Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

Основи кредитування підприємств

Тема 7: КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Лекція № 11

1. Основи кредитування підприємств

1.1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

1.2. Види кредитів, що надаються підприємствам

2. Банківське кредитування підприємств

2.1. Загальна характеристика

2.2. Отримання банківського кредиту

2.3. Погашення банківського кредиту підприємством

3. Небанківське кредитування підприємств

3.1. Комерційне кредитування підприємств

3.2. Лізингове кредитування підприємств

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит — це форма позичкового капі­талу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відно­син є товарне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між "рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємст­ва — споживачі товарів з настанням моменту плати за них не зав­жди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному викорис­танні матеріальних і грошових ресурсів.

Отже, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з не­обхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відно­син зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відванта­ження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кре­дитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладан­ня кредитної угоди. Але обіг товарів є не єдиною причиною ви­никнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивним підґрунтям існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з потребою забезпечення безперервності процесу відтворення.

Для появи кредитних відносин потрібні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — мають бути юридично самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення треба, щоб під­приємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використо­вують для придбання оборотних виробничих фондів. Зі стадії ви­робничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. Своєю чергою, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації надходить на рахунок підприємства.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (то­варний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати обо­рот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресур­сів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховують­ся індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств ви­являються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту ва­ртості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонність вироб­ництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випе­реджальне зростання виробничих витрат проти надходження ко­штів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробницт­ва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підпри­ємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та пога­шення їх через певний час.

Узагалі особливості індивідуального обороту коштів підпри­ємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;

• характер виробничого процесу;

• сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;

• рівень організації збуту й постачання;

• інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: віднос­но рівномірний і переважно нерівномірний.

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, ме­талургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерним є нетривалий лаг (період) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лі­сової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами і надхо­дженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерів­номірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояс­нюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може колива­тися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь які підприємства.

Основними об'єктами короткострокового кредитування - оборотні кошти є:

— виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

— незавершене виробництво та напівфабрикати власного ви­робництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція і товари;

— платіжні та розрахункові операції з постачальниками й по­купцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бу­ти сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є го­ловним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які пе­реробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої про­мисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплек­тністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправ­лення продукції споживачам, припиненням відвантаження про­дукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємс­твам позички на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покри­ваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий — серпень) потребує кош­тів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, про­ведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витра­ти він покриває за рахунок банківських позичок, а розраховуєть­ся за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її со­бівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бра­кує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фо­ндів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довго- та середньострокового кредитування є ка­пітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, йо­го технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизацій­них відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємст­ва прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за­гальної потреби в коштах і наявності таких.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних кош­тах. Для цього можна послуговуватися формулою:

К₀б ⁼ ОК — ОКпоч — ОК_пр + КЗ,

де К₀б — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборот­ні кошти;

ОК — потреба в оборотних коштах;

ОК_поч — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК_пр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ — зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінан­сування.

Власні кошти для фінансування інвестиційних програм скла­даються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредит­них ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів — це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за корис­тування. Період залучення кредиту встановлюється банком.

У банківській практиці для з'ясування розмірів кредиту ви­користовується метод, коли позичка видається не в повному об­сязі, а за мінусом певної частини у відсотках до заявленої вели­чини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною з огляду на його кредитоспроможність і рівень ри­зику кредитування.

Дата добавления: 2014-01-07