Навчання аудіювання

Лекція № 9

1. Суть аудіювання
2. Зміст навчання аудіювання
3. Вправи для навчання аудіювання

1. Аудіюваня – це перцептивна (бо здійснюється сприйняття, рецепція, перцепція) розумова (бо мають місце розумові операції: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, абстрагування, конкретизація) мнемічна (відбувається виокремлення і засвоєння інформативних ознак мовних і мовленнєвих одиниць, впізнавання як результат зіставлення з еталоном, що зберігається у пам’яті) діяльність.

Іншомовні вміння, обсяг та міцність знань зумовлюють розуміння іншомовного аудіотексту. Аудіювання визначається як внутрішніми умовами, серед яких (інтерес; рівень і спрямованість уваги; впевненість в особистісній чи суспільній значущості інформації), так і зовнішніми (мовна і змістова структура аудіотексту – труднощі аудіотексту: кількість незнайомих мовних одиниць, що ускладнюють розуміння, якщо вони містять ключову інформацію).

Аудіювання тісно пов’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності. Так, аудіювання і говоріння є двома взаємопов’язаними фазами усного мовлення, які чергуються при спілкуванні Щодо читання, то читання і аудіювання є рецептивними видами мовленнєвої діяльності, де має місце сприйняття –розуміння – активне перекодування інформація. При цьому канали сприйняття різні: при аудіюванняі – це слуховий канал, при читанні – зоровий. При письмі людина промовляє і чує те, що пише.

Аудіювання є як метою, так і засобом навчання. Щодо мети, при навчанні аудіювання учні повинні навчитися розуміти мовлення при двобічному акті спілкування та розуміти текст в нормальному темпі з голосу вчителя або у звукозапису.

Існують різні цілі навчання аудіювання, що характеризуються такими параметрами:

1. видом акту розуміння (повне розуміння, з’ясування важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації);

2. видом використання аудіо тексту (повідомлення, розповідь, аудіо текст);

3. тематикою;

4. обсягом тексту;

5. способом контролю розуміння (рідна чи іноземна мова, відповіді на запитання, вибіркові відповіді, узагальненні повідомлення, розповідь тощо).

Аудіювання є також засобом навчанню. Воно допомагає оволодінню звукової сторони ІМ, її фонемним складом і інтонацією, а також засвоєнню лексичного та граматичного матеріалу. Аудіювання також полегшує оволодіння говорінням, читанням та письмом.

2 Зміст навчання аудіювання складається з трьох компонентів, а саме:

1. лінгвістичного;
2. психологічного;
3. методологічного.

Лінгвістичний є провідним компонентом. Він складається з мовного та мовленнєвого навчального матеріалу. Мовний матеріал включає такі одиниці мови як: фонеми, морфеми, слова, фразеологічні сполучення, мікро- і макротексти. Учні мають навчитися розрізняти звуки ізольовано та в сполученнях, чути різницю, довгі та короткі звуки, їх кількісні та якісні характеристики, рим, наголос, інтонацію. Мовленнєвий матеріал складається з ситуативно зумовлених висловлювань різного обсягу (від слова до макротексту).

Психологічний компонент включає доведення сприйняття і розуміння іншомовного висловлювання до рівня навички і вміння. Загальновідомо, що успішність аудіювання залежить від концентрації уваги учнів на тому, що вони слухають, бо найменше відволікання від слухання веде до втрати смислу почутого. У учнів має бути сформованим уміння сприймати, розуміти і активно переробляти інформацію. Це пов’язано з умінням членувати аудіотекст на смислові відрізки, утримувати їх в пам’яті, знаходити головну думку тексту, відокремлювати головну інформацію від другорядної тощо.

Формування навичок аудіювання має місце під час накопичення лексичних одиниць та лексико-граматичних структур. Формування вмінь аудіювання здійснюється під час безпосереднього спілкування ІМ вчителя з класом, учнів між собою, а також при використання спеціальних аудіотекстів.

Методологічний компонент змісту навчання аудіювання – це навчання технології сприймання та розуміння іншомовних текстів. Вчитель повинен пояснювати учням важливість концентрації на тому, що потрібно почути, а також навчити учнів співвідносити почуте з конкретною ситуацією. Великою допомогою тут є зорове сприйняття ситуації, тобто використання того, що є характерним під час спілкування. Це предметна наочність, жести, міміка тощо.

3. Загальновідомо, що формування іншомовних вмінь зумовлено різними факторами, а саме:

1. віковими особливостями учнів;
2. швидкістю і гнучкістю мислення індивіду;
3. їх фактичними знаннями;
4. знаннями лексики, граматики та фонетики рідної мови;
5. знаннями з аспектів ІМ в означений період;
6. ступенем автоматизованості іншомовних умінь;
7. організацією навчання;
8. якістю навчального матеріалу;
9. методичною кваліфікацією вчителя.

Вправи для навчання аудіювання спрямовани на подолання двох видів труднощів:

1. мовних – фонетичних, лексичних, граматичних.
2. труднощів аудіотексту – тематики, змісту, структури, форми викладу (монологічна чи діалогічна).

Відбір вправ для навчання аудіювання залежить від умов пред’явлення аудіотексту, де виокремлюють:

1. темп мовлення;
2. кількість пред’явлень,
3. наявність чи відсутність того, хто говоре;
4. наявність чи відсутність вербальних опор.

Виокремлюють підготовчі вправи, що базуються на мовних елементах і розвивають мовленнєвий слух і слухову пам’ять учнів та ті вправи, що спрямовані на навчання прогнозування змісту аудіотекту, які розвивають словесно-логічну пам’ять

Дата добавления: 2014-01-07