Поняття трудового права

Тема 5. Трудове право

Трудове право – це галузь права, що регулює трудові і тісно пов'язані з ними інші суспільні відносини. З трудовими правовідносинами тісно пов'язані відносини по працевлаштуванню, виробничому навчанню, підвищенню кваліфікації, нагляду і контролю за охороною праці, відшкодуванню збитків, розгляду трудових спорів.

Раніше до предмету трудового права також відносили відносини соціального страхування, що випливають із трудових правовідносин, тобто питання матеріального забезпечення у випадку тимчасової непрацездатності працівників пенсійні відносини, що приходять на зміну трудовим відносинам. Однак у даний час ці відносини є предметом самостійних галузей (підгалузей) права.

Предметом трудового права є комплекс суспільних відносин пов'язаних з працею, головними з яких є трудові відносини працівників і роботодавців.

Система трудового права – це сукупність норм трудового права об’єднаних в групи інститути, послідовне їхнє розташування в залежності від характеру регульованих ними суспільних відносин.

Трудові правовідносини – це двосторонні відносини працівника і роботодавця по виконанню за винагороду роботи на обумовленій посаді, по визначеній спеціальності чи кваліфікації. Ці правовідносини є формою закріплення суб'єктивних трудових прав і обов'язків: працівник зобов'язується виконувати визначену трудовим договором роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові правовідносини складаються з трьох елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту:

1) суб'єктами трудового права (тобто учасниками суспільних відносин, врегульованих трудовим правом) є: громадяни, іноземні громадяни (працівники), що володіють трудовою право- і дієздатністю, власники підприємства, установи, чи організації або уповноважений ними орган чи фізична особа (роботодавці), трудові колективи, профспілкові органи, а також державні органи, що здійснюють контроль і нагляд за дотриманням законодавства про працю;

2) об'єктом трудових правовідносин є відносини працівника з роботодавцем по використанню його праці. Іншими словами об’єктом є сама праця (здатність до праці);

3) змістом трудових правовідносин є конкретні суб'єктивні права і юридичні обов'язки кожної зі сторін, що визначені трудовим законодавством і взаємною домовленістю сторін. Працівники мають право на одержання роботи, обумовленої трудовим договором, на оплату праці, на відпочинок, на охорону праці та ін. Обов'язки працівників – сумлінно виконувати свої трудові обов'язки з порядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, дотримуватись вимог з охорони праці та ін.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника сумлінного виконання ним своїх трудових обов'язків та встановлювати норми (правила) внутрішнього трудового розпорядку та ін.

Його основні обов'язки складаються в створенні умов праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором, трудовим договором, у виплаті заробітної плати, уважному ставленні до недоліків і запитів працівників.

5.2. Поняття, сторони і зміст трудового договору. Контрактна форма трудового договору

Трудовий договір – це основна форма здійснення громадянами свого конституційного права на працю. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, авласник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сторонами трудового договору виступають: працівник (громадянин, що володіє трудовою право- і дієздатністю) і власник або уповноважений ним орган або фізична особа, що є підприємцем.

Право- і дієздатність до укладання трудового договору в працівника виникає з 16-літнього віку. Однак у виняткових випадках – за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, що досягли 15-літнього віку, а учні загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, технікумів – по досягненні 14-літнього віку, у вільний від навчання час, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання. Усі неповнолітні проходять обов’язковий медичний огляд.

Змістом трудового договору є умови, що визначають права й обов'язки його сторін із приводу реалізації права на працю. Права та обов'язки сторін запроваджуються чинним законодавством про працю, а також за згодою сторін. Чинним законодавством визначаються робочий час, час відпочинку, дисципліна праці, охорона праці та ін. За згодою сторін визначаються необхідні (обов'язкові) і додаткові (факультативні) умови трудового договору. До необхідних умов відносяться: місце роботи, трудові функції працівника, тобто робота з визначеної спеціальності, посади чи кваліфікації, що він буде виконувати, розмір заробітної плати. До додаткових відносяться умови про надання житлової площі, службового транспорту, встановлення строку випробування, неповного робочого часу та ін.

Законодавством передбачені наступні види трудових договорів:

1) безстроковий, тобто такий трудовий договір, що укладається на невизначений термін;

2) терміновий, тобто укладання на визначений термін, встановлений за погодженням сторін;

3) на час виконання певної роботи.

Трудовий контракт – це особлива форма трудового договору. Він може встановлюватися за згодою сторін. При цьому встановлюються термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

Від трудового договору трудовий контракт відрізняється тим, що в ньому передбачено більше умов, він дозволяє більш детально регулювати трудові права і обов'язки як працівника так і власника або уповноваженого ним органа. У контракті вказується термін, на який він укладається, тобто він завжди носить терміновий характер. Наступна відмінність складається з того, що угодою сторін він може бути продовжений чи укладений на новий термін. Якщо для трудового договору в законодавстві передбачена як усна, так і письмова форма, то трудовий контракт завжди укладається тільки в письмовій формі.

