Види друку. Глибокий, офсетний, високий та спеціальні види друку

Класичними способами друку в поліграфії є високий, глибокий та плоский, які відрізняються між собою характером і розташуванням друкарських та пробільних елементів друкарської форми.

У високому друці друкарські елементи знаходяться вище пробільних та розташовуються в одній площині, передача градацій відбувається за рахунок різної площі (растрових елементів) задруковування (рис. 2.5, а). Даний спосіб друку поступається за якісними та економічними показниками іншим сучасним способам друку, а тому сьогодні майже не застосовується. Винятком є вітчизняні малі державні районні та міські друкарні, де через відсутність коштів та ініціативи до модернізації виробництва продовжують використовувати застарілі технології та устаткування.

Рисунок 2.5 – Схема форм високого а, глибокого б та плоского в друку: 1 – вигляд друкарської форми та схема нанесення фарбуючої речовини; II – друкарський процес; III – вигляд результатів друку; 1 – друкарська форма, 2 – друкарські елементи, 3 – пробільні елементи, 4 – фарбовий валик, 5– ракельний ніж, 6 – зволожувальний валик, 7– фарба, 8 – папір.

У глибокому друці друкарські елементи заглиблені на різну глибину відносно площини пробільних елементів (рисунок 2.5, 6). Передача градацій відбувається за рахунок різної кількості фарби, залежно від глибини друкуючого елемента. Глибокий спосіб друку призначений для друкування високоякісної кольорової (образотворчої) продукції великими тиражами. Через високу вартість та складність формних і друкарських процесів у малій поліграфії цей спосіб друку не застосовується.

У глибокому друці напівтонові зображення передаються не за рахунок різних за площею растрових елементів, так як у високому та плоскому друці, а за рахунок різної товщини фарбового шару на відбитку. Такий принцип передачі тонів є більш досконалим. На темних ділянках зображення, що відповідають найбільшій глибині друкарських елементів, рідка фарба, розтікаючись, заповнює проміжки, в результаті чого растрова структура зникає.

Окрім того, максимальна оптична щільність на відбитку глибокого друку є значно більшою, ніж на відбитку плоского чи високого друку. А оскільки друкувальні елементи на світлих зображеннях можуть бути відсутніми, то на відбитку, отриманому способом глибокого друку, можна відтворити найбільш повну шкалу яскравостей (у порівнянні з відбитками високого та плоского друку).

Сприятливі умови відтворення шкали яскравостей у глибокому друці поширюються і на кольорову репродукцію – під час кольорового синтезу вдається отримати більше кольорове охоплення. Можливість досягнення максимальної товщини фарбових шарів у тінях дозволяє відмовитися від четвертої фарби, що зменшує витрати матеріалів, трудомісткість, скорочує кількість фарбопрогонів та знижує собівартість продукції. У глибокому друці можна використовувати високолініатурні растри (70–80 лін/см) за умови друкування на рулонних ротаційних машинах, що є неможливим, наприклад, у високому друці. Проте при відтворенні тексту та штрихових оригіналів цей спосіб має і недоліки. Напівтонові та штрихові зображення раструються спільно, що призводить до розчленовування штрихових елементів та погіршення зручності читання тексту. Тому текстові видання глибоким способом друку зазвичай не випускаються.

У плоскому друці друкарські та пробільні елементи форми знаходяться практично в одній площині (рис. 2.5, в) і відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями (вибірковістю змочування). Пробільні елементи є гідрофільними і добре змочуються водою, а друкарські елементи є олеофільними і добре змочуються фарбою. Під час друку на форму спочатку наноситься зволожувальний розчин, який сприймається пробільними елементами і захищає їх від подальшого закатування фарбою, а потім – фарба, яка сприймається лише друкуючими елементами. Передача градацій відбувається, як і у високому друці, за допомогою растрових елементів.

Складність підтримування балансу «вода-фарба» на друкарській формі під час друку, що безпосередньо впливає на якість друку, обумовили появу та розвиток «сухого» плоского друку. Під час «сухого» друку зволоження форми взагалі відсутнє, оскільки пробільні елементи виконані з матеріалу, що не змочується і не сприймає фарбу. У вітчизняній поліграфії «сухий» плоский друк є маловідомим та малопоширеним, хоча за кордоном спостерігається його розвиток та впровадження.

Переважаюча більшість машин плоского друку побудована на принципі непрямого (офсетного) друкування: фарбове зображення з форми переноситься на задруковувану поверхню не безпосередньо, як у високому чи глибокому способах, а за допомогою проміжного офсетного циліндра (рис. 2.6). Тому плоский спосіб друку часто називають плоским офсетним або просто офсетним способом друку. Використання переваг офсетного принципу в глибокому друці відоме під назвою тамподрук, проте високий офсетний спосіб друку (типоофсет) або прямий плоский друк – не отримали широкого практичного застосування.

Сьогодні в поліграфії офсетний плоский спосіб друку вважається найбільш перспективним та домінуючим завдяки високій якості, продуктивності та економічності. Так, за рахунок розробки нових додрукарських процесів та формних матеріалів, він знаходить практичне застосування як при великих (до 1-2 млн. відбитків), так і при малих (від 0,5-1 тис. відбитків) тиражах.

Рисунок 2.6 – Схема прямого (а) та непрямого або офсетного (б) друку: 1 – формний циліндр, 2 – друкарський циліндр, 3 – офсетний циліндр, 4– задруковуваний матеріал.

Офсетний принцип перенесення фарби при мінімальному тиску дозволяє використовувати для друкування не лише найрізноманітніші сорти паперу (шорсткі, гладкі та інші), але й інші матеріали (метал, полімерні плівки і т. ін.). Це дає великі можливості відтворення ілюстрацій та тексту найрізноманітнішої графічної складності з однієї повноформатної форми. Напівтонові ілюстрації можна відтворювати, використовуючи растри до 120 лін/см.

У плоскому офсетному друці використовується велике різноманіття друкарських форм. Проте всі вони, в основному, призначені для друкування із зволоженням. Присутність на формі вологи створює певні ускладнення, пов'язані з підтримуванням балансу "вода–фарба" на формі, виникненням емульгування фарби в результаті її попадання з форми у фарбовий апарат машини. В зв'язку з цим розроблено форми плоского офсетного друку, які не потребують зволоження проміжних елементів, наприклад, форми, проміжні елементи яких містять речовини, що не сприймають дру­карську фарбу. Такою речовиною є силіконовий каучук. Він має менший поверхневий натяг, ніж друкарська фарба, завдяки чому не сприймає її в процесі друкування. Окрім того, можливе застосування способу виготовлення форм "алюміній–силіконовий каучук" на базі використання лазерів. Для цього силіконовий шар наносять на поверхню алюмінієвої пластини. Цю пластину та оригінал (або монтаж оригіналів) поміщають у лазерний пристрій, в якому лазерним випромінюванням видаляється силіконовий шар з друкарських елементів.

Форми для друкування без зволоження спрощують та стабілізують друкарський процес, дають високу якість відбитків.

Технологія високого офсетного друку – це спосіб перенесення зображення на поверхню матеріалу з форми високого друку за допомогою проміжного офсетного циліндра. Спочатку цей спосіб друку застосовували для друкування продукції, яка потребує стійкої якості друку при великих тиражах (фонові сітки на папері для документів, грошових знаків та інше).

Сьгодні цей спосіб широко застосовують для художнього оформлення тари з пластмаси, картону та металу, балонів та труб, різноманітних стаканів та банок найрізноманітнішої геометричної форми.

