Методика аналізу грошових потоків у довгостроковому періоді

Час – 4 години

Методика аналізу грошових потоків у довгостроковому періоді

ТЕМА 10. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙ

План:

10.2. Оцінка інвестиційних проектів з допомогою показника економічної доданої вартості (EVA)

10.3. Стратегічний аналіз доцільності інвестицій у розвиток стратегічних господарських підрозділів (СГП)

Мета: зрозуміти сутність стратегічного аналізу інвестицій.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати: сутність стратегічного аналізу грошових потоків, як оцінюються інвестиційні проекти та доцільність інвестування розвитку стратегічних господарських підрозділів;

вміти: застосовувати придбані знання на практиці.

Література: Л.: [2 c.124-137], [5 c.220 -236].

Стратегічний аналіз будь-якого інвестиційного проекту в першу чергу здійснюється за тими грошовими потоками, які цей проект породжує.

Грошовий потік – це будь-який платіж, здійснений або отриманий.

У процесі аналізу звертають увагу на три найважливіші характеристики грошових потоків величину, напрям і час. Головне завдання, яке вирішується при ньому, - це порівняння грошових потоків альтернативних інвестиційних проектів і вибір серед них оптимального.

Для співставлення очікуваних грошових потоків у довгостроковому періоді використовується концепція вартості грошей у часі і метод дисконтування грошових потоків.

Концепція вартості грошей часі пояснюється тим, що гроші (гривні, долари, євро та ін.) коштують сьогодні більше, ніж у майбутньому. Можна виділити три головні причини цього явища:

1) гроші, які є в наявності сьогодні, можна інвестувати під проценти, внаслідок чого у майбутньому грошей стане більше:

2) купівельна спроможність грошей з часом зменшується через інфляцію:

3) не можна бути повністю впевненим у тому, що в майбутньому гроші будуть отримані. У той же час, коли сьогодні гроші вже с «на руках» - це об'єктивна реальність.

Сукупність грошових потоків може бути відома завчасно з тим чи іншим ступенем визначеності. Чим вищий рівень визначеності, тим меншим є. ризик, пов'язаний зданим інвестиційним проектом. У подальшому будемо вважати, що грошові потоки повністю відомі, тобто невизначеності не існує.

Оскільки різні варіанти інвестицій (альтернативні проекти) можуть відрізнятися як за величиною грошових потоків, так і за часом їх здійснення, необхідно вибрати єдині критерії їх порівняльної оцінки та співставлення.

Для цього в межах концепції вартості грошей у часі використовуються такі поняття як приведена (поточна) вартість, майбутня вартість, дисконтування грошових потоків і складні проценти.

Приведена (поточна) вартість - це вартість грошових потоків, які належать до різних часових періодів, у єдиному часовому еквіваленті, тобто вартість на поточний момент. Так само, як грошові потоки, виражені у різних валютах, для порівняння потрібно перевести в одну базову валюту, так і платежі, здійснені або отримані в різний час, необхідно перерахувати у поточну вартість. При перерахунку валюти ми використовуємо обмінний курс, а при перерахунку грошових потоків – ставку дисконтування.

З погляду фінансів ставка дисконтування - це можлива вартість грошей при їх використанні в інвестиціях, що є альтернативою тій, яка розглядається. Наприклад, як ставка дисконтування може бути використана процентна ставка на гарантовані державою облігації внутрішньої позики.

Процедура розрахунку приведеної вартості грошових потоків дещо ускладнюється необхідністю врахування складних відсотків. Якщо ми отримуємо доходи у вигляді відсотків по депозитних вкладах і не використовуємо їх на споживання, ці відсотки реінвестуються. Внаслідок цього в наступному періоді будуть нараховані «відсотки на відсотки».

Таким чином, складні відсотки – це відсотки, нараховані на реінвестовані відсотки.

Позначимо грошові кошти, отримані в момент часу t, через СF, а ставку дисконтування, що застосовується до грошового потоку в момент t, через k_t,. Тоді приведена (поточна) вартість цього грошового потоку (має. позначення РV) розраховується за допомогою рівняння:

РV=СF_t/(1+k_t)^t (10.1)

Для різних грошових потоків не обов'язково застосовується однакова ставка дисконтування. Але, враховуючи можливу невизначеність, притаманну ставкам дисконтування у майбутніх періодах, грошові потоки у більшості випадків дисконтують за однією ставкою.

Можна вважати, що всі грошові потоки мають деяку приведену вартість. Оскільки ці приведені вартості віднесені до одного і того ж моменту часу, тобто до поточного моменту, вони можуть бути співставлені за величиною і додані. Додавання приведених вартостей дозволяє зробити загальну оцінку сукупності грошових потоків.

