Функції анотацій

Поняття про анотації, їхні функції, види

План

Анотування документів

Лекція № 15-16

1. Поняття про анотації, їхні функції, види

2. Методика анотування документів

2.1. Основні положення методики анотування

2.2. Складання анотацій різних типів для бібліографічних покажчиків

За формулюванням, наданим у ДСТУ 2394-94, анотація – це „стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа”. Проте більш вдалим є визначення анотації з „Короткого термінологіч­ного словника із бібліографознавства та соціальної інформати­ки”, згідно з яким анотація – коротка характеристика доку­мента з погляду його змісту, призначення, форми та інших особ­ливостей. Анотація містить узагальнену характеристику пер­винного документа, вона не переказує його зміст, на відміну від реферата, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів.

Ознаки, за якими характеризується документ в анотації, називаються інформаційними елементами. Зазвичай це відомості про автора, тематику твору, територіальні й хронологічні межі, про структуру, форму і призначення, мову, стиль, поліграфічне оформлення, наявність таблиць, графіків, інших додатків тощо.

Анотації є засобом повідомлення користувачів про існу­вання документів певного змісту й характеру, вони сприяють орієнтації в документних потоках. Завдяки їм значно полег­шується пошук потрібних документів, оскільки користувач заздалегідь одержує відомості про зміст, форму і призначення, особливості, наукову й художню цінність творів.

Анотування найширше використовується для характери­стики документів у бібліографічних покажчиках, бібліотеч­них каталогах та інших сферах бібліотечної діяльності, а та­кож у видавничій справі, книжковій торгівлі з метою інфор­мації та реклами творів друку.

Функції анотацій остаточно не визначені й не сформульо­вані, але більшість фахівців вважають, що для них характерне виконання загальних функцій бібліографічної інформації, а саме: пошукової, комунікативної, оцінної. Пошукова функ­ція здійснюється при визначенні місцезнаходження докумен­та, певні ознаки якого відомі користувачеві. Суть комуні­кативної функції полягає в повідомленні користувача про існування невідомих йому документів, зміст яких відповідає його інформаційним потребам. Обидві зазначені функції реалі­зуються насамперед через наявність в анотованому бібліо­графічному записі бібліографічного опису, але наявність анотації суттєво підвищує пошукові та комунікативні власти­вості запису.

Оцінна функція властива саме анотації, вона проявляєть­ся в наявності позитивної чи негативної оцінки документа, рекомендації його певній категорії користувачів. В основі анотації, складеної на високому професійному рівні, завжди лежить оцінка твору.

Щоб функції анотацій максимально реалізувалися, вони мають задовольняти певні вимоги, найважливіші серед яких змістовність і доступність. Змістовність передбачає повноту передачі змісту документа, тобто вичерпний перелік розгля­нутих у ньому питань та особливостей їхнього розгляду і ви­кладу. Змістовність анотації невіддільна від її об’єк­тивності.

Вимога доступності задовольняється завдяки чіткості та логічності викладу відомостей, використанню загальноприйня­тої сучасної термінології, простоті й зрозумілості мови анотацій.

Анотація має бути лаконічною, конкретною, в ній слід за­значити необхідні факти, імена, дати. Обсяг анотацій встанов­люється залежно від їхнього типу та призначення.

Вимогу індикативності розуміють як відповідність тек­сту анотації потребам її конкретного призначення і характе­ру первинного документа.

Дата добавления: 2014-01-07