Застосування високого офсетного друку для оформлення таких виробів дає ряд переваг. Значно зменшуються витрати на підготовку друкарської машини до роботи, також зменшуються її непродуктивні перерви, що пояснюється відсутністю зволожувального апарата та різким скороченням часу на суміщення та приправку. Сприяє скороченню часу підготовки машини до друку використання гнучких повноформатних друкарських форм та наявність офсетного циліндра, який одночасно зменшує зношування друкарської форми. Відсутність зволоження сприяє стабільній якості відбитків протягом друкування всього тиражу. Такий технологічний фактор, як невисокий тиск (0,5–1,0 МПа) в зоні контакту форми з офсетним гумовим полотном, при перенесенні фарби викликає більші деформації зображення та витискування фарби за межі друкувальних елементів, ніж у високому друці.

Окрім класичних, для сучасної поліграфії властиве широке застосування спеціальних способів друку – трафаретного, флексографічного, тамподруку, а також новітніх цифрових способів – ризографії, термографічного, струминного, електрографічного та ін.

Трафаретний друк (застарілий термін – шовкографія) –це спосіб друку із застосуванням спеціальних форм-трафаретів або шаблонів, в якому фарба перетискується через відкриті ділянки форми (друкуючі елементи) на задруковуваний матеріал (рис. 2.7). Трафаретний друк застосовується переважно для штрихових та відносно груболініатурних растрових зображень (до 60 лін/см). Застосовуючи декілька форм, отримують багатоколірні зображення.

Рисунок 2.7 – Принципова схема трафаретного друку: 1 – друкарські елементи, 2 – пробільні елементи, 3 – рамка, 4 – задруковуваний матеріал, 5 – ракель,

6 - фарба

Особливостями трафаретного друку є, по-перше, відносно велика товщина фарбового шару на відбитку, що забезпечує відчуття рельєфності зображення, високу яскравість та насиченість зображень, у тому числі на грубофактурних поверхнях, таких як картон, шкіра, тканина, деревина, пластмаса, кераміка та ін. А, по-друге, можливість задруковування поверхонь складної геометричної форми, а також і на різноманітних виробах (олівцях чи ручках, запальничках, посуді).

Обмеженнями трафаретного друку є:

- багатостадійність та трудомісткість формних процесів;

- низька видільна та роздільна здатність друку (до 100-300 мкм, та до 25-50 лін/см);

- низька тиражостійкість форм (до 10-50 тис. відбитків);

- низька продуктивність друку;

- необхідність інтенсивної штучної або тривалої природної сушки відбитків тощо.

Незважаючи на це, трафаретний спосіб друку широко застосовується у великій поліграфії (для оздоблення книжкової, білової продукції та упаковки) та в багатьох інших галузях промисловості (радіоелектроніка та приладобудування, деревообробна, харчова, легка промисловість та ін.).

Завдяки простоті, доступності та дешевизні процесу трафаретний друк отримав широке застосування в малій поліграфії для друкування бланкової та акцидентної аркушевої продукції, для оформлення упаковки, для оздоблення готових виробів (наприклад, нанесенням фірмових написів) тощо.

Флексографія є одним із різновидів високого друку, в якому використовують пружно-еластичні друкарські форми та малов’язкі швидковисихаючі фарби. У флексографії друкарська форма виконує не тільки свою основну функцію як форма, але ще й функцію декеля, що дозволяє задруковувати матеріали з різною фактурою (мікрогеометрією) від гладких плівок до шорсткого пакувального картону з мінімально необхідним тиском, що є дуже важливим для якісного друку. Застосування рідких фарб, що закріплюються переважно за рахунок випаровування розчинників, та еластичних форм дозволяє задруковувати матеріали, що не всмоктують фарбу, наприклад, поліетиленову плівку, металеву фольгу або скло. Для флексографічного друку характерні висока тиражостійкість друкарських форм та велика продуктивність друку.

Флексографія переважно застосовується у великих і середніх друкарнях та в спеціалізованих дільницях промислових підприємств для друкування газетної, книжково-журнальної, пакувальної, шпалерної та іншої продукції.

Перший патент на флексодрук був отриманий у 1853 році. Через 15 років фірма "Віндмюллер і Голжер" випустила першу флексографічну машину, а у 1973 році фірмою "Дю Понт" створено фотополімерні форми, завдяки чому став можливим якісний друк. У 80-ті роки в одній з газетних друкарень США з'явилися флексографічні друкарські машини. Зараз у США друкується 40 великоформатних газет флексографічним засобом, у Європі щорічний приріст продукції, віддрукованої флексографією, складає 2%.

Найбільш поширеним флексографічний друк є у виробництві пакування (гнучке пакування, гофрований картон, сумки з ручками, паперові мішки, пакування для напоїв, етикетки та інше), рекламної та комерційної багатофарбової продукції. Завдяки покращенню якості друку флексографія все більше використовується для виробництва газет, журналів, книг. Широко використовується у виробництві шпалер, етикеток, бланків. Друк на гофрокарто-ні – галузь, де флексографія використовується найбільше.

Флексографічне виробництво є динамічним, тому що вико­ристовується ідентичне устаткування для друку і на картоні, і на етикетках, і на інших виробах. Флексографія має багато переваг. Технологія флексографічного друку відрізняється простотою, низькими витратами і водночас високою продуктивністю, не потребує багато робітників – машини мають простий друкарський апарат. Друк є екологічно чистим, використовуються фарби на водяній основі або з малим вмістом розчинника. Устаткування має низьку енергомісткість (на 40–50% меншу у порівнянні з офсетним способом). Флексографічний друк характеризується поточністю виробництва – всі операції, починаючи від розмотування рулону та закінчуючи розрізанням або фальцюванням готових виробів, виконується за один прогін. Потреба у виробничих площах на 50–60% є меншою, ніж в офсетному друці. Капіталовкладення є меншими, ніж у традиційних видах друку: машини виконують друк, оброблення і, в той самий час, коштують дешевше від офсетних. Завдяки агрегатуванню машин усуваються сторонні операції, відсоток макулатури є низьким за рахунок спрощеної конструкції друкарського апарата. Можливість застосування фарб УФ-затвердження підвищує якість продукції та швидкість друку.

Тамподрук – це різновид непрямого глибокого друку, де фарбове зображення з друкарської форми передається на задруковувану поверхню за допомогою пружно-еластичного тампона (рис. 2.8). Застосовується для задруковування різноманітних за фактурою (мікрогеометрією), властивостями (фарби закріплюються, як і у флексографії, за допомогою випаровування розчинників) та формою поверхні матеріалів (в тому числі і готових виробів). Завдяки високій тиражостійкості форм, простоті та низькій собівартості друку, унікальним властивостям тамподруку, він використовується як на великих, так і на малих промислових підприємствах для нанесення зображень на готові вироби складної геометричної форми.

Рисунок 2.8 – Принципова схема процесу тамподруку:

І – подача фарби на друкарські елементи форми; II – перенесення зображення з форми на тампон; III – нанесення зображення на задруковуваний матеріал; IV – вигляд результатів друку;

1 – друкарська форма глибокого друку, 2 – фарба, 3 – ракель, 4 – тампон, 5 – задруковуваний матеріал, 6 – відбиток

Ризографія – це відносно новий цифровий спосіб ротаційного трафаретного друку з автоматизованим виготовленням трафаретної форми в друкарській машині за допомогою лазерного променя (рис. 2.9). Поєднуючи простоту керування копіювальних пристроїв, продуктивність і низьку собівартість відбитка друкарських машин, ризографія є привабливою для організації офісної чи відомчої малої друкарні.

