Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Складання анотацій різних типів для бібліографічних покажчиків




Оскільки анотування найширше застосовується в процесі вкладання бібліографічних посібників у бібліографічних та бібліотечних установах, саме тут найкраще розроблена мето­дика складання анотацій, зокрема методика складання анотацій різних типів. Адже різні типи анотацій мають певні особливості в методиці складання.

Особливості складання довідкових анотацій. Довідкові анотації складаються переважно для бібліографічних посіб­ників пошуково-комунікативного призначення, хоч їх викори­стовують і в рекомендаційних бібліографічних покажчиках для характеристики: документів довідкового, навчально-мето­дичного характеру, бібліографічних видань, інструкцій тощо.

Довідкові анотації максимально стислі, вони уточнюють тему документа, визначають його проблематику, характеризу­ють форму і читацьке призначення. Крім того, вони можуть також подавати інформацію про територіальні й хронологічні межі змісту, якісь додаткові відомості про предмет твору. У деяких випадках додають відомості про наукову й практичну цінність твору, діяльність автора з розробки певної теми, пробле ­ ми й т. ін.

Для довідкових анотацій не характерні пряма рекоменда­ція, конкретна оцінка твору, але це не передбачає формального ставлення до анотованого документа, до того ж оцінка аното­ваного твору може мати непрямий характер. Наприклад, сам факт уміщення анотації в бібліографічному покажчику може свідчити про позитивну оцінку документа.

Довідкові анотації бувають:

1. Аналітичні

2. Групові

Аналітичні довідкові анотації використовуються в посібни­ках загальної та науково-допоміжної бібліографії, а в реко­мендаційних покажчиках їх практично немає. Завданням анотатора, що складає такі анотації, є точне і лаконічне форму­лювання проблематики анотованої частини документа або усього документа в певному аспекті.

 

Сєдих В. В. Бібліотечні інфор­маційно-пошукові системи: навч. посіб. для студ. вузів куль­тури / В. В. Сєдих, Г. П. Терентьєва, В. К. Удалова; Харк. держ. акад. культури. – X.: Б. и., 2000. – 168 с.

Серед традиційних розділів навчального посібника привер­тає увагу новий розділ „Конверсія бібліотечних каталогів”. Він містить характеристику електронних каталогів, їхніх складових, переваг, розглядаються також головні аспекти конверсії тра­диційних каталогів у електронну форму.

 

Групові довідкові анотації використовуються рідко, оскіль­ки стисло охарактеризувати одночасно кілька творів, як того вимагає довідкове анотування, дуже важко.

 

Заремба В. І. Три шляхи до вівтаря: іст. повісті / В. І. Заремба. – Д.: Січ, 1992. – 455 с.

Книжку складають три повісті про незламних духом синів України. Це не багатий на визнання фольклорист, етнограф і поет Іван Манжура („Зажурена калина”); самобутній автор кар­тин „Брати з Азова”, „Січ”, перший ілюстратор „Енеїди” Василь Корнієнко ("Чари"); дослідник прадавніх курганів і печер, відкри­вач криворізької залізорудної жили Олександр Поль („Степо­вий Колумб”).

Особливості складання рекомендаційних анотацій. Голов­не завдання рекомендаційного анотування – активний вплив не тільки на логічне, а й на емоційне сприйняття користува­ча. Рекомендаційна анотація не тільки полегшує вибір твору, а й зацікавлює користувача, сприяє виникненню потреби у прочитанні анотованого документа. Тому в ній особлива ува­га приділяється зауваженням, що стосуються суті питання, наданню інформації про автора, характеристиці основних ідей і висновків, значенню і цінності твору, його своєрідності. Го­ловною особливістю рекомендаційної анотації є наявність яс­краво вираженої оцінки документа. Використовуються такі анотації здебільшого у рекомендаційній бібліографії. Важли­во усвідомлювати, що цільове і читацьке призначення ство­рюваного посібника має першочергове значення в процесі ре­комендаційного анотування. Рекомендаційні анотації мають бути жвавими, цікавими, простими за конструкцією і легкими для читання.

Методика складання таких анотацій має свої особливості. Рекомендаційні анотації загального характеру складаються на ті твори, зміст яких у цілому відповідає задуму і призна­ченню бібліографічного посібника. У них дають повне уяв­лення про коло висвітлюваних проблем. Складаючи рекомен­даційні анотації, важливо особливу увагу звернути на пояс­нення головного предмета твору. Особливо це доцільно в посібниках для читачів з недостатньою підготовкою. Пошире­ним прийомом рекомендаційного анотування є постановка низки цікавих або інтригуючих питань.

У складанні аналітичних рекомендаційних анотацій важливо уникнути надання неповного, однобічного уявлення про документ у цілому. Тому в аналітичному рекомендаційному анотуванні основна увага приділяється характеристиці об’єкта анотування в загальному контексті твору. Наприклад:

Канівець В. В. Віддавали батька в прийми: комедії / В. В. Канівець. – К.: Укр. письменник, 1997. – 355 с.

Володимир Канівець – відомий український прозаїк та дра­матург. До пропонованої збірки увійшли комедії, що порушу­ють питання взаємин між людьми в нашому суспільстві й з ус­піхом ідуть на сценах театрів.

Комедія, що дала назву збірці, висвітлює пекучу проблему, яка постає подекуди перед старими людьми. Не потрібні вони господарствам, де працювали все життя, не потрібні дітям та онукам, бо ті живуть у містах, а старим там немає місця. У комедії проявилося вміння драматурга бачити в сумному і тра­гічному смішне, і навпаки: у смішному – сумне і жалісне.

 

Групові рекомендаційні анотації найбільш доречні в реко­мендаційних бібліографічних посібниках. Вони дають змогу порівняти анотовані твори, показати їхню подібність і своє­рідність, але при цьому уникнути багатослів'я і повторів. їх складають здебільшого, характеризуючи різні твори або ви­дання, поєднані видавничою формою, тематикою чи авторством.

Косач Ю. Рубікон Хмельницького: іст. повість / Ю. Косач. – Л.: Червона калина, 1992. – 215 с.

Пахучий О. О. Тиміш Хмельницький, син Богдана: іст. роман / О. О. Пахучий. – К.: Укр. письменник, 1992. – 430 с.

Кулаковський В. М. Іван Сірко: роман / В. М. Кулаковський. – К.: Молодь, 1992. – 317 с.

На сторінках творів постають долі найвідоміших історичних осіб, визначних воєначальників та політичних діячів України. Нові оцінки відомих історичних подій та особистостей характеризу­ють твори про Богдана Хмельницького та його сина. Цікавий сюжет, яскраве зображення боїв та походів у романі про Івана Сірка задовольнять прихильників пригодницького жанру.

Усі пропоновані твори привернуть увагу читача, залюбленого в історію рідної землі.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 3395; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.