Визначення потреби в об'єктах будівельного господарства і розрахунок їхніх основних параметрів

Будівельне господарство – це комплекс виробничих та обслуговуючих об'єктів будівельного підрозділу, призначених для забезпечення ведення будівельно-монтажних робіт і обслуговування персоналу будівлі. У цей комплекс входять будівельні машини й механізовані установки, тимчасові виробничі підприємства й окремі цехи, об'єкти транспортного і складського господарства, водо-, електро- і теплопостачання, зв'язку, адміністративні, господарські, санітарні й житлові будівлі.

Склад об'єктів будівельного господарства за номенклатурою, кількістю й параметрами підлягає розрахунку і залежить від цілого ряду факторів, що їх у загальному плані визначають як місцеві умови будівництва об'єкта. У всіх випадках, проектуючи організацію будівництва об'єкта, насамперед намагаються встановити всі об'єкти будівельного господарства, необхідні для ефективного проведення будівництва.

Організовуючи будівництво, слід прагнути до мінімізації витрат на придбання чи спорудження об'єктів будівельного господарства за рахунок широкого використання для потреб будівництва наявних у будівельників об'єктів або тимчасового використання передбачених проектом будови об'єктів як об'єктів будівельного господарства шляхом їх достроковогозведення. До таких можна віднести об'єкти транспортного призначення, мережі енерго-, тепло- і водопостачання, зв'язку, адміністративно-побутові й господарські будівлі.

У всіх випадках відповідність витрат у цьому багатоваріантному й багатоплановому завданні з раціонального складу будівельного господарства слід розглядати у поєднанні з іншими факторами, як-от забезпечення надійності роботи всіх інженерних комунікацій будови, зручності спорудження основних об'єктів проекту, дотримання охорони праці й соціально-екологічних вимог. Об'єкти будівельного господарства можуть бути розташовані як безпосередньо на будівельному майданчику, так і поза ним. Це визначається місцевими умовами будівництва. Тут необхідно керуватися одним принципом - мінімум об'єктів будівельного господарства розміщується на будівельному майданчику при забезпеченні ефективності всієї організації будівництва

Окремо слід приділити увагу скороченню об'єктів будівельного господарства разового використання, тобто споруджуваних тільки для цієї будови, наприклад інженерних мереж, доріг, складських приміщень і т. д.

Питання загальної потреби в об'єктах будівельного господарства вирішують на стадії розробки ПВР за періодами будівництва.

Щоб розробити будгенплан, треба мати такі характеристики об'єктів будівельного господарства:

1) будівельні крани з даними про максимальні вильоти стріл;

2) розміри в плані адміністративних, громадських, санітарно-побутових і господарських приміщень;

3) площу складів за видами (відкриті, закриті, навіси);

4) розміри в плані будівель майстерень, трансформаторних, компресорних і штукатурних станцій;

5) ширина та радіуси заокруглень обраних автодоріг та залізничних колій;

6) діаметри магістральних і розвідних мереж водопроводу, каналізації і тепломережі;

7) розміри майданчиків укрупненого збирання конструкцій;

8) прийняті конструкції ліній електропередачі, зв'язку й освітлення (повітряні, кабельні).

Крім того, слід мати дані про транспортні засоби (автопоїзди, вагони, причепи, трайлери тощо) і максимальну довжину монтованих конструкцій.

Щоб одержати дані про параметри об'єктів будівельного господарства, проводять відповідні розрахунки і тоді добирають типи необхідних об'єктів будівельного господарства, наявних у будівельників, або ж об'єктів, які слід збудувати і придбати.

Будівлі адміністративного і санітарно-побутового призначення. До адміністративних будівель належать контори будівельних управлінь, дільниць, виробників, майстрів, диспетчерські. У групу санітарно-побутових будівель включають гарде­робні, душові, умивальні, приміщення для сушіння одягу, обігріву робітників, туалети, буфети, їдальні, пункти охорони здоров'я.

Потрібні площі цих видів будівель визначають за формулою

(13.1)

де S_н – нормативний показник площі для кожного виду будівель; N – розрахункова чисельність обслуговуваного контингенту для цього виду будівлі.

