Вибіркові прийоми аудиту

За стадіями процесу аудиту

Прийом оцінки необхідний для визначення рівня внутріш­нього контролю, матеріальності, аудиторського ризику.

На стадії безпосередньої аудиторської перевірки (дослідження) застосовують прийоми: інспекція (вивчення), спостереження, підтве­рдження, підрахунок, сканування, інвентаризація, контрольний обмір, технологічний контроль, експертиза, експеримент, анкетуван­ня, тестування тощо.

На завершальній стадії перевірки аудитор переважно аналізує й оцінює зібрані свідчення, здійснює групування виявлених недолі­ків, узагальнює результати перевірки і складає аудиторський висно­вок. Проте зауважимо, що на практиці прийоми аудиту можуть одночасно поєднуватися в окремі аудиторські процедури. Від їх поєднання буде залежати зміст тієї чи іншої аудиторської процеду­ри, що, в свою чергу, впливає на методику аудиторської перевірки.

Отже, можна дійти таких висновків:

1. Метод аудиту - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають вивченню.

2. Метод аудиту доцільно розглядати в цілісності - як еконо­мічну прикладну науку.

3. В аудиті використовуються загальнонаукові та спеціальні прийоми, що формують його метод.

Застосування вибіркових прийомів контролю в аудиторській діяльності зумовлюється насамперед співвідношенням вартості по­слуг та ефективності аудиту. Історія розвитку аудиту в розвинених зарубіжних країнах засвідчує, що підприємницька діяльність ауди­торів у конкурентному середовищі вимагає від них регулювання (переважно зменшення) вартості послуг для залучення клієнтів. При цьому якість виконаних робіт повинна бути як мінімум не нижчою, ніж у конкурентів. Оскільки зменшення вартості послуг може бути досягнуто лише за рахунок скорочення тривалості аудиторських процедур, вибіркові прийоми перевірки стали дуже популярними серед аудиторів. Перевага застосування цих прийомів — значне змен­шення вартості послуг при відносно незначному збільшенні ауди­торського ризику.

Прийоми аудиторської вибірки є удосконаленням статистичних методів вибіркового спостереження, які були доповнені та розвинуті для специфічних потреб аудиту.

Визначення аудиторської вибірки точно сформульовано у МСА №530, де зазначено, що аудиторська вибірка — це застосування ау­диторських процедур до менш ніж 100% облікових записів (елеме­нтів вибірки в межах залишку на рахунку, або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними). На практиці існує чимало видів вибірки, які можуть бути в аудиті. Тому доцільно роз­робити систему класифікації видів аудиторської вибірки, оскільки це питання недостатньо висвітлене в науковій економічній літературі. Однак зауважимо: види аудиторської вибірки не слід плутати з прийомами вибіркового дослідження, що застосовуються в аудиті. Види вибірки становлять певні сукупності одиниць, які підлягають перевірці, а до прийомів вибіркового дослідження входять способи отримання вибіркових сукупностей для тих чи інших цілей аудиту.

Теорія статистики, на якій ґрунтуються наявні методики ауди­торського вибіркового дослідження, виділяє достатньо видів вибір­ки, зокрема такі, що широко використовуються в аудиті і мають важливе прикладне значення. Крім того, специфіка аудиту як виду незалежного фінансово-господарського контролю зумовлює виділення власних видів аудиторської вибірки.

Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду дає змогу за­пропонувати систему класифікації видів аудиторської вибірки, по­будовану на теорії економічної і математичної статистики, теорії і практиці аудиту, власних наукових розробках і пропозиціях (табл. 4.2). Ця система має за мету визначення найвагоміших ознак класи­фікації видів аудиторської вибірки, які мають теоретичне і практичне значення для удосконалення методики аудиторського контролю.

За ознакою репрезентативності вибірка поділяється на представ­ницьку і непредставницьку. Для аудиторів дуже важливо отрима­ти в ході відбору представницьку вибірку, яка би відображала ос­новні характеристики генеральної сукупності. Але на практиці важко визначити, чи була отримана представницька вибірка, чи ні. Навіть після завершення перевірки однозначну відповідь на це питання дати неможливо.

Непредставницьку вибірку можна отримати у двох випадках: при великій помилці вибірки і при невибірковій помилці. Ризик їх ви­никнення називається відповідно вибірковим ризиком і невибірковим ризиком. Обидва ці ризики можна контролювати.

Таблиця 4.2

Дата добавления: 2014-01-06