Рисунок 2.9 – Принципова схема ризографа:

1 – вбудований сканер оригіналів, 2 – термоголовка для виготовлення трафаретної форми, 3– формонесучий циліндр, 4– рулон із формною основою (майстер-плівкою), 5– туба з фарбуючою речовиною, 6 – аркушеподаючий лоток, 7– приймальний лоток, 8 – система видалення та зберігання відпрацьованих форм

Термографічний спосіб друку базується на термічному переносі фарби з носія на задруковуваний матеріал, за допомогою термоголовки або лазерного променя, які керуються комп’ютером. Термографія застосовується в різноманітних роздруковуючих пристроях (принтерах) комп’ютерних видавничих систем: чорно-білих – для роздруковування коректури тексту та верстки, кольорових – для отримання цифрової кольоропроби. Цифрові друкарські машини на основі термографії ще не створено, хоча це є перспективним.

Струминний друк базується на формуванні зображення спрямованим потоком краплинок чорнил під керуванням комп’ютера. В малій поліграфії струминний друк широко використовується в різноманітних сферах:

- у чорно-білих принтерах для друкування коректури зверстаних шпальт;

- у кольорових принтерах цифрової кольоропроби;

- для виготовлення фотоформ (діапозитивів) на чорно-білих струминних принтерах;

- виготовлення плакатів для великоформатних рекламних та інформаційних щитів на широкоформатних струминних принтерах (плотерах).

В електрографічному способі друку використовується явище фотопровідності напівпровідникових заряджених носіїв для формування зображення із заряджених частинок. При цьому як джерело світла найчастіше використовується лазер, а електрографію часто називають лазерним друком із додаванням до назви відповідних пристроїв прикметника „лазерний” (наприклад, принтер – лазерний принтер). Під час подальшої обробки носія рідким або сухим (порошковим) кольоровим тонером відбувається проявлення зображення, яке потім переноситься та термозакріплюється на задруковуваній поверхні (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 – Принципова схема електрографічного (лазерного) способу друку: 1 – фотопровідниковий барабан, 2 – заряджаючий пристрій, 3 – лазерна система насвітлення зображення, 4 – пристрій нанесення тонера, 5 – аркушеживляча система, 6 – пристрій переводу тонерного зображення на задруковуваний матеріал, 7– пристрій термозакріплення зображення, 8 – вивідний пристрій, 9 – система очистки поверхні барабана

Електрографічний спосіб широко застосовується в найрізноманітніших пристроях та процесах поліграфії. Зокрема, стосовно малої поліграфії, електрографія використовується:

- у чорно-білих та кольорових принтерах для друкування коректурних

відбитків тексту, зверстаних сторінок, цифрової кольоропроби;

- у пристроях для виготовлення фотоформ та друкарських форм;

- у копіювальних пристроях, високопродуктивних кольорових і чорно-білих принтерах та в цифрових друкарських машинах для тиражування продукції.

Сучасний етап розвитку поліграфії характеризується появою та впровадженням у виробництво цифрових друкарських машин. До таких машин, окрім згаданих вище, побудованих на основі цифрових спеціальних способів друку (різографії та електрографії), відносять і друкарські машини плоского офсетного друку, обладнані спеціальною системою цифрового виготовлення друкарської форми безпосередньо на формному циліндрі. Сьогодні цифрові машини є ще достатньо дорогими, і тому їх ще не можна вважати реальною альтернативою традиційним друкарським машинам у поліграфії.

Розмаїття поліграфічного устаткування обумовлено широким використанням хімічних, фізичних, фізико-хімічних, фотографічних й інших процесів із застосуванням механіки, електроніки, електронно-обчислювальної і лазерної техніки. Визначною рисою сучасного поліграфічного виробництва є широке використання новітнього автоматичного й електронного устаткування, застосування потокових автоматизованих ліній.

Розмаїття поліграфічного устаткування обумовлено також і різними видами і способами друку. Сьгодні високий, плоский офсетний друк і глибокий друк є основними технічними засобами поліграфічного виробництва.

Вибір того або іншого виду і способу друку, а отже, і устаткування визначається багатьма факторами: видом продукції, тиражем, термінами випуску, вимогою до якості, економічними показниками, оснащеністю поліграфічного підприємства і т.ін.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні види друку у поліграфії.

2. У чому полягає відмінність у будові друкарських форм для різних видів друку?

3. Яку продукцію виготовляють кожним із способів друку?

4. Які види друку відносять для спеціальних?

5. У чому полягає головна відмінність між контактним та цифровим способами друку?

6. Наведіть класифікацію способів цифрового друку.

2.5 Ринок видавничої продукції і поліграфічного устаткування, тенденції їхнього розвитку

Видавничо-поліграфічний комплекс нашої країни сьогодні – це понад 1000 книжкових видавництв та видавничих організацій, 3000 редакцій друкованих засобів масової інформації, понад 2000 поліграфічних підприємств, 6 заводів поліграфічного машинобудування. Наукове та матеріальне забезпечення галузі здійснюють два науково-дослідні інститути, проектні та науково-виробничі центри на підприємствах. Але в XXI столітті видавничо-поліграфічна справа України потребує істотного організаційного, економічного і технічного перетворення. Це завдання може бути розв'язане за наявності кваліфікованих кадрів, які повинні мати глибокі знання з хімії, електроніки, обчислювальної техніки та техніки зв'язку, а також інших галузей науки.

Нові технологічні процеси докорінно змінили характер роботи підприємств галузі. За останнє десятиріччя поліграфічна техніка та технологія зазнали значних якісних змін. Повсякденне використання комп'ютерної техніки, удосконалення існуючих та поява принципово нових обладнання та матеріалів та, як наслідок, удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції значно розширили можливості виготовлення високоякісних товарів та помітно підвищили продуктивність праці. Усе це вимагає приведення рівня знань працівників галузі до сучасних вимог.

2.5.1 Тенденції поліграфічного ринку

Загальною тенденцією ринку друкованої продукції є його поступова переорієнтація на задоволення потреб невеликих цільових груп споживачів. Під цим розуміється падіння середнього тиражу усіх видів друкованої продукції, включаючи газети і журнали. Водночас зменшується час споживання друкованої продукції, що веде до скорочення термінів її випуску. Оперативність виявляється однаково важливою як під час друку газет, так і у виробництві пакування. У сформованих умовах замовлення на друковану продукцію одержують тільки ті друкарні, що можуть виконати їх якісно й у заданий термін. Очевидно, що такі друкарні висувають підвищені вимоги до продуктивності поліграфічного устаткування, його технологічної гнучкості і до контролю якості продукції, що випускається.

Що стосується ринку виробників друкованої продукції, то тут спостерігається тенденція до спеціалізації друкарень за окремими видами продукції. Причому, якщо протягом останніх ста років поліграфічні підприємства орієнтувалися на виробництво або видавничої, або рекламної, або пакувальної продукції, то наступним кроком стала більш вузька спеціалізація усередині кожного сектора. Це призвело до того, що фірми, які випускають, наприклад, картонне пакування, конкурують винятково з підприємствами, що спеціалізуються на виготовленні аналогічної продукції.

Однак, якщо в епоху великих тиражів подібна вузька спеціалізація була ідеальним способом оптимізації витрат, то сьогодні вона вже не відповідає структурі попиту. Тому кількість підприємств, що розширюють сферу своєї діяльності і звертаються до суміжних сегментів ринку, останнім часом збільшується.

Вирішальним фактором для визначення позиції на ринку стає технічна оснащеність поліграфічного підприємства, що дозволяє випускати ті або інші види продукції. Тому, якщо в сформованих умовах підприємство прагне до успіху, воно повинно з особливою відповідальністю поставитися до вибору поліграфічного устаткування.