Отже, сума приведених вартостей п грошових потоків розраховується за формулою:

PV= . (10.2)

При аналізі інвестиційних проектів, крім грошових потоків, приведених до поточної вартості, враховуються також початкові затрати (вкладення). Різниця між сумою приведених вартостей грошових потоків, породжених певною інвестицією, і початковими затратами (І₀) називається чистою поточною (приведеною) вартістю, яка позначається абревіатурою NРV і розраховується за формулою:

NРV= (10.3)

Чиста поточна вартість є основним критерієм порівняння різних інвестицій. Якщо NVР інвестиції А більша, ніж NVР інвестиції В, то інвестиція А привабливіша для підприємства.

У стратегічному аналізі інвестицій важливо враховувати чутливість чистої приведеної вартості до зміни ставки дисконтування. Для наочності розглянемо приклад.

У деяких випадках застосовується метод побудови обмежень, наприклад, на тривалість проекту. Деякі компанії вважають занадто ризикованим вкладати гроші в інвестиційні проекти терміном 5-10 років, надаючи перевагу проектам з меншим терміном реалізації.

Вибір оптимального інвестиційного проекту може здійснюватися з допомогою розрахунку імовірностей отримання кожного грошового потоку.

На практиці часто існує потреба робити розрахунок у зворотному напрямі. Наприклад, зараз у нас є певна сума грошей, призначена для інвестування, і ми бажаємо знати, у яку суму вона перетвориться через деякий час, якщо буде приносити періодичний доход за певною відомою ставкою. Такий вид задач оцінки вартості у часі називається розрахунком майбутньої вартості.

Майбутня вартість (позначається FV) – це сума, яка дорівнює сукупній величині інвестованих коштів з урахуванням нарахованих складних відсотків, визначеній на певну дату у майбутньому. Формула розрахунку досить проста:

FV=РV(1+г)^t (10.4)

Замість ставки дисконтування к у наведеній формулі використовується процентна ставка г, а t - це кількість майбутніх періодів. Процентна ставка виконує ту ж саму функцію, що й ставка дисконтування. У багатьох випадках па практиці процентну ставку та ставку дисконтування не розрізняють і обмежуються одним терміном -доходність.

Під час визначення корпоративної стратегії розрахунок майбутньої вартості інвестицій є необхідною процедурою, але реальну користь цей розрахунок дає лише тоді, коли проводиться стратегічний аналіз за декількома можливими ставками доходності для кожного з альтернативних інвестиційних проектів.

Якщо є різні варіанти використання коштів, по-перше, обидва варіанти довгострокових інвестицій повинні мати однаковий термін (тривалість), наприклад, можна вибрати період в три роки.

По-друге, необхідно вирішити проблему різної періодичності нарахування відсотків за альтернативними інвестиціями. Якщо варіант з придбанням облігацій дозволяє використовувати формулу FV без будь-яких додаткових умов, то депозит з щомісячним нарахуванням відсотків потребує дещо іншого розрахунку за формулою:

FV_m=РV(1+г/m)^mxt (10.5)

У цій формулі символом m позначено кількість періодів у році, коли нараховуються відсотки. При щомісячному нарахуванні m = 12.

Стратегічне рішення щодо вибору оптимального варіанта інвестування коштів за допомогою розрахунку майбутньої вартості повинно враховувати ризик втрати стратегічної гнучкості, притаманний кожному проекту. Наприклад, якщо облігації мають значно нижчий рівень ризику втрати гнучкості, ніж банківський депозит, потрібно вибрати саме цей варіант інвестування, незважаючи на те, що майбутня вартість у цьому випадку менша.

10.2. Оцінка інвестиційних проектів з допомогою показника економічної доданої вартості (ЕVА)

Показник ЕVА (Есоnоmіс Vаluе Аddеd - ЕVА^®) визначається як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість використання капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки доходності, необхідної для того, щоб розрахуватися як з акціонерами, так і з кредиторами. Точно визначивши вартість використання власного капіталу, можна ефективніше його розподіляти і виявляти серед СГП компанії нерентабельні підрозділи, які фінансуються за рахунок прибуткових філій. ЕVА допомагає менеджерам аналізувати, де саме створюється вартість, та ефективно керувати грошовими потоками та структурою капіталу.

Показник ЕVА розраховується з допомогою такої формули:

ЕVА=NOРАТ-Кw*С, (10.6)

де NОРАТ (Nеt Орегаtіng Ргоfіts Аftег Тахеs) - чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків;

Kw - середньозважена вартість капіталу (іноді позначається як WАСС);

С - вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартістю активів і короткотерміновими зобов'язаннями (окрім тим, за якими сплачуються відсотки).

