які мешкали в лісах та горах;

4) Упанішади – філософська частина Вед, зібрання філософських роздумів на різні теми, які охоплюють великий історичний період

Філософські ідеї містилися і у «Рігведах» (книга гімнів) і «Упанішадах», які мали релігійний характер і продовжили світоглядні ідеї Вед.

Уривок з «Рігвед», гімн 58-й Един Огонь, многоразлично возжигаемый, Едино Солнце, всепроникающее, Едина Заря, все освещающая, И едино то, что стало всем (этим) Там же кн..Х, гімн 129 Тогда не было ни сущого, ни не-сущего; Не было ни воздушного пространства, ни неба над ним; Что в движении было? Под чьим покровом? Чем были воды, непроницаемые, глубокие? Откуда возникло мирозданье? [Антология мировой философии.-М.,1971.-С.35] Уривок з «Катхаупанишади» «Различны поистине благо и удовольствие. Оба они связывают человека, имея различные цели. Хорошо будет тому, кто из них обоих берет себе благо. Если же кто-либо выберет удовольствие, его цели не будут достигнуты» [Древнеиндийская философия.-М.,1972.-С.227 ]

Основний філософський зміст Упанішад

1) визнання всезагальної єдності, вчення про те, що в основі Всесвіту лежить певний абсолютний початок (Брахман), з якого виникли боги і світ з усім, що в ньому існує, знищується або перетворюється;

2) Брахман проявляється в усій множинності існуючих форм, перебуваючи поза часом і простором та причинно-наслідкових відношень;

3) Брахман не сприймається повсякденною свідомістю або різними раціонально-розумовими конструкціями, він пізнається лише найвищою релігійною інтуїцією, яка лежить в основі цілісного досвіду;

4) Брахман, як суб’єктивний духовний початок, є в душі кожної людини, через нього в людину втілюється вселенська душа (пуруша), людське «я» («его» сутності), тобто атман – абсолютна субстанція початкової реальності;

5) Поза Брахманом нічого немає, але все, що є в бутті, втілено в ньому як в зародку, з якого розгортається увесь світ.

До неортодоксальних філософських напрямків Індії (які заперечували положення Вед) відносяться:

1) буддизм (VІ-V ст. до н.е.) – виступив проти брахманізму, пропагуючи позбавлення від страждань (досягнення нірвани) не в потойбічному, а в дійсному житті; виробив релігійну етику, яка вказувала шлях позбавлення від страждань і ґрунтувалася на чотирьох істинах: життя - це страждання; існує причина виникнення страждань; можна припинити страждання; існує шлях позбавлення страждань;

2) джайнізм (VІ ст. до н.е.) – етичне вчення, яке вказує шлях звільнення душі від підкорення пристрастям через святість, особливий спосіб поведінки; джерелом мудрості є не бог, а особливі святі, які досягли сили і щастя на основі досконалого знання і поведінки; до неживих субстанцій належить матерія простір, час, умови руху і спокою;

3) червака-локаята – матеріалістичне вчення, яке заперечувало існування будь-якого іншого світу, окрім матеріального; крім матеріальних першоелементів, з яких складається об’єктивний світ, немає іншої реальності, в тому числі бога, душі, раю і потойбічного світу;

Дата добавления: 2014-01-07