Області й елементи БО. Загальні правила наведення їх

Бібліографічний опис складається з бібліографічних еле­ментів. Окремий бібліографічний елемент – це слово, слово­сполучення або група слів, що подають один елемент бібліогра­фічної інформації. Елементи об’єднані в сім функціональних областей: область назви і відомостей про відповідальність, область ви­дання, область вихідних даних, область фізичного опису, область серії, область приміток, область міжнародного стандартного номера кни­ги, ціни і накладу.

Область назви і відомостей про відповідальність містить такі бібліографічні елементи: основна назва, паралельна на­зва, підназва (відомості, що пояснюють назву), відомості про відповідальність. Основна назва – це головна назва доку­мента, її вказують в описі у тому вигляді, в якому її подано у виданні.

Паралельна назва – це назва, що надрукована іншою мовою або іншою графікою. Наприклад, Африканські казки та оповідання = Tales and stories of Africa.

Підназва (відомості, що пояснюють назву) – це слово чи словосполучення, що пояснює, уточнює основну назву. Вона містить дані про призначення документа, його форму тощо. Дані в цьому елементі подають у такій послідовності, як на титульній сторінці, проте за необхідності їх можна взяти і з інших джерел: передмови, вступу, післямови тощо, навіть сфор­мулювати самостійно.

У відомостях про відповідальність наводять інформа­цію про окремих осіб, установи та організації, які брали участь у створенні та виданні документа. Відомості подають у певній послідовності: дані про авторів, відомості про інших осіб, потім дані про установи та організації, від імені або за участю яких опубліковано твір. Але, якщо книгу видано без зазначення автора, спочатку наводять відомості про установи, потім – про осіб. Відомості про інших осіб подають разом зі словами, що характеризують їхню роль у створенні документа (редактор, укладач, перекладач тощо), якщо їх подано у виданні. Ці відомості вміщують у такому порядку: дані про редакторів, про перекладачів, про авторів передмов, вступних статей, коментарів тощо, про художників-ілюстраторів, про авторів тексту при складанні описів ілюстрованих матеріалів. Інфор­мацію про вчені ступені, вчені, почесні або військові звання, фах і посаду осіб в описі не наводять.

Область видання вміщує відомості про видання, а саме: про перевидання, передруки, відомості про характер перевидання, спеціальне призначення документа, особливості форми його відтворення. Форма наведення даних в області така: 3-тє вид., допов. і випр.

Область вихідних даних має такі елементи: місце видання, видавництво або видавнича організація, дата видання. Як місце видання зазначають місто, де документ вийшов у світ. Назву видавництва подають у скороченій формі. Якщо воно має характерну назву, то її записують без лапок (Наук. думка, Здоров’я та ін.). Видавничу організацію наводять із скороченням окремих слів і сполучень, використовують загальноприйняті абревіації (Вид. центр „Київ, ун-т”; ВАТ „Патент”). Якщо видавництва мають різні адреси, їх подають після назви відповідного місця видання (К.: НДЦ БДР МВС України; Сімф.: Фірма „Реноме”). Датою видання виступає рік виходу у світ. Наприклад: К.: Наук. думка, 2003.

В області фізичного опису вміщують кількісну характеристи­ку документа – кількість матеріальних одиниць, кількість сторінок, ілюстрацій, розміри та супровідний матеріал. Тут вказують кількість сторінок, аркушів, грамплатівок, магнітних стрічок тощо.

У області серії наводять основну назву серії, її паралельну назву, підназву серії, відомості про відповідальність, що сто­суються серії, міжнародний стандартний номер серіального видання, номер випуску серії, а також аналогічні відомості про підсерію, якщо серія поділяється на декілька підсерій. Наприклад, (Б-ка журн. „Пам’ятки України”. Сер. 3. Нар. Культура: укр. обряди і звичаї; № 4). Одна книга може бути випуском двох і більшої кількості серій, і це має бути відобра­жено в описі: (Б-ка укр. літ.). – (Новітня укр. літ.).

Область приміток уміщує додаткову інформацію про доку­мент, яка не увійшла до інших областей. Тут можуть бути відомості про мову тексту видання, про довідковий апарат, про зміст тво­ру тощо. Спочатку подають примітки, які стосуються окремих областей та елементів опису, потім примітки до видання в цілому.

Область Міжнародного стандартного номера книги (ISBN), ціни і накладу містить Міжнародний стандартний номер кни­ги у формі, наведеній у документі, відомості про наявність оправи, обкладинки тощо, відомості про ціну і наклад (ти­раж). Усі ці відомості потрібні для реєстрації та ідентифі­кації книг, для книгообміну, книжкової торгівлі, статистики друку.

Бібліографічні елементи поділяються на обов’язкові й фа­культативні. Обов’язкові бібліографічні елементи дають змо­гу ідентифікувати документ, а факультативні – одержати додаткову інформацію про зміст, призначення, форму доку­мента. Обов’язковими з розглянутих елементів є основна на­зва, відомості про видання, місце видання, дата видання, кількість сторінок, ISBN. Інші елементи факультативні. За­лежно від повноти наведених відомостей про документ бібліографічний опис може бути коротким, розширеним і повним. Ко­роткий опис включає лише обов’язкові бібліографічні елементи, розширений – обов’язкові та деякі факультативні, повний – усі обов’язкові та факультативні елементи в повному обсязі.

Елементи бібліографічного опису відокремлюються розді­ловими знаками за загальними правилами синтаксису, а також умовними розділовими знаками, які допомагають орієнтуватися в описах, складених навіть незнайомими мовами. Вони необхідні також для створення інформаційно-пошукових систем на базі електронно-обчислювальної техніки.

Умовні розділові знаки – це знаки пунктуації та матема­тичні символи. Області бібліографічного опису відокремлюють­ся знаком крапка і тире (. –), цей знак відокремлює й ок­ремі групи приміток. Кома (,) ставиться перед датою видан­ня, накладом, ISBN в області серії; двокрапка (:) – перед кож­ною групою підназв, перед назвою видавництва, перед ціною і відомостями про ілюстрації. Крапку з комою (;) ставлять перед зазначенням розміру документа, номером випуску серії та в межах одного бібліографічного елемента для відокрем­лення однорідних понять, наприклад, у місці видання: Хер­сон; Миколаїв. Знак скісна риска (/) ставлять перед відомо­стями про відповідальність, а знак рівності (=) – попереду паралельної назви; знак плюс (+) – перед відомостями про супровідний матеріал. Область серії беруть у круглі дужки. Відомості, одержані для опису не безпосередньо з документа, а запозичені з інших джерел або самостійно сформульовані укла­дачем опису, беруть у квадратні дужки.

Дата добавления: 2014-01-07