2.5.2 Ринок поліграфічного устаткування

Щорічно у світі здобувається друкувальне устаткування на суму близько 7,8 млрд. євро (не враховуючи запасних частин, додаткового устаткування і вартості сервісного обслуговування). Велика частина цих засобів (понад 5,9 млрд. євро) йде на закупівлю офсетних друкарських машин. У свою чергу, більш ніж половину цієї суми складають витрати на придбання аркушевих офсетних машин. Продаж цифрових друкарських машин складає сьогодні приблизно 3% від загального обсягу. Обсяг ринку устаткування для додрукарських процесів (включаючи пристрої введення інформації, робочі станції, програмне забезпечення і вивідні пристрої) оцінюється на суму близько 10 млрд. євро, а ринок післядрукарського устаткування – на суму близько 1,5млрд. євро. Замовниками на ринку поліграфічного устаткування є приблизно 350 тис. друкарень різної величини, 55 тис. з яких знаходяться в США і 75 тис. – у Європі.

Найбільший попит на офсетні друкарські машини спостерігається на європейському ринку (за даними на 1997/1998 роки – 46%), друге місце займає ринок Східної Азії й Австралії (у сумі – 24%), третє – Північна Америка (22%). За ними з великим відривом випливають Центральна і Південна Америка, а також Африка, Ближній і Середній Схід. Якщо порівнювати окремі країни, то перше місце займають США, друге місце – Японія.

2.5.3 Умови успіху поліграфічного підприємства

На думку фахівців фірми MAN Roland, перспективи поліграфічного підприємства на ринку визначаються двома факторами:

– портфелем його продукції;

– рівнем його компетентності.

Портфель продукції характеризує технічні можливості підприємства, широту спектра виробленої ним продукції. За цим параметром можна судити про ступінь спеціалізації поліграфічного підприємства. Останнім часом спостерігається тенденція малих друкарень – до розширення портфеля продукції і прагнення до універсальності, великих підприємств – до стабільного розміру портфеля продукції і прагнення до спеціалізації.

Рівень компетентності характеризує, на якому ступені підприємство освоїло технологію виробництва певного виду продукції. Ще кілька років тому, більшість поліграфічних підприємств обмежувалася виконанням друку і післядрукарською обробкою продукції і залишало додрукарську підготовку за рамками своєї компетенції. Останнім часом ситуація змінюється: усе більше підприємств не обмежується друком і брошуруванням або обробкою і починає пропонувати такі послуги, як дизайн і додрукарська підготовка.

Таким чином, можна констатувати, що більшість підприємств має у своєму арсеналі колосальні резерви розвитку як з огляду розширення портфеля продукції, так і з огляду підвищення компетентності. Рух у кожному з цих напрямків дозволить підприємству підвищити ступінь своєї конкурентноздатності на поліграфічному ринку.

Ефективним способом зміцнення ринкових позицій підприємства є розширення портфеля друкованої продукції. Першопрохідниками в цій галузі виступили підприємства, що виробляють видавничу продукцію. За рахунок оптимального використання технологічних можливостей свого устаткування багатьом з них вдалося вийти на ринок виробництва рекламної продукції.

У багатьох випадках розширити портфель продукції можна й у рамках традиційного для даного підприємства сегмента ринку. Кожен сегмент ринку характеризується своєю специфікою, наприклад, у видавничому друці зростає попит на багатоколірну продукцію, у виробництві пакування високо цінується здатність якісно друкувати на різних матеріалах, у рекламному друці замовники усе більше значення надають якісній обробці продукції.

Перспективним шляхом розвитку багатьох видавництв є розширення портфеля продукції за рахунок випуску електронних носіїв інформації, наприклад, мультимедійних CD-ROM. Таким чином, крок до перетворення поліграфічного підприємства в сучасний медіацентр часто не такий великий, як здається.

Мережні перспективи:розширенню кола наданих підприємством послуг сприяє все більш широке проникнення в поліграфію цифрових технологій, що дозволяє значно спростити технологічний процес і поліпшити контроль за ним.

У певний момент з'являється необхідність створення цифрової системи керування на базі єдиного банку технічної й економічної інформації. За рахунок організації керування робочим процесом на основі подібного банку даних підприємство одержує реальну можливість оптимізації використання ресурсів, а також раціоналізації і підвищення рентабельності виробництва.

Подібні системи керування є вищою технологічною ланкою організації виробництва. Для їх успішної роботи потрібно відповідне апаратне і програмне забезпечення. Дуже важливо, щоб технологічне устаткування, зокрема друкарські машини, підтримували можливість працювати у подібній цифровій мережі, що дозволяє, наприклад, створювати децентралізовані друкарські системи.

Цифрові технології. Останнім часом як магістральний напрямок розвитку поліграфії досить часто розглядається переклад виробництва на цифрову базу. Причому під цим терміном розуміють два різних явища: переклад на цифрову основу усього виробництва і власне процесу друку.

Спробуємо розібратися в різних цифрових технологіях. Початковим ступенем переходу до цифрових додрукарських процесів є технологія „Computer-to-Film” – цифровий запис фотоформ. Наступний ступінь – технологія „Computer-to-Plate” – цифровий запис друкарської форми. Впровадження „Computer-to-Plate” поки зіштовхується з проблемами, пов'язаними з високою вартістю формних пластин і високою ціною допущених помилок.

Системи „Computer-to-Press” є технологією «Computer-to-Plate», яка інтегрована в друкарську машину. При цьому вирішується проблема точності приводки фарб. Умовою для застосування даного методу є виготовлення друкарських форм, яким не потрібна проявка. Друкарська форма виготовляється всередині друкарської машини, при цьому її вартість у багато разів вище, ніж у традиційної офсетної форми. У результаті витрати на друк замовлення істотно зростають. Застосування „Computer-to-Press” найбільш доцільно під час друку акцидентної продукції, тому що подібне устаткування дозволяє вирішувати проблему частої зміни замовлень. Усього в світі встановлено біля тисячі таких систем.

Наступним ступенем є цифрові друкарські системи. Сьогодні цей ринок характеризується великим розмаїттям рішень, у яких нелегко розібратися. Нові системи з'являються, як гриби після дощу. Причому відсутнє чітке розмежування задач цифрових друкарських систем: цифрової кольоропроби, офісних принтерів і друкарських машин. Електронні друкарські системи, наприклад електрофотографічні пристрої або струменеві принтери, працюють за принципом IOPO (Image One, Print One), тобто друкарська форма існує тільки віртуально. Такі системи переносять дані з комп'ютера безпосередньо на папір – технологія „Computer-to-Paper”. Ці пристрої орієнтовані в основному на друк малих тиражів (від одного примірника), причому вони забезпечують можливість друку змінних даних. Однак швидкість і якість друку подібних систем трохи нижче того рівня, який сьогодні характерний для офсетних машин. Вартість відбитка не залежить від тиражу і визначається вартістю паперу і матеріалів. Тому цифрові друкарські машини є ідеальним рішенням для мінімальних тиражів.

У 1996-1997 роках аналіз ринку, виконаний незалежними експертами, прогнозував, що цифровий друк розвиватиметься бурхливими темпами. Планувалося, що протягом десятиліття цифровий друк займатиме 85-90% усього друкарського виробництва: від 5-6% у 1996 році до 85-90% у 2006 році! Причому цей аналіз проводився для світової поліграфії, ці дані були офіційно поширені повсюдно, ними користувалися усі. І, природно, кожна фірма-виробник спробувала щось зробити в цьому сегменті ринку. Аналіз 2006-2007 років показує, що цифровий друк в цілому розвивається, але не так бурхливо, як було задекларовано, і на сьогоднішній день його частка піднялася до 10-12%. Але це ніяк не ті цифри, що прогнозувалися. Цієї оцінки – 85-90% ринку – цифровий друк, природно, не досягне навіть у 2020 році.

Проблеми впровадження цифрових технологій можна розділити на економічні і технологічні. Економічні проблеми обумовлені цілим комплексом причин, зокрема високою вартістю видаткових матеріалів для CTP. Технологічні проблеми пов'язані з несумісністю форматів даних, незадовільною якістю керування кольором і кольоропробою. Потік цифрової інформації на шляху від оригіналу до відбитка досі відрізняється дуже великою чутливістю до збоїв, що негативно впливає на якість продукції.