Контингент будови в цілому – це всі працюючі: робітники, інженерно-технічні працівники (ІТИ), службовці й молодший обслуговуючий персонал (МОП). Чисельність робітників на будівельному майданчику встановлюють, виходячи з графіка будівництва, де беруть дані про вартість чи трудомісткість робіт на період чи етап будівництва, для якого розробляють будгенллан. У цьому разі чисельність робітників визначають за формулами

; (13.2)

, (13.3)

де В – вартість будівельно-монтажних робіт на об'єкті за розрахунковий період; К₁ – 1,7...1,8 – коефіцієнт урахування нерівномірності виконання робіт за розрахунковий період; К₂ – 1,2…1,3 – коефіцієнт змінності робіт; Т – тривалість розрахункового періоду в робочих днях; В_с – прийнятий середній виробіток робітника на зміну у вартісному вираженні для робіт розрахункового періоду; Q – трудомісткість будівельно-монтажних робіт на об'єкті за розрахунковий період.

Точніше розрахункове число робітників можна встановити, побудувавши епюри потреби в робочих кадрах на розрахунковий період, або за графіком руху робочих кадрів на об'єкті. При цьому необхідно обов'язково враховувати коефіцієнт змінності робіт. Чисельність ІТП, службовців, охорони та МОП укрупнено беруть відповідно 3,5 і 3 % від числа робітників.

Складські приміщення і майданчики для складування. Номенклатуру складових матеріалів на будівельному майданчику встановлюють, виходячи з характеру об'єкта, умов ведення будівництва, поставлення матеріалів і підготовки та використання їх у процесі спорудження об'єкта, у всіх випадках номенклатуру матеріалів і площі складів слід визначити, враховуючи період будівництва, для якого розробляють план.

Розрахунки площ складів для повної номенклатури матеріалів, необхідних для будівництва, визначають тоді, коли будівельний майданчик має обмежені розміри і необхідні перевірка й обґрунтування перспективних рішень організації зберігання матеріальних ресурсів.

Площі закритих складів, навісів і складів паливно-мастильних матеріалів розраховують за річним обсягом будівельно-монтажних робіт на об'єкті:

(13.3)

де С_річ – річний обсяг будівельно-монтажних робіт на об'єкті;

q – питома норма площі на 1 тис. грн.

За наявності даних про загальну потребу в матеріалі на розрахунковий період встановлюють запас матеріалів, що підлягає зберіганню на складі:

(13.4)

де Q_заг – загальна потреба в матеріалі (кількість матеріалів на розрахунковий період за графіком); Т – час використання матеріалу в днях за графіком; t_n – норма запасу матеріалу в днях; К₃ – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склад (для автотранспорту – 1,3...1,5, заліізничного – 1,1, водного – 1,2); К₄ – коефіцієнт нерівномірності використання матеріалів: Площа складських територій

(13.5)

де q₁ – норма зберігання матеріалів на 1 м² підлоги складу, враховуючи проходи й проїзди.

Тимчасові виробничі будівлі й споруди. Розміщення на будівельному майданчику тимчасових виробничих об'єктів, необхідних для потреб будівництва, диктується здебільшого місцевими умовами роботи учасників будівництва і потужністю їхньої виробничої бази, а також особливостями, умовами й характером будівельно-монтажних робіт під час спорудження об'єкта.

До об'єктів виробничого призначення відносять бетонорозчині вузли, компресорні, малярні й штукатурні станції, котельні, електростанції, ацетиленові установки, а також майстерні різного призначення (ремонтно-механічні, санітарно-технічні, столярно-теслярські, механомонтажні, арматурні, електротехнічні, покрівельно-ізоляційні тощо).

Розміщують об'єкти виробничого призначений на будівельному майданчику і обирають номенклатуру та типи тимчасових виробничих об'єктів проектувальники будгенплану разом з будівельними організаціями, які виконують ті чи інші будівельно-монтажні чи спеціальні механомонгажні роботи на об'єкті в період, для якого розробляють будгенплан об'єкта.

Об'єкти водопостачання та каналізації. Проектуючи будгенплани, розв'язують питання забезпечення будови водою для виробничих потреб, господарсько-питних, пожежогасіння і проектують водопровідні системи за призначенням або змішані, що задовольняють водночас всі потреби.

