Елементи досвіду свідомості

Психологія як наука про безпосередній досвід В. Вундта.

Предметом вивчення Вундта була свідомість суб'єкта, психологію він визначав як науку про " безпосередній досвід " – досвід, позбавлений всяких інтерпретацій, не залежний від попереднього досвіду.

Психологію назвав фізіологічною психологією, оскільки досліджувані суб'єктом стани вивчалися за допомогою спеціальних експериментальних процедур, більшість яких була розроблена фізіологією (переважно фізіологією органів). Сутність фізіологічної психології полягала в тому, що усвідомлювані суб'єктом психічні зображення розглядалися як особливий об'єкт вивчення. Задача психології, за Вундтом, в тому, щоб ці психічні зображення:

а) виділити шляхом аналізу початкові, найпростіші елементи, з яких вони будуються;

б) встановити характер зв'язку між ними і

в) проаналізувати закони цього зв'язку.

Аналіз означав розчленовування безпосереднього досвіду суб'єкта. Це досягається шляхом інтроспекції, яку не слід змішувати із звичайним самоспостереженням. Інтроспектива – особлива процедура, що вимагає спеціальної підготовки.

У процесі проведення експериментальних досліджень свідомості В. Вундт застосовував м етод інтроспекції -контролю стану власного мислення(Вундт назвав його внутрішньою перцепцією). Психологія Вундта – наука про досвід свідомості, тому метод психології повинен включати спостереженням за власною свідомістю.

Метод інтроспекції застосовувався для вивчення органів відчуттів. Такі експерименти проводились за чіткими правилами, розробленими Вундтом: спостерігачі повинні вміти правильно визначати момент початку експерименту; спостерігачі ні в якому разі не повинні знижувати рівня своєї уваги; експеримент повинен бути організований так, щоб його можна було провести кілька разів; умови експерименту повинні бути доступними для змін і контролю за змінами впливаючих умов.

В процесі проведення сеансів самоспостереження Вундт розробив трьохмірну модель відчуттів. До елементів свідомості, на його думку відносяться відчуття (емоційні стани). Згідно гіпотезі Вундта, кожне відчуття має три виміри:

а) задоволення – незадоволення,

б) напруженості – розслаблення,

в) схвильованості – заспокоєння.

Прості відчуття як психічні елементи варіюють по своїй якості і інтенсивності, але будь-яке з них може бути охарактеризоване у всіх трьох аспектах.

Волюнтаризм В.Вундта. Вслід за філософом А. Шопенгауером, Вундт стверджував, що первинною абсолютною силою людського буття є воля, на яку покладалося об'єднання всіх елементів свідомості в цілісність. Відводячи волі домінуючу роль в структурі свідомості, Вундт став на позиції волюнтаризму. Волюнтаризм – теорія, відповідно до якої воля володіє здатністю організовувати процес мислення, переводячи його на якісно вищий рівень.

«Психологія народів». Залишивши експеримент, Вундт зайнявся філософією і розробкою задуманою ним ще в юності "другої гілки" психології, присвяченої психологіному аспекту створення культури різних народів. Він створив десятитомну "Психологію народів" з великою кількістю матеріалів по етнографії, історії мови, антропології.

Відзначаючи дивну плодючість Вундта, дослідники підрахували, що за 68 років він написав 53 735 сторінок, тобто писав приблизно 2,2 сторінки в день, або по одному слову кожні дві хвилини. Навряд хтось прочитав все написане Вундтом.

Від Вундта прийнято вести родовід психології як самостійної дисципліни. Він створив найбільшу в історії цієї науки школу. Молоді дослідники з різних країн, які пройшли цю школу, повернувшись на батьківщину, організували там лабораторії і центри, де культивувалися ідеї і принципи нової області знання, що здобула самостійність.

Іншими представниками наукової психології були (послідовники та опоненти Вундта):

Герман Еббінгауз (1850-1909)

o застосовував методи експериментального дослідження для вивчення памяті і научіння – саме він був першим у даному напрямку досліджень.

o розширив межі дослідження власне психології у вивченні процесів заучування та забування;

o застосував «бессмысленные слоги» - прийом запамятовування, при якому складалися буквені ряди випадкового сполучення.

o

o розробив тест, в якому пропонувалось закінчити речення. В модифікованому вигляді такий тест застосовується тепер для тестування інтелекту.

o Внесок Еббінгауза в психологію носить практичний характер – не створив формальної системи, не залишив по собі учнів, проте велика кількість його узагальнень про природу навчання та памяті залишаються істинними і до сьогодні.

Франц Брентано (1838-1917)

- головним предметом вивчення психології вважав психічну активність – тобто, не зміст процесу сприйняття, не видимий об’єкт, а сам акт бачення;

- ввів у науку поняття «психологія акту» - концепція, згідно якої предметом емпіричного дослідження в психології має бути психічний акт.

Георг Еліас Мюллер (1850-1934)

- вперше описав «Інтерференційну теорію забування» - відповідно до якої процес забування відбувається внаслідок взаємодії нового матеріалу з тим, що вже є в пам’яті.

Карл Шумпф (1848-1936) – його імя звучить як музичний акорд

- психологічні праці стосувались вивчення сприйняття простору, психологічних аспектів музики – праця «Психологія сприйняття музики»;

- став основоположником Берлінської асоціації дитячої психології.

Освальд Кюльпе (1862-1915) – представник Вюрцбурзької школи психології.

- працював у Вюрцбурзькому університеті, був опонентом В. Вундта в тому, що експериментальний метод можна застосовувати до вивчення складних психічних процесів (Вундт вважав, що ні);

- запровадив метод систематичної експериментальної інтроспекції (досліджуваному ставилась складна мислильна задача, після виконання якої він мав розповісти про пережиті відчуття, враження);

- мав ряд учні та послідовників, які об’єднані були у вюрцбурзьку школу психології: (Карл Марбе – встановлення диференціальних порогів чутливості; Генрі Уатт – вивчення реакції досліджуваного на слово-стимул;)

Дата добавления: 2014-01-07