Аналіз статей проектованого балансу

Після завершення підготовки проектованого звіту про фінансові резуль­тати, який є загальним фінансовим планом доходів і витрат на наступний період, складається проектований баланс. Метою його складання є оцінка майбутнього фінансового стану підприємства.

Стратегічний аналіз показників проектованого балансу доцільно починати з вивчення припущень, використаних під час його підготовки. Якщо для отримання першого прогнозу було застосовано метод процента від продажу, припускається, що при максимальному використанні наявних ресурсів (ак­тивів) разом із зростанням обсягів реалізації має пропорційно зростати низка статей балансу, зокрема, нематеріальні активи, основні засоби, запаси, дебіторська і кредиторська заборгованість, грошові кошти. Подібне припущення має раціональну основу, оскільки для забезпечення більших обсягів виробництва потрібні нові основні фонди; для забезпечення реаліза­ції більшої кількості товарів необхідно збільшувати товарні запаси і т.п. З іншого боку, зміна статей балансу у грошовому вимірнику далеко не завжди відбувається пропорційно зміні обсягів реалізації. Тому метод процента від продажу може бути придатним лише для складання "чорнового" варіанта проектованого балансу.

Статті проектованого балансу прийнято класифікувати за ознакою залежності від обсягів продажу на автоматично утворені і регульовані (аналогічно класифікації показників проектованого звіту про фінансові ре­зультати).

Загальні правила складання проектованого балансу на основі автоматично утворених і регульованих статей є такими:

Ø вищий рівень продажу необхідно підкріплювати вищими рівнями актинів:

Ø деяке зростання активів може бути профінансовано за рахунок автоматичного збільшення поточних зобов'язань, нерозподілених прибутків і накопичених платежів:

Ø будь-яка нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання позик, продажу акцій нового випуску тощо.

Якщо розглядати структуру балансу, визначену П(С)БО № 2 "Баланс", то треба розділити статті на автоматично утворені і регульовані.

До складу регульованих статей проектованого балансу доцільно включати ті статті, які вимагають прийняття окремих фінансових рішень. Наприклад, довгострокові фінансові інвестиції не можуть бути прямо пов'язані з обсягом реалізації і повинні регулюватися окремо. Те ж саме стосується величини власного капіталу та довгострокових зобов'язань.

Регульовані статті у подальшому використовуються під час розподілу додатково необхідних фондів (ДНФ), які іноді називаються "корком". "Корок" являє собою невідому змінну величину, яка визначає потребу у фондах або надлишок фондів на дату складання проектованого балансу.

Для визначення потреби у фінансових ресурсах (фондах) або їх надлишку потрібно співставити актив і пасив проектованого балансу. Ці величини майже завжди будуть відрізнятися, оскільки під час складання проектованого балансу принцип подвійного запису не застосовується.

Повернемося до прикладу, який розглядався нами раніше. Для того, щоб скласти проектований баланс компанії «Палаюча зірка», потрібно згрупувати статті балансу (визначити автоматично утворені і регульовані статті) і розрахувати їхні прогнозовані значення на основі двох головних припущень:

1) якщо обсяг реалізації компанії повинен зрости на 16%, то пропорційно повинні зрости автоматично утворені статті балансу;

2) наявні активи максимально ефективно використовувалися у минулому році.

Ці припущення є загальними і досить неточними, але вони дозволяють спростити розрахунок статей першого варіанта проектованого балансу.

Незважаючи на те, що проектований баланс нібито має завершений вигляд, процес його складання і аналізу ще не завершений. Під час проведення стратегічного аналізу не можна повністю покладатися на припущення про пропорційне збільшення автоматично утворених статей балансу та максимальне використання наявних активів. На кожному підприємстві майже завжди є надлишкові активи: обладнання, яке повністю не завантажене; понаднормові запаси і дебіторська заборгованість; грошові кошти на рахунку, які перевищують поточні операційні потреби тощо.

Отже, наявність активів, які використовуються неефективно, змушує аналітиків досліджувати кожну статтю проектованого балансу окремо.

Прогнозні значення статей балансу можна суттєво уточнити, використо­вуючи різноманітні джерела управлінської інформації. Кожне підприємство має власні стратегічні і тактичні плани розвитку бізнесу, які передбачають придбання чи продаж окремих активів або цілих господарських підрозділів (за дивізіональної структури компанії) разом з усім майном і зобов'язаннями. Враховуючи, що подібні управлінські рі­шення можуть суттєво впливати на прибутковість і фінансовий стан підприємства. під час аналізу проектованого балансу іноді доцільно всі його статті розглядати як регульовані, а не автоматично утворені.

Більшість первинних прогнозів, підготовлених з допомогою методу процента від продажу, підлягають додатковому уточненню. Це стосується, насамперед, необоротних і оборотних активів, оскільки їх надмірне нарощування з фінансового погляду зору є невигідним для підприємства.

