Економічна оцінка використання виробничих ресурсів

Ресурси виробництва поділяють на три групи: знаряддя праці, предмети праці та сама праця. Для виробництва сільськогосподарської продукції використовують землю, засоби механізації (трактори, сільсько­господарські машини, автомобілі), виробничі приміщення і споруди, робочу худобу та інші знаряддя праці. До предметів праці належать посівний матеріал, добрива, корми тощо. Важливим ресурсом виробництва є робоча сила. Раціональне використання трудових ресурсів у процесі виробництва забезпечує збільшення обсягів виробництва продукції та зниження її собівартості. Ефективність використання ресурсів значною мірою залежить від раціональної організації господарства в цілому і рівня виробництва продукції в окремих галузях.

Об'єктом аналізу виступає використання робочої сили та оплата праці. Ефективність використання ресур­сів залежить від удосконалення технології виробництва, впровадження більш ефективних (з числа технологічно рівноцінних) ресурсів та їх раціонального комбінування. Широко застосовують технологічну інформацію про раціональність та ефективність окремих методів використання ресурсів у передових господарствах, а також прогресивні норма­тиви, що зазначають можливий рівень такого використання.

Визначають наявність і можливі результати інтенсивного використання ресурсів, які має господарство для реалізації заходів щодо поліпшення галузевої структури, підвищення продуктивності галузей та зниження собівартості продукції.

Економічна ефективність використання основних виробничих засобів характеризується одержаною продукцією з розрахунку на одиницю їх вартості, тобто фондовіддачею.

Найбільшу питому вагу вартості основних виробничих фондів займає вартість виробничих приміщень та засобів механізації.

Ступінь використання приміщень є відношення фактичної кількості головоднів утримання худоби з розра­хунку на одне скотомісце до їх максимально можливої кількості (в процентах). Процент використання скотомісць іноді може перевищувати 100.

Для визначення ефективності їх використання застосовують метод визначення обсягу виконаної ними роботи та собівартості її одиниці. Зазначене повною мірою стосується також транспортних засобів, які у сільськогосподар­ських підприємствах представлені вантажними автомобілями, робочою худобою. Не для всіх засобів механізації ведеться й облік виконаного обсягу роботи.

Самостійними об'єктами планування, обліку і аналізу в господар­ствах є трактори, автомобілі, робоча худоба тощо.

Більш повне використання машин протягом року супроводжуватиметься зменшенням експлуатаційних витрат на одиницю продукції.

Загальноприйнятим узагальнюючим показником роботи тракторного парку на всіх сільськогосподарських підприємствах є обсяг виконаних гектарів умовної оранки, який залежить від двох факторів: кількості тракторів, або забезпеченості ними господарства, і виробітку на один трактор, або інтенсивності його використання. Річний виробіток трактора залежить від його використання на роботах протягом календарного часу, змінності, рівня виконання змінних норм виробітку та середньої норми виробітку гектарів умовної оранки за зміну. При міжгосподарському аналізіоцінюється забезпеченість господарства тракторами та вивчається показник виробітку з розрахунку на середньорічний умовний еталонний трактор.

Вантажний автотранспортсільськогосподарських підприємств використовується для внутрішньогосподарських і позагосподарських перевезень вантажів.

Порівняння коефіцієнтів використання парку, пробігу, вантажопідйомності по господарству, яке аналізується, з прийнятими за базу, дозволяє скласти уявлення про причини різниці між показниками виробітку тонно-кілометрів на один автомобіль.

Середньодобовий пробіг залежить від кількості годин роботи автомобіля добу, коефіцієнта використання робочого часу (відношення машино-годин у пробігу до машино-годин у наряді) і середньогодинної швидкості автомобіля. При цьому на швидкість руху автомобілів впливають стан доріг, середня відстань їздок та ін.

Аналіз використання робочої худоби проводять за допомогою показників, що характеризують середньорічне поголів'я, кількість відпрацьованих днів на голову тварин, процент виробітку їх до кількості кормо-днів, собівартість утримання худоби і відпрацьованого дня.

У сільських господарствах витрати на оплату праці становлять близько 40 % виробничих витрат. Раціональне використання робочої сили є важливою умовою збільшення обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості, підвищення рентабельності господарства.

Аналізують показники використання робочої сили і продуктивність праці, які характеризують забезпеченість господарства робочою силою, використання можливого запасу робочого часу та продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції.

Загальний рівень забезпеченості робочою силою господарства в цілому та рослинництва може характеризуватись середньорічною кіль­кістю працівників з розрахунку на одиницю площі продуктивних угідь. У тваринництві такий показник розраховують на 100 умовних голів тварин.

Можливий запас робочого часу одного працівника за рік, прийнятий для економічних розрахунків, становить 295 людино-днів. При аналізі важливо визначити рівень використання можливого робочого часу, який характеризується процентним відношенням фактично відпрацьованих одним працівником людино-днів до можливого запасу робочого часу.

Забезпеченість господарства робочою силою та рівень її використання зумовлюють величину затрат праці в людино-днях на одиницю площі сільськогосподарських угідь.

Важливою передумовою підвищення продуктивності праці якого є зростання її озброєності насамперед технікою, енергетичними потужностями та іншими основними виробничими фондами. Загальний рівень фондоозброєності праці у господарствах характеризується показником вартості основних виробничих фондів на працівника.

Зростання рівня фондоозброєності праці сприяє підвищенню її продуктивності шляхом скорочення затрат ручної праці. Разом з тим при однаковій фондоозброєності важливим шляхами підвищення продуктивності праці залишається економне витра­чання її на 1 га площі посіву культур і одну голову тварин, підвищення врожайності культур і продуктивності тваринництва.

Узагальнюючим показником використання робочої сили в господарстві є річна продуктивність праці — вартість одержаної продукції на одного працівника, яка зале­жить від кількості відпрацьованих ним людино-днів і від продуктивності людино-дня.

Такий аналіз буде ефективнішим, якщо по рослин­ництву його проводити з урахуванням поділу затрат праці на постійні та змінні. У тваринництві всі затрати праці на голову тварин мають постій­ний характер. При аналізі величини затрат праці на одиницю галузі вра­ховують вплив двох факторів: виконаного обсягу виробничих операцій на одиницю галузі та трудомісткості кожної операції.

Важливим питанням управління трудовими ресурсами є забезпе­чення в процесі виробництва рівномірніших затрат праці за періодами року.

Дата добавления: 2014-01-07