2.5.4 Друкарські системи майбутнього

Отже, на всіх сегментах ринку друкарської продукції існують тенденції зниження тиражу, підвищення вимог до оперативності виконання замовлень і якості продукції. Для того, щоб якнайкраще відповідати цим вимогам, поліграфічним підприємствам необхідно звернутися до створення комплексних виробничих систем, що поєднують додрукарську стадію друку і післядрукарську стадію виробництва, а також менеджмент. Сьогодні подібні системи вже пропонуються виробниками поліграфічного устаткування. Вибір системи – це принципове рішення, сполучене з ризиком, у процесі прийняття якого необхідно зробити вибір між системами з відкритою або закритою архітектурою.

Закрита архітектура обмежує можливості зміни параметрів системи користувачем. Тим самим майбутні рішення фактично запрограмовані заздалегідь. Навіть, якщо подібні системи засновані на інтеграції компонентів або підсистем відповідно до індивідуального проекту або специфікації замовника, у кінцевому рахунку вони стають «золотою кліткою», з якої неможливо вибратися, тому що замовник виявляється прив'язаним до визначеного постачальника і пропонованого ним рішенням.

Слід також враховувати різні темпи розвитку механічного устаткування й електронного устаткування, а також програмного забезпечення. Цикл зміни механічної бази друкарської машини складає, як правило, десять років, у той час як у галузі електроніки і програмного забезпечення нові розробки з'являються з набагато більшою періодичністю. Ці проблеми можна продемонструвати на прикладі цифрового друку. Той, хто сьогодні робить вибір на користь цифрової друкарської машини, змушений протягом усього терміну її експлуатації задовольнятися наявними на момент її покупки технологічними можливостями через закритий характер її архітектури. За п'ять років електроніка робить не менш двох технологічних стрибків, а користувач не в змозі впровадити нові рішення в машину. Побудова цифрових друкарських машин за принципом «спагеті» (тобто у вигляді вкрай заплутаного клубка з електроніки, оптичного і механічного устаткування) перешкоджає переорієнтації підприємств на цифрові технології.

Відкрита архітектура визначає для користувача тільки стандарт інтерфейсів системи. З дотриманням цих стандартів компоненти або підсистеми можна розширювати або модернізувати відповідно до нестатків замовника. Чим більш відкритий характер в архітектурі системи, тим більше є можливостей для її розширення або модернізації. З огляду на різнорідність устаткування і технологій, використовуваних у поліграфії, доцільно вибирати системи з відкритою модульною архітектурою.

2.5.5 Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні

Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні безпосередньо пов'язаний із розвитком цієї галузі в Росії і колишньому СРСР. Поліграфічна промисловість Росії на початку ХХ ст. являла собою галузь, що складалася в основному з дрібних підприємств. Найбільші підприємства того часу були зосереджені в Москві, Петрограді і Києві. Поліграфічне устаткування і значна частина матеріалів привозилася із-за кордону. Рівень механізації виробництва, особливо складальних і брошурувальних процесів, був дуже низьким.

У 1913 р. у Росії було видано 30 тис. назв книг і брошур загальним тиражем 99 млн. примірників, разовий тираж газет складав 2,7 млн. примірників.

Після громадянської війни поліграфічна промисловість країни опинилася в більш тяжких умовах, ніж у 1913 р. До початку 1921 р. 40 % наявного поліграфічного устаткування не працювало. Впроваджувалися заходи щодо концентрації і розвитку поліграфії на базі нової техніки і технології. Особлива увага приділялася розвитку поліграфічної бази в національних республіках, у першу чергу в Україні, а також розвитку паперової промисловості і вітчизняного поліграфічного машинобудування.

У 1926-1927 рр. московський завод «Самоточка» освоїв випуск тигельних і різальних машин та іншого поліграфічного устаткування, в 1930 р. була організована окрема галузь поліграфічного машинобудування. У 1931 р. була зроблена перша вітчизняна плоскодрукувальна машина високого друку, у 1932 р.- перша рядкововідливна складальна машина, у 1933 р. – перший газетний агрегат високого друку. Уже до 1940 р. заводи в Ленінграді, Рибінську, Києві й інших містах випускали 70 типів поліграфічних машин. До 1941 року в Росії й Україні випускали поліграфічне устаткування 26 підприємств.

Післявоєнний період характеризується інтенсивним відновленням і удосконалюванням поліграфічної промисловості, яка у 1948 р. досягла рівня довоєнного 1940 р. Вже в 1955 р. річний тираж книг і брошур складав у порівнянні з 1940 р. 219 %, журналів – 147 % і газет – 136 %.

У поліграфії стали використовуватися більш прогресивні технологічні процеси: електронно-механічне гравіювання форм, електронний фотонабір, використання фотоскладальних форм і т.д. Поліграфічне машинобудування мало широкий асортимент устаткування – до 200 назв, модернізувалися існуючі і розроблялися нові машини.

Розвиток поліграфічної промисловості добре ілюструється безперервним зростанням видань, наприклад, книжкових. У 1970 р. було випущено книг і брошур 1,3 млрд. прим., у 1975 р. – 1,67 млрд. прим., у 1980 р. – 1,76 млрд. прим., а в 1990 р. – 2,6 млрд. прим. Слід відзначити значне зростання випуску журналів, газет і образотворчої продукції.

З розпадом СРСР ситуація у поліграфічному машинобудуванні значно погіршилася – єдиної структури, загального керування галуззю більше не існувало. Сьогодні у Росії й в Україні нормально функціонують 15 заводів, з них 6 – в Україні (Київський, Роменський, Одеський, Харківський, Олександровський, Ходоровський). Зараз в Україні виготовляється близько 150 найменувань устаткування. Розробкою нових зразків поліграфічного устаткування в Україні займаються три спеціальних конструкторських бюро (Одеса, Харків, Ходор). Багато зразків поліграфічного устаткування за своїми експлуатаційними і іншими показниками поки що поступаються аналогічному устаткуванню інших країн.

Питання для самоконтролю:

7. Дайте якісну оцінку ринку видавничої продукції і поліграфічного устаткування в Україні.

8. У чому полягають тенденції розвитку ринку видавничої продукції і поліграфічного устаткування?

9. Які існують умови успіху поліграфічного підприємства?

10. Які ви знаєте друкарські системи майбутнього? У чому полягають їх особливості?

11. На якому рівні знаходиться розвиток поліграфічного машинобудування в Україні?

2.6 Стан і перспективи розвитку офсетного друку

2.6.1 Роль і місце офсетного друку в сучасній поліграфії

Офсетний друк, як і раніше, залишається сьогодні основним способом відтворення поліграфічної продукції в різних її видах: газети, журнали, книги, художні альбоми, етикетки, пакування, різноманітна акцидентна продукція. І скільки б не казали про її безперспективність, про конкуренцію з боку інших друкарських способів, вона все-таки досить міцно утримує лідируючі позиції. За прогнозами Дослідницької інформаційної асоціації поліграфістів Великобританії PIRA (Printing Information Research Association), у 2010 році ринкова частка офсетного друку серед інших способів складатиме 40%, що перевищує частки інших основних способів друку. Що стосується якості друку, то тут конкурентом офсету може бути тільки глибокий друк з його величезними тиражами. Залежність тиражу і якості різних способів друку подана в такий спосіб: верхній рівень якості для середніх і великих тиражів майже цілком належить офсетному друку. Галузь малих тиражів при високій якості продукції займає цифровий друк (утім, і сюди активно впроваджується офсетний друк), а галузь великих, а краще сказати, найбільш великих тиражів при високому рівні якості – глибокий друк.

