Системи міжбанківських розрахунків

Банківські платіжні системи

Згідно з п. 10.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

У випадках списання коштів з рахунків у банках, чи надходження коштів на банківські рахунки в межах певної платіжної системи учасниками задіяної платіжної системи виступають банки, в яких відкрито рахунки сторін безготівкового переказу. Питання проведення міжбанківських переказів у національній валюті на підзаконному рівні регулює «Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті», що затверджена постановою Правління НБУ від 16 серпня 2006 р. № 320, що далі по тексту цієї теми іменується як Інструкція № 320. Інструкція № 320 визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків, внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті.

Згідно з Інструкцією № 320 міжбанківський переказ коштів – це переказ коштів між банками в безготівковій формі, що обумовлений потребою виконання платежів клієнтів або власних зобов'язань банків. Відповідно, вся сукупність міжбанківських переказів і утворює собою міжбанківські розрахунки. Таким чином, слід розуміти, що міжбанківські розрахунки – це процедура руху безготівкових грошових коштів від банку до банку, незалежно від того, на виконання чиїх платіжних обов’язків здійснюється відповідний міжбанківський переказ.

Процедури міжбанківських розрахунків здійснюються через систему міжбанківських розрахунків, яка, згідно з п. 10.2.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», призначена для переказу коштів в межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань банків. Прикладом такої системи є система електронних платежів НБУ (СЕП НБУ), що працює з 1993 р. СЕП НБУ є внутрішньодержавною платіжною системою та одночасно платіжною організацією, єдиним членом у якій виступає НБУ, а інші члени – відсутні, оскільки НБУ сам надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказів коштів через СЕП НБУ. Подібне правове становище СЕП НБУ ґрунтується на положеннях ст. 40 Закону України «Про Національний банк України», де вказується, що НБУ забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи.

В Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у п. 1.43 передбачається, що учасник платіжної системи – це юридична або фізична особа - суб’єкт відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи. Відповідно до положень глави 1 розділу I Інструкції № 320 учасники СЕП НБУ бувають безпосередніми (це територіальне управління, банк та його філія, що мають технічні рахунки в Центрі оброблення СЕП НБУ і виконують міжбанківський переказ через СЕП НБУ з використанням відповідного програмного забезпечення учасника СЕП НБУ під назвою АРМ-СЕП) та опосередкованими (філія банку, що не має технічного рахунку в Центрі оброблення СЕП НБУ і виконує міжбанківський переказ через СЕП НБУ з використанням внутрішньої платіжної системи та АРМ-СЕП банку). Таким чином, відповідно до формулювань Інструкції № 320 учасниками СЕП НБУ є ініціатори міжбанківських переказів, їх одержувачі та структури НБУ, що забезпечують проходження міжбанківських переказів. Зважаючи на те, що територіальні управління НБУ та філії банків не є юридичними особами, іменувати їх учасниками платіжної системи не зовсім коректно, однак така практика існує.

Дата добавления: 2014-01-07