Українська мова – державна мова. Усна і писемна форма професійного спілкування. Мовна норма

Як засіб спілкування українська мова функціонує в Україні – державі, розміщеній у центрі Європи, з населенням близько 48 млн. осіб, із яких 85% назвали українську мову рідною і понад 70% українцями за національністю. Крім того, українська мова – важливий засіб об’єднання українців, що проживають у багатьох країнах світу.

Сама назва української мови походить від топоніма «Україна», який уперше зустрічається в Київському літописі 1187 р. для позначення земель на межі Переяславського князівства й Степу, в якому кочували половці.

Пізніше, у XVI — XVII ст., Україною стали називати Середнє та Нижнє Подніпров’я. Мешканці цієї території називалися українцями, а їхня мова — українською або козацькою. Українськими іноді називали й інші землі, де жили українці, — Київщину, Поділля, Покуття, Волинь та деякі інші території.

У XIX — на початку XX ст. назва «Україна» («українці», «українська» мова) поширюється й узвичаюється на всіх землях, які офіційно називалися Малоросією, а українці — малоросами на сході й русинами на заході. Офіційно ж Малоросія стала називатися Україною після 1917 року.

Українська мова є національною мовою українського народу. Вона належить до найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Про це свідчать такі її властивості, як багатство запасу слів, розвинена синоніміка, досконалість фонетичної і граматичної системи.

Українська національна мова існує у двох формах:

а) у вищій формі загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові,

б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.

Важливо розрізняти поняття «загальнонародна», «національна мова», «державна мова» та «літературна мова».

Найчастіше державною виступає мова корінної нації (Франція – французька, Німеччина – німецька), водночас державною може бути взагалі мертва мова, основна у Ватикані – латинь, або одразу декілька мов (Канада, Бельгія).

О.Гончар зазначав: «Статус державності потрібен нашій мові, щоб після згубних браконьєрських літ повернути їй природну роль, і силу, і престиж, повністю забезпечити їй право на життя у всіх сферах, на всіх рівнях».

Державний статус української мови закріплений в Конституції України, ст. 10:

«Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.»

Мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми, усталену вимову й правопис називається літературною. Літературна мова є вищою формою вияву національної мови. Літературна мова – унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Це одна з форм національної мови, що існує поряд з іншими її формами – діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Вона є основою духовної та матеріальної культури людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури, мистецтва, науки, техніки.

Схема 1.

УКРАЇНСЬКА МОВА

сучасна літературна мова

законодавство

освіта

мистецтво

засоби масової інформації

територіальні діалекти

Літературна мова виконує функцію обслуговування всіх сфер діяльності суспільства, а саме:

· функціонує в державній, матеріально-виробничій, культурній, науковій сферах;

· є мовою освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури.

· є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.

Головні ознаки літературної мови – її основоположний характер, стабільні літературні норми в граматиці, лексиці, вимові, а також наявність розгалуженої системи стилів.

Схема 2.

Дата добавления: 2014-01-07