Слід зазначити, що контрактна форма трудового договору застосовується в тих випадках, коли його застосування відповідає законодавству. Власник або уповноважений ним орган може жадати від працівника, що працює за трудовим договором, укладання контракту тільки в тому випадку, коли він відноситься до категорії працівників, для яких законом передбачена контрактна форма трудового договору.

5.3. Колективний договір: поняття та зміст

Відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт, що укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих і власників підприємств, установ, організацій.

У сучасних умовах колективний договір стає основним різновидом соціально-партнерського регулювання трудових відносин безпосередньо в організаціях і покликаний служити локальним трудовим законодавством для найманих робітників і роботодавця в конкретній організації. Він є актом особистої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників даного виробництва, у створенні локальних норм трудового права і керуванні підприємством. Колективний договір визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників і т.д.

Сторонами колективного договору є, з одного боку – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а з іншого боку – профспілковий чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (а при їхній відсутності – представники трудящих, обрані і уповноважені трудовим колективом).

Змістом колективного договору є взаємні зобов'язання сторін по регулюванню виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпеченню зайнятості; нормуванню і оплаті праці, установленню форми, системи, розмірів заробітної плати; встановленню гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умовам і охороні праці, забезпеченню культурного, медичного обслуговування і ін.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори. У цих переговорах, як правило, зацікавлені як працівники, так і роботодавці. Для їхнього ведення і підготовки проекту колективного договору сторони створюють робочу комісію. Рішенням сторін визначається її склад, терміни, місце проведення і порядок денний переговорів. При веденні переговорів представники працівників мають право проводити в підтримку своїх вимог збори, мітинги, пікетування, демонстрації, але в неробочий час і без порушення діяльності організації. У випадку виникнення розбіжностей складається протокол розбіжностей і створюється примирювальна комісія для подолання. Примирювальна комісія це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору, і який складається з представників сторін. Рішенняпримирювальної комісії оформляється протоколом і має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, встановлені цим рішенням.

Розроблений проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту зборами (конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше, ніж через 5 днів з моменту його схвалення.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади і набирають чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Всі умови колективного договору можуть лише поліпшувати, у порівнянні з чинним законодавством, становище працівників. Умови, що погіршують положення працівників у порівнянні з чинним законодавством, вважаються недійсними.

5.4. Умови і порядок прийняття на роботу

Законом установлені визначені умови щодо віку, рівня освіти та стану здоров'я працівника, прийнятого на роботу. За загальним правилом на роботу приймаються особи, що досягли віку загальної працездатності – 16 років.

Прийняття на роботу здійснюється на основі заяв що надходять (трудового договору або контракту). При влаштуванні на роботу необхідно пред'явити наступні документи: трудову книжку (якщо є), паспорт або інший документ, що засвідчує особу. Трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. У разі її відсутності роботодавець зобов’язується її форми у п’ятиденний строк. При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, надається диплом або інший документ про наявність фахової освіти, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про стан здоров'я і інші документи. Забороняється вимагати надання відомостей про партійну і національну приналежність, походження, прописку, а також документи, подання яких не передбачено законодавством.

У трудовому законодавстві передбачені випадки, коли власник не має права відмовити в прийомі на роботу:

– працівникам, запрошеним на роботу, у порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

– молодим фахівцям, що одержали направлення на роботу на це підприємство;

– вагітним жінкам, жінкам, що мають дітей у віці до 3 років чи дитини інваліда, а самотнім матерям – дітей до 14 років;

– виборним працівникам після закінчення терміну повноважень і інших категорій працівників.

Трудовий договір може бути укладений як у письмовій, так і в усній формі. Дотримання письмової форми є обов'язковою: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору для роботи в районах з особливими природними, географічними і геологічними умовами і умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладанні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладанні трудового договору в письмовій формі; при укладені трудового договору з неповнолітніми; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи

При укладенні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування протягом визначеного терміну з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Умова про випробування повинна бути відображена у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Випробування не встановлюється при прийомі на роботу осіб, що не досягли 18-ти років, молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів, молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів, осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби, інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, установу, організацію.

Трудовий договір з неповнолітніми укладається в загальному порядку, однак має деякі особливості. З огляду на вікові, фізіологічні особливості організму молоді у віці до 18 років держава встановлює гарантії по захисту трудових прав молоді, а також здійснює нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону їхньої праці.

Всі особи молодше 18 років приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду, і надалі, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду.

Законом заборонене застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах, на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також не залучаються до понаднормових робіт і робіт у нічний час.

Питання для самоконтролю

1. Поняття трудового права.

2. Поняття та види трудових договорів.

3. Порядок прийняття на роботу.

Питання для самостійного вивчення

1. Робочий час і його види.

2. Час відпочинку і його види.

Дата добавления: 2014-01-07