Проект тимчасового водопостачання майданчика розробляють з таким розрахунком, щоб він був придатний на всі періоди будівництва об'єкта й у міру можливості не перебудовувався.

Проект водопостачання розробляють одночасно з розв'язанням основних питань організації будівельного майданчика. Тимчасове водопостачання будівельного майданчика може йти від діючих водопроводів, розташованих поблизу району будови, або від природних джерел – поверхневих чи підземних водойм.

Потребу будівництва у воді визначають залежно від річного обсягу будівельно-монтажних робіт та розмірів території будівельного майданчика.

Розрахунок водопровідної мережі зводиться до визначення діаметра магістрального водопроводу d, мм, за розгалуженнями якого встановлюють пожежні гідранти:

Діаметр труб, де встановлено пожежні гідранти, має бути не менше 75 мм. Діаметри груб інших ділянок водопровідної мережі розраховують, беручи до уваги сумарне секундне витрачання води споживачами, які користуються цими ділянками.

Каналізація. Стічні води, що йдуть з тимчасових санітарно-побутових приміщень, слід виводити в зовнішню мережу господарсько-фекальної каналізації, а виробничі води від будівельних машин, технологічних процесів - у спеціальні відстійники, а потім, після очищення, – у зовнішню мережу зливової каналізації.

Для потреб будівництва використовують наявні каналізаційні мережі поблизу будівельного майданчика, а коли немає такої можливості, влаштовують тимчасові. У деяких випадках споруджують заздалегідь каналізаційну мережу, передбачену проектом об'єкта, щоб використати її і для потреб будови. Проектуючи тимчасові каналізаційні системи, їх обладнують випусками, колодязями, відстійниками, вигрібними ямами тощо. Діаметри випусків проектують не менше 50 мм, а довжину випусків стічних вод від місць утворення – не більше 10 м при d = 50 мм і не більше 15 м при d = 100 мм.

Електропостачання. Постачання будівельних майданчиків електроенергією здійснюють від стаціонарних або пересувних джерел за допомогою повітряних чи кабельних ліній, використовуючи трансформатори. Електроенергію на будівельному майданчику витрачають: на виробничі (технологічні) потреби (електрозварювання, підігрівання бетону та інших будівельних матеріалів, сушіння приміщень, розморожування ґрунту тощо); на живлення електродвигунів машин, механізмів та установок; на освітлення (внутрішнє – приміщень; зовнішнє – будівельного майданчика в цілому та окремих робочих місць, де роботи виконують у нічний час).

Загальну потребу в електроенергії можна встановити у вигляді потужності загальної трансформаторної підстанції.

Об'єкти забезпечення будови стиснутим повітрям, ацетиленом, парою, киснем. Необхідні потужності для забезпечення будови стиснутим повітрям, теплотою, ацетиленом, парою, киснем тощо можна обчислити, виходячи з нормативів на 1 тис. грн. річної вартості будівельно-монтажних робіт або точніше, враховуючи кожного споживача за методикою, аналогічною методиці розрахунку необхідної потреби в електроенергії.

Добір джерел постачання будови цими енергопродуктами і систем забезпечення встановлюють, розробляючи детальні проекти. При цьому проектують зовнішні й внутрішні мережі теплопостачання. Слід прагнути до максимального використання постійних тепломереж будованих об'єктів, зводячи їх у підготовчий період будівництва чи заздалегідь. Взимку для обігрівання будованих споруд використовують опалювальну систему, передбачену проектом. Часом застосовують повітряне опалення, подаючи тепле повітря жолобами від парових чи газових калориферів. Кисень, ацетилен і стиснуте повітря, необхідні для будови, можна подавати від стаціонарних чи пересувних станцій та установок. За незначної потреби в газі й кисні їх завозять на будову в балонах. Для подачі кисню, ацетилену, стиснутого повітря, газу для опалення використовують сталеві безшовні труби, з'єднані зварюванням. Стиснуте повітря від пересувних компресорних установок подають гнучкими шлангами.

Дата добавления: 2014-01-07