Постатейне проектування балансу та його аналіз здійснюється за певними правилами, які розробляються різними підприємствами індивідуально. Деякі правила можна назвати універсальними, оскільки вони є придатними для використання як за кордоном, так і в Україні.

Наприклад, як приблизний орієнтир у прогнозуванні основних фондів зарубіжні та вітчизняні аналітики застосовують коефіцієнт оборотності основних фондів, який розраховується за останнім рік (або визначається як середній за декілька років). Потім шляхом ділення прогнозованого обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на цей коефіцієнт отримують вартість основних фондів на наступний період.

Цей прийом виглядає дуже простим і привабливим, але не може вважа­тися дуже точним. Враховуючи це, на практиці застосовують інші способи коригування і уточнення необхідної величини основних фондів.

Сукупну вартість, на яку потрібно змінити основні фонди в наступному періоді, часто визначають з допомогою прийому коригування надлишку потужності. Його суть полягає у врахуванні частини основних фондів, які використовуються не повністю.

Не менш важливим завданням стратегічного аналізу є прогнозування величини запасів. Для цього доцільно використати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. Іноді на виробничих підприємствах у цей коефіцієнт замість собівартості реалізованої продукції підставляють доход (виручку) від реалізації, що може призводити до помилок, оскільки співвідношення доходу від реалізації і собівартості реалізованої продукції дуже часто є нестабільним.

Реальний прогноз матеріальних запасів завжди враховує можливі зміни політики постачання і збуту підприємства.

Поряд з перевіркою прогнозу запасів доцільно звернути увагу на вели­чину дебіторської заборгованості і розглянути резерви її зменшення.

Прогнозування дебіторської заборгованості здійснюється, переважно, на основі аналізу дебіторських рахунків у минулому. При цьому використову­ється коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, який ха­рактеризує інтенсивність стягнення дебіторської заборгованості (оборотність коштів на рахунках дебіторів), або середній період інкасації готівки.

Використовувати це співвідношення для прогнозування дебіторської заборгованості компанії на кінець 200(х+1) року можна лише за умови, що не передбачаються зміни у комерційній і кредитній політиці керівництва. Якщо. наприклад, рада директорів компанії збирається зменшити терміни відстрочки оплати за продані товари для покупців лише на один тиждень (7 днів), то не рішення призведе до значних коригувань прогнозу дебіторської заборгованості.

Прийняття стратегічних управлінських рішень стосовно запасів або де­біторської заборгованості неможливе без прогнозування грошових коштів та поточних фінансових інвестицій.

Вважається, цю підприємству невигідно мати на поточному рахунку більше коштів, ніж потрібно для забезпечення поточних операційних витрат. Тому вільні грошові кошти перетворюються на високоліквідні цінні папери, ставка доходності яких значно вища (в Україні, внаслідок об'єктивних та суб'єктивних причин, подібні операції не надто поширені).

Відповідно до концепції процента від продажу існує залежність між обся­гами реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і залишками готівки, яка використовується для здійснення поточних операційних витрат. Таке припу­щення є правомірним за умови, що підприємство правильно визначає нор­матив готівки і не збирається спеціально акумулювати готівкові кошти для певних цілей (наприклад, придбання основних фондів, участі у капіталі іншого підприємства або збільшення рівня ліквідності).

У посібнику розглянуто лише декілька прикладів того, як можуть бути визначені більш-менш реальні прогнози різних статей активу балансу. Ана­логічно проводиться аналіз правильності формування статей пасиву проектованого балансу. Необхідно звернути увагу, насамперед, на поточні зобов'язання, які вважаються автоматично утвореними статтями. Потрібно також пересвідчитися у реальності отримання нових позик, випуску та розміщення акцій, розглянути можливі рішення керівництва щодо зміни структури по точних зобов'язань тощо.

Отже, стратегічний аналіз фінансових потреб потрібно проводити дуже ретельно, з використанням різних методичних прийомів, припущень і підходів. Проектований звіт про фінансові результати і проектований баланс дозволяють приймати важливі стратегічні рішення на основі кількісних оцінок.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке проектовані фінансові звіти? Які підходи до підготовки проектованих фінансових звітів ви знаєте?

2. Як визначається величина додатково необхідних фондів – ДНФ?

3. Назвіть методи підготовки статей проектованої фінансової звітності.

4. Як класифікують і прогнозують статті проектованого звіту про фінансові результати з допомогою метода процента від продажу?

5. Як визначаються статті проектованого звіту про фінансові результати з допомогою методу лінійної регресії?

6. Які припущення використовуються під час підготовки проектованого балансу і як класифікуються його статті?

7. Дайте характеристику методиці підготовки проектованого балансу з допомогою метода процента від продажу.

8. У чому полягає зміст методики уточнення показників проектованого балансу в процесі проведення стратегічного аналізу фінансових потреб?

Дата добавления: 2014-01-07