Сьогодні офсетним способом друкуються найрізноманітніші видання – книги, журнали, газети, образотворча продукція, у тому числі видання з мистецтва, усілякі рекламні матеріали, етикетки й пакування. Цей спосіб друку став домінуючим завдяки цілому ряду об'єктивних причин, таких як:

– універсальні можливості художнього оформлення видань (велике розмаїття в компонуванні матеріалу в межах смуги, використання різноманітних за конфігурацією, розмірами і яскравністю елементів зображення і їх сполучень);

– можливість двостороннього друку багатоколірної (у тому числі і високомистецької) продукції в один прогін;

– велика (у порівнянні зі способом високого друку) легкість виготовлення крупноформатної продукції на аркушевих і рулонних машинах під час використання паперу різної маси і щільності;

– наявність високопродуктивного і технологічно гнучкого друкарського устаткування;

– поліпшення якості і поява нових видавничих матеріалів – паперу, фарб, декельних, гумовотканинних офсетних і формних пластин;

– упровадження достатньо гнучких і ефективних варіантів формного виробництва. Сьогодні офсетні друкарські форми можуть виготовлятися фотомеханічними, дифузійними, електрофотографічними, лазерними й іншими способами, а застосування формних пластин різних типів, і автоматизація їхнього експонування й обробки сприяють нормалізації параметрів якості друкарських форм;

– використання технології „Computer-to-Plate” (CtР, пряме виготовлення друкарської форми, комп'ютер – друкарська форма) сильно зміцнило позиції офсетного друку.

Сучасне офсетне виробництво характеризується інтенсивним використанням електронної, лазерної й обчислювальної техніки на всіх стадіях підготовки видання до друку і проведення друкарського процесу, а також досить широким упровадженням систем стандартизації й оптимізації.

Значні зміни в останні десятиліття відбулися у галузі офсетного друкарського устаткування – змінилася конструкція ротаційних та аркушевих машин. Основну частину складають зараз багатоколірні аркушеві офсетні машини, побудовані за модульним принципом, тобто складені з уніфікованих друкарських секцій.

Зміцненню позицій аркушевого офсетного друку сприяють і такі фактори, як:

– поступовий перехід від великотиражного друкування до випуску продукції невеликими тиражами (насамперед, це відноситься до книжкової і рекламної продукції);

– інтенсивне оснащення аркушевих машин мікропроцесорними системами контролю і керування, що сприяють збільшенню продуктивності і рентабельності друкарського процесу, розширення попиту на високоякісну багатоколірну продукцію різноманітних форматів і т.д.

– високий ступінь стандартизації й автоматизації усього виробничого процесу (чого, на жаль, немає ще у флексографічному друці).

До найважливіших переваг аркушевих машин можна віднести можливість зміни формату і яскравість друкування, широка номенклатура задруковуваних матеріалів – від легкого паперу, який має товщину менше 0,04 мм і масу менше 40 г/м2, до картону товщиною до 1,2 мм і масою до 1000 г/м2, досить висока робоча швидкість (до 10-18 тис. відбитків/год. для аркушевих машин і більш 45 тис. відбитків/год. для рулонних), порівняно невелика величина відходів паперу і менша шкідливість впливу на навколишнє середовище.

Технологічна гнучкість і економічність рулонного офсету в сполученні з інтенсивним впровадженням обчислювальних і лазерних технологій у сферу додрукарських операцій дозволяють йому ефективно конкурувати, з одного боку, з аркушевим офсетом під час друкування невеликих тиражів, а з іншого – із глибоким і високим друком під час виготовлення продукції великими тиражами.

Флексографічний друк виріс буквально за останні роки, перетворившись із другорядного способу, яким раніше з гумових форм друкували в основному ярлики і грубі написи на паперових мішках, у могутню галузь поліграфічної індустрії, що являє серйозну загрозу благополуччю офсетного друку, наприклад, під час друкування газет. Не збирається здавати міцних позицій у секторі друкованої продукції великих тиражів і глибокий друк, в якого тут практично немає конкурентів. Є й інші способи друку, що хоча і мають свої ніші на ринку поліграфічної продукції, але не є конкурентами офсетного друку.

Офсетний друк виник більш ніж 100 років тому і відразу ж показав свої незаперечні переваги. У результаті сьогодні він є міцною промисловою галуззю, високомеханізованою і високоавтоматизованою, що широко використовує у своїх машинах, пристроях, технологіях, матеріалах усі досягнення сучасної науки. При цьому глибокі перетворення офсетного способу відбулися, можна сказати, миттєво, бо що таке кілька десятків років на фоні загального розвитку поліграфії? Якщо сучасники Алоїза Зенефельдера, винахідника літографії, що є попередником офсетного способу друку, не змогли дожити до появи офсету, то багато наших сучасників змогли пережити безліч його етапів – від цинкових і алюмінієвих формних пластин до сучасних безплівкових технологій. Кожен рік, а може, і кожен місяць приносить нам нововведення, що перекреслюють продукти, які буквально вчора самі були нововведеннями.

Принцип колишнього офсетного друку зберігся, але від нього залишився тільки переніс зображення на папір не прямо з твердої друкарської форми, а через еластичну проміжну гумову полотнину завдяки чому досягається істотне підвищення якості друку. Але втілення цього принципу зовсім інше, ніж раніше, причому це стосується всіх його сторін – починаючи від підготовчих, додрукарських процесів, до власне друку і наступних оздоблювальних робіт.

В офсеті, як, утім, і в сучасній поліграфії взагалі, прокладають собі шлях (і небезуспішно) безплівкові технології. У них зображення на друкарську форму переноситься не копіюванням зображення з матеріального оригіналу, а шляхом переносу інформації, що записується, обробляється і виводиться на форму поелементно з цифрових масивів даних. Крім того, фахівці відзначають загальну тенденцію розвитку галузі, що включає в себе інтелектуальні медіа, більш актуальні, маючи індивідуальний зміст, діалоги з клієнтами і можливість швидкого пошуку.

Зміна тисячоріч ознаменувалася процесом глобальних перетворень поліграфічної галузі. Людство переходить до інформаційного суспільства, що характеризується зростанням комп'ютеризації, мережних комунікацій. Усе більш міцні позиції займає цифрова техніка, що вже стала реальністю і яка входить в галузь офсетного друку. У результаті всіх цих перетворень поліграфічна промисловість переходить до вирішення задач постачальника кросс-медіа, що охоплюють процеси підготовки і виводу єдиного масиву даних для таких різних медіа, як друк, компакт-диск і Інтернет.

Деякі фахівці підкреслюють, що в майбутньому найбільше значення матимуть не інвестиції в машини, а інвестиції в людей і в інновації. Ринок успішно розвиватиметься тільки тоді, якщо замовники стануть одержувати не тільки свої друкарські замовлення, але і послуги по усіх видах медійної діяльності. Але в зв'язку з цим виникає нова задача: той, хто хоче забезпечити собі успіх як постачальник медіа, має потребу в кваліфікованій робочій силі, яка в умовах застосування нової техніки здатна забезпечити високу якість друкованої продукції.

У технологічному плані чітко виявляються тенденції до зменшення тиражів видань і до підвищення кольоровості продукції, а також до скорочення термінів її виготовлення. Ці тенденції повинен враховувати такий провідний спосіб друку, яким є офсет. Тому необхідно застосовувати всі нововведення в галузі недорогого кольорового друку, а це вимагає посилення контролю на всіх стадіях виробничого процесу при активній участі співробітників, що беруть участь у ньому на всіх етапах виробництва. У зв'язку зі зменшенням тиражу і збільшенням кількості тиражів пропонуються офсетні друкарські машини, що безпосередньо приймають цифрові дані і можуть значно швидше виготовляти навіть наймінімальніші тиражі, аж до одиничних примірників.

