Складання аналітичного бібліографічного опису

Бібліографічний опис складової частини документа (аналі­тичний опис) широко використовується в бібліографічних покажчиках, списках, картотеках, в інформаційних виданнях, більш обмежено – у бібліотечних каталогах. Цей опис може бути складено на окремий твір (статтю, оповідання з журналу чи збірника) або частину твору (главу, розділ).

Аналітичний опис складається з двох частин. Перша містить відомості про складову документа, а друга – відо­мості про документ, у якому вміщено складову. Вони розділя­ються знаком дві скісних риски (//).

Схема аналітичного опису має такий вигляд:

Відомості про складову документа // Відомості про доку­мент, у якому вміщено складову. – Примітки.

У відомостях про складову документа наводять заголовок бібліографічного запису, основну назву, підназву, відомості про відповідальність з відповідними розділовими знаками. У другій частині опису елементи наводять залежно від виду докумен­та, до якого входить складова. Слід зазначити, що назву доку­мента, у якому вміщено складову, можна скорочувати (Пр.; Зібр. творів; Тез. доп.).

При складанні бібліографічного опису статті з журналу в другій частині опису зазначають назву журналу, рік видання, номер та сторінки, на котрих уміщено статтю:

Білоцерківець Н. Із янголом на плечі: поезія на межі століть / Н. Білоцерківець // Укр. культура. – 2000. – № 2. – С. 14–15.

Якщо складають опис на статтю з газети, то в другій його частині подають назву газети і дату видання, тобто рік, місяць і число. Для газет обсягом більше 8 сторінок вказують також сторінки, на яких опубліковано матеріал.

Пирогов С. Шедевр Верді на сцені дитячого театру / С. Пирогов // Молодь України. – 2000. – 18 трав.

Складаючи описи статей з газет і журналів, доцільно наво­дити відомості про характер матеріалу, наприклад, „Передовиця”, „Ред. ст.”, „Виклад постанови” тощо. Часто назви статей не дають повного уявлення про їх зміст, а це важливо для бібліографічних покажчиків, картотек та інших пошукових масивів, тому в підназві часто самостійно формулюють дані, які допомагають орієнтуватися у змісті.

В описах бесід, інтерв’ю, попереду наводять заголовок, яким виступає, як правило, прізвище особи, з якою ведеться бесіда. Ім’я журналіста, що провів і записав бесіду, зазначають у відо­мостях про відповідальність. Якщо ж такий матеріал підпи­саний журналістом, у тексті переважає його коментар, опис складають під прізвищем журналіста. Складаючи записи діа­логів, у заголовку називають обох осіб, що його вели.

На офіційні матеріали, опубліковані в періодичних видан­нях, збірках, складають бібліографічні записи, першим еле­ментом яких виступає колективний автор або основна назва. Вибір його здійснюється за загальними правилами. Під на­звою складають опис викладів офіційних матеріалів, що дру­куються під назвами „У Верховній Раді України”, „У Кабінеті Міністрів України”, „З офіційних джерел” тощо. Саме ці на­зви виступають в описах як основні, зміст повідомлення роз­кривають у підназві.

Аналітичний опис складають на рецензії, надруковані в журналах і газетах. Є різні способи його складання. Один з них такий: спершу складають аналітичний опис рецензії, а відомості про рецензований твір подають у примітках після слів „Рец. на кн.:” „Рец. на ет.: ”. Іноді рецензія не має назви, тоді нею стає слово [Рецензія], узяте в квадратні дужки.

Васильєва Г. Предтечі / Г. Васильєва // Друг читача. – 2003. – 20 верес. – Рец. на кн.: Нудьга Г. А. На літературних шляхах: (Дослідження, пошуки, знахідки) / Г. А. Нудьга. – К.: Дніпро, 1990. – 349 с.

Дата добавления: 2014-01-07