Унаслідок глибокого проникнення цифрових технологій у препрес, у власне друк, у післядрукарську обробку поліграфічної продукції, усі частини загального виробництва зливаються один з одним. У зв'язку з цим ряд фірм (наприклад, Scitex) створили спеціальні інтегровані рішення для додрукарського виробництва, цифрового виготовлення друкарських форм, цифрової друку і післядрукарської обробки. Таке інтегроване виробництво може задовольнити вимоги підприємства будь-якого рівня, розміру і стратегічної орієнтації.

Вищезазначені процеси відбуваються на тлі включення всіх граней поліграфічної галузі в нові напрямки і види діяльності, зумовлені стратегічними задачами інформаційного суспільства. Так, наприклад, підприємства з переробки паперу і полімерів, поряд з очікуваними технічними удосконаленнями машин, пристроїв, приладів і систем для переробки паперу, палітурних підприємств і виготовлення пакувальних засобів, що ведуть до зниження часу приладження і підвищення продуктивності праці, звертають особливу увагу на галузі цифрового друку, на системи виводу друкарських даних з комп'ютера на плівку, з комп'ютера на форму, з комп'ютера до друку. Внаслідок упровадження прямої передачі текстових і образотворчих даних для виготовлення фотоформ і друкарських форм змінилися форми співробітництва між клієнтом і постачальником. Друк по запиту (Printing-on-Demand) перетворюється в новий сегмент ринку. Задруковування пакувальних засобів залишиться і надалі головною діяльністю таких класичних способів друку, як офсет, але продуктивність істотно зросте завдяки використанню систем виводу інформації з комп'ютера на друкарську форму СtР („Computer-to-Plate”) і наскрізним системам керування виробництвом Workflow.

2.6.2 Технологічні особливості офсетного друку

Офсетний друк має цілий ряд технологічних особливостей, багато з яких характерні тільки для нього і які слід враховувати під час роботи на друкарській машині.

Приладка. Спостерігається великий розкид часу виконання приладки, що обумовлено не тільки великою кількістю окремих параметрів і складністю самого процесу, але і продуктивністю праці і здатністю працівників швидко виконувати ці роботи. Якщо приладка проходить без відхилень від стандартного процесу, то воно фіксується як один процес, починаючи від приладки друкарських форм і до пуску машини. Більш тривалі терміни приладки часто пов'язані з неправильно скопійованими формами. Більших витрат часу вимагає також необхідність виконання коректури.

Тиражний друк. Розкид часу і продуктивності під час друку тиражу є не таким великим, як при приладженні, але все-таки різниця може складати від 5 до 140% середньої величини.

Причинами зниженої продуктивності друку можуть бути традиційні для підприємства швидкості роботи друкарських машин, що бувають нижче стандартних. Можлива наявність дефектів використовуваних матеріалів або застосування більш дешевих матеріалів, що, зокрема, веде до великого пиління паперу.

Потрібно також враховувати допоміжний час, необхідний для підтримки машин у робочому стані і для ліквідації можливих несправностей. Найсучасніші машини з більш коротким часом приладження на основі додаткового електронного оснащення вимагають значно меншого допоміжного часу – замість середніх 15 хвилин затрачується тільки 6 хвилин.

У роботі аркушевих офсетних друкарських машин мають місце такі непродуктивні витрати:

– технічні дефекти, а насамперед – дефекти виготовлення друкарських форм: неправильно змонтовані або переплутані плівки, неточне сполучення зображень на формах одного комплекту, різні помилки експонування і т.ін.;

– дефекти матеріалів, що приводять найчастіше до додаткового змивання офсетних полотнин (при значному пилінні паперу);

– дефекти друку, у тому числі помилки друкарні, дефекти в роботі машин, помилки в обслуговуванні устаткування;

– невеликий ремонт або заміна дефектних деталей машини;

– організаційні перешкоди (за підрахунками німецьких поліграфістів, вони включають 4,7% виробничого часу на очікування матеріалів і 5,5% часу на виконання коректурних робіт);

– допоміжні роботи, що включають пускові роботи і зупинку машини;

– підготовчо-заключні роботи;

– попереджувальний ремонт.

З вищесказаного випливає, що завжди є резерви, які забезпечують можливість наближення до найвищої продуктивності – до границі можливості механічного використання друкарського устаткування.

2.6.3 Розвиток додрукарських процесів офсетного виробництва

В галузі додрукарських процесів офсетного виробництва продовжується раціоналізація, метою якої є скорочення часу виробництва і зрощування з друкарськими процесами. Репродукційні підприємства все частіше підготовлюють цифрові дані, що передаються на друкарську форму або безпосередньо до друку. Технології прямого експонування на формні матеріали активно розвиваються, при цьому формати обробки інформації збільшуються.

Найважливішим елементом технології офсетної друку є друкарська форма, яка в останні роки перетерпіла істотні зміни. Ідея запису інформації на формний матеріал не за допомогою копіювання, а шляхом порядкового запису спочатку з матеріального оригіналу, а потім з цифрових масивів даних була відома вже років тридцять назад, але її інтенсивна технічна реалізація почалася порівняно недавно. І хоча відразу на цей процес перейти неможливо, поступово такий перехід відбувається. Однак є підприємства (причому не тільки в нашій країні), що працюють ще за старими технологіями, а до сучасних матеріалів відносяться з підозрою, незважаючи на те, що ці пластини виготовляються з найвищою заданою якістю і мають усі гарантії виробника. Тому поряд із різноманітним асортиментом офсетних формних пластин для лазерного запису існують і звичайні копіювальні пластини, які в багатьох випадках рекомендуються виробниками одночасно і для запису лазерним скануванням або лазерним діодом. На додаток до технології CtР з'явилася навіть технологія CtсР („Computer-to-conventional Plate” – з комп'ютера на звичайну формну пластину). Усе це забезпечує поліграфічному підприємству велику гнучкість роботи.

Сьогодні у світі на ринку є безліч формних пластин від відомих виробників: Agfa, BASF, Lastra, Polychrome, Presstek, Fujifilm, DuPont, Mitsubishi, Kodak та ін. У Росії випускають офсетні формні пластини фірми «ДОЗАКЛ», «Офсет Сибіру» і ін.

Вивід інформації на фотоплівку. Слід зазначити, що технологія виводу інформації на фотоплівку себе далеко не вичерпала, але це вже не та технологія, що полягала у фотокопіювальних процесах, у результаті чого ми одержували негатив або діапозитив, потім копіювали його на формну пластину, і для цього були потрібні репродукційні фотоапарати і копіювальне устаткування. З'явилися технології виводу інформації з комп'ютера на фотоплівку CtF („Computer-to-Film”) – інформація записується у вигляді негатива або діапозитива. У порівнянні з технологіями виводу на форму CtР, це дає багато переваг:

– потрібні значно менші інвестиції;

– фотоплівка залишається дешевим носієм зображення;

– технологія CtF має більш високу продуктивність у порівнянні з технологією CtР;

– на плівці легше виявляються помилки.

Невеликі друкарні, яких, як відомо, більшість, поки не мають ніякого вибору. Основна перевага й основний зміст технології CtР полягає в тому, щоб одержувати в результаті її використання цілком змонтовану, готову друкарську форму. Відповідно до технології CtF інформацію з комп'ютера на плівку можна виводити вроздріб, а потім змонтувати. Форми ж монтувати вроздріб неможливо, тому для виводу форми потрібний вивідний пристрій, який за форматом відповідає друкарській машині. Зі збільшенням формату вивідного пристрою різко зростає його вартість, тому плівка залишається основним носієм інформації для поліграфічного підприємства в доступному для огляду майбутньому. За прогнозами, її витрата в найближчі роки складе понад 300 млн. м², у той час як витрата формних матеріалів досягне 50 млн. м².

Технологія CtР, яка скорочує виробничі етапи, лише тоді зможе виявити свої переваги, коли підприємства зможуть одержувати цифрові дані в широкому діапазоні або виготовляти їх самостійно. Великі переваги в цьому напрямку забезпечують термочуттєві формні пластини, для яких не потрібно ніякої додаткової обробки після запису на них зображення.

Зовсім недавно з'явилися і фіолетові лазерні діоди, якими можна експонувати як срібломісткі, так і фотополімерізаційноздатні формні пластини. Їх перевагою є низька вартість інвестицій при використанні чотириполосних експонуючих пристроїв (іміджсеттерів) і висока швидкість експонування на восьмиполосних вивідних пристроях. Крім того, можна використовувати фіолетові лазерні діоди і при експонуванні ультрафіолетовим світлом звичайних фотополімеризаційноздатних пластин (технологія CtcP).

Технологія CtР розглядається великими фірмами, що працюють у галузі виробництва офсетних машин, як перехід до друкарського виробництва без друкарських форм. Прикладом може бути цифрова офсетна машина DICOweb фірми MAN Roland, що забезпечує можливість нанесення зображення і його наступного затирання в друкарській машині, а потім нанесення знову. Ця технологія позначається колишньою абревіатурою CtР, але з новою її розшифровкою („Computer-to-Press” – з комп'ютера на машину).

Для видавничої і поліграфічної галузі усе більшу роль відіграє Інтернет, бо є можливість поширення видань через мережу і комбінування різних медійних форматів. Одержують розвиток редакційні онлайн-системи.

Поліграфічне машинобудування продовжує розвиватися, з'являються нові аркушеві й офсетні машини, в які інтегруються цифрові процеси. Якщо в минулі роки найбільш активно розвивалися копіювальні технології, то зараз основна увага приділяється друкарській техніці. Внаслідок цього відбувається боротьба способів друку, в якій спостерігається прагнення копіювальної техніки відвоювати собі частки ринку цифрового друку з малими тиражами, у тому числі і рулонного друку з тиражами менш 15 тис. епримірників.

Аркушевийвий офсетний друк займає на ринку простір між цифровим і рулонним друком з тиражами від 1 тис. до 40 тис. примірників. У цій галузі виробництва і застосування друкарських машин, яка бурхливо розвивається, ми бачимо появу найрізноманітніших пристроїв різних форматів і конфігурацій, що характеризуються найвищою продуктивністю і високою якістю видань. Тут відзначається підвищення кольоровості аж до 8 фарб і більше, що забезпечує можливість задруковування лицевого і зворотного боків аркушаа за один прогін машини. Крім того, активно впроваджується автоматизація й цифрування друкарського процесу з метою створення необхідної інформації в цифровому вигляді з попередніх ступенів виробничого процесу.

У галузі виробництва аркушевих друкарських машин компанії ведуть активну розробку технологій у напрямку подальшого розширення можливостей облагороджування друкованої продукції, у першу чергу для пакувальної продукції. Одержують подальший розвиток і рулонні офсетні друкарські машини, які починають використовуватися для зовсім нових задач. Наприклад, німецька фірма Goebel Gmb створила високопродуктивну рулонну ротаційну машину з робочою шириною 680 мм для друку каталогів прямого розсилання і високоякісних рекламних брошур, яка характеризується винятково малим часом приладки, високою якістю продукції і великою гнучкістю. Значний розвиток одержують друкарські машини з вузькою полотниною, що використовуються не тільки для друку етикеток, але і пакувальної продукції. У цьому сегменті поліграфічного машинобудування великого значення набувають гібридні друкарські машини, у яких, поряд з офсетним, використовуються й інші способи друку, а також устаткування для облагороджування друкованої продукції.

Рулонні офсетні машини також характеризуються високим ступенем автоматизації друкарського процесу. Істотно скоротився час приладження машин, значно підвищилися швидкості друку, зокрема завдяки безканальним офсетним циліндрам і зменшенню щілини каналу.

У порівнянні з аркушевим друком рулонний друк має певні переваги: можливість одержання на виході з машини цілком готового друкованого продукту; забезпечення виконання багатьох варіантів післядрукарського процесу в лінію; істотне розширення спектра різноманітних видів фальцювання.

За даними PIRA, частка рулонного друку в галузі журнального виробництва в найближчі 10 років зросте з 63 до 70%, але це відбудеться за рахунок глибокого друку.

Сучасний цифровий офсетний друк займає особливе місце серед офсетних технологій: з одного боку, він відповідає сучасним тенденціям розвитку поліграфічної промисловості, а з іншого – стимулює її розвиток у напрямку таких тенденцій:

1. Цифровий офсетний друк прекрасно задовольняє вимоги сучасної поліграфії щодо збільшення колірності продукції – до 6 і більше фарб.

2. Цифровий друк ідеально підходить для друку малих тиражів. Його економічність давно вже підтверджена різними дослідженнями зарубіжних фахівців. Так, у цифровому друці собівартість при «тиражі» в один відбиток мало відрізняється від вартості відбитка при тиражах у декілька сотень і навіть тисячі примірників. За розрахунками, виконаними ще в 1997 році у швейцарському Інституті контролю і дослідження матеріалів (EMPA), собівартість одного чотириколірного однобічного відбитка формату А4 на машині HP Indigo E-Print 1000+ при тиражі в 200 аркушів складає близько 1 дол., а при тиражі 1600 аркушів– близько 80 центів.

3. Висока оперативність цифрового друку якнайкраще забезпечує потреби термінового друку (Just in Time).

4. У цифровому офсетному друці реалізується розглянутий вище принцип друку СtР. При цьому швидкість передачі інформації досить висока. Наприклад, у машини HP Indigo UltraStream вона складає 1200 Мбит/с.

5. У комп'ютерні файли зображень, що друкуються, може бути в будь-який момент оперативно внесена необхідна додаткова, персоналізована інформація, розрахована на конкретного користувача друкованою продукцією.

6. Якість цифрового офсетного друку досить висока. Зокрема, роздільна здатність 812 dpi машини HP Indigo UltraStream відповідає всім параметрам високоякісного офсетного друку.

Уже сьогодні можна передбачити, як виглядатиме офсетна друкарська машина й офсетний друк майбутнього. Можна прогнозувати, хоча і з певним наближенням, перспективи розвитку офсету на основі тих тенденцій, що ми спостерігаємо сьогодні.

Продовжуватимуться скорочення непродуктивного часу на обслуговування друкарських машин між виконанням замовлень. Слід очікувати ще більш високого ступеня автоматизації підготовчо-заключних робіт між виконанням окремих замовлень. Автоматизуються всі попередні настроювання, завдяки чому машина швидше проходитиме підготовку до друку. Оператор машини більш активно виконуватиме функції контролю і спостереження за роботою машини.

Слід очікувати подальшого розвитку технологій нанесення зображення усередині друкарської машини безпосередньо на циліндрі, з якого ця інформація після закінчення друку тиражу автоматично видаляється, а «формний» циліндр знову стає доступним для нанесення інформації наступного замовлення.

Одним із недоліків офсетної друкарської машини є сталість друкарського формату, тому мають з'явитися машини зі змінними форматами друку. З огляду на зростаючу (принаймні, за кордоном) тенденцію до поширення мережних друкарень, варто очікувати того, що офсетна друкарська машина стане елементом такої мережної друкарні, частиною загального виробничого процесу друкарні, як додрукарські, так і післядрукарські процеси. Межі між звичайними і цифровими офсетними друкарськими машинами дедалі зникатимуть.

У технологічному плані офсетний друк (і традиційно, і відповідно до самого принципу плоского друку, коли друкарські і пробільні елементи знаходяться в одній площині) є друком зі зволоженням, однак більш широке поширення одержить офсет без зволоження, який вже зараз актив

Дата добавления: 2014-01-07