ЕVА вважається індикатором якості стратегічних інвестиційних рішень: постійна додаткова величина цього показника свідчить про збільшення вартості компанії чи окремого СГП, а від'ємна - про зменшення вартості.

У стратегічному управлінні критерій ЕVА застосовується у комбінації з такими поширеними інструментами стратегічного аналізу як матриця Бостонської консалтингової групи, матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій (матриця GЕ/Мс-Кіnsеу) та ін. Існує також можливість інтегрування ЕVА у фінансову перспективу ВSС (рис. 1.), що дозволяє перетворити збалансовану систему показників у систему з чітко окресленим цільовим орієнтиром.

Дослідження, проведені протягом 90-х років, свідчать про те, що ЕVА забезпечує отримання кориснішої інформації щодо ефективності проведених у минулих періодах операцій, ніж облікові засоби вимірювання ефективності діяльності підприємства, такі як бухгалтерський прибуток, рентабельність капіталу або темпи зростання чистого прибутку у розрахунку на одну акцію.

Досить часто аналіз на основі показника ЕVА розглядається як альтернатива традиційному аналізу з допомогою NРV. Це означає, що ефективність будь-якого проекту, розрахована на основі ЕVА, повинна співпадати з ефективністю, розрахованою на основі NРV-аналізу. Співвідношення між цими показниками відображено у формулі:

NРV=ЕУА_t /(1+WАСС)^t (10.7)

В принципі, ЕVА майже ідентична категорії залишкового доходу (Residual Іnсоmе - R.І), яка була відома протягом багатьох десятиліть.

Важливою відмінністю є те, що при розрахунку ЕVА вносяться численні поправки до фінансової звітності. ЕVА виправляє існуючі у традиційній фінансовій звітності перекручення шляхом внесення більш ніж 150 поправок (на практиці таких виправлень може бути значно менше - 10-15). Переважно, вказані поправки вносяться для нівелювання загальної спрямованості традиційної фінансової звітності на інтереси інвестора (кредитора). Наведемо перелік найістотніших коригувань прибутку і величини капіталу:

1. Капіталізовані нематеріальні активи. Частина нематеріальних активів (наприклад, НДПКР) забезпечують отримання вигод у майбутньому. Вартість таких активів для розрахунку ЕVА повинна капіталізуватися, а не списуватися на витрати. Отже, величина капіталу повинна бути відкоригована на величину капіталізованих нематеріальних активів (за мінусом нагромадженої амортизації). На величину амортизації повинна бути відкоригована величина NОРАТ у періоді, що аналізується.

2. Відтерміновачі податки. Загальна сума відтермінованих податків додається до величини капіталу. Для розрахунку NОРАТ приріст суми відтермінованих податків також додається до прибутку періоду, що аналізується.

3. Різноманітні резерви. (LIFО-резерв, резерв на сумнівну дебіторську заборгованість та ін.). Наприклад, LIFО-резерв показує різницю між оцінкою запасів за методом LIFО та оцінкою за методом FIFО. Метод LIFО, як правило, призводить до заниження вартості запасів, тому сума такого резерву включається у розрахунок вартості капіталу. Збільшення суми резерву за поточний період додають до суми прибутку для розрахунку величини NОРАТ.

4. Амортизація гудвілу. При розрахунку ЕVА необхідно вимірювати дохід (у грошовому еквіваленті), який генерують кошти, вкладені у підприємство. Тому під час розрахунку величини капіталу до неї додається нагромаджена амортизація гудвілу, а під час розрахунку NОРАТ - додається амортизація за період, що аналізується.

Якщо підприємство або СГП є прибутковим, на перший погляд здається, що власник правильно керує своїм капіталом. Насправді цілком можливо, що гроші інвестовані в інший бізнес, принесли би більшу віддачу. Показник ЕVА допомагає вирішувати цю проблему: він допомагає спрямувати зусилля менеджерів не просто на отримання прибутку, а на збільшення власності акціонерів.

Так само, як інші фінансові показники, ЕVА в процесі аналізу можна "розкласти" на декілька частин, які разом складають загальну величину. Ця особливість дозволяє "прив'язати" створення вартості до певних груп людей або підрозділів і, таким чином, отримати певний критерій для диференціювання винагороди за працю в межах компанії.

Взагалі показник ЕVА збільшується, коли на підприємстві удосконалюють бізнес-процеси (реінжиніринг, зниження непродуктивних витрат); інвестують стратегічні ресурси у проекти, спрямовані на зростання прибутковості і частки ринку (особливо у дослідження і розробки); підвищують ефективність управління активами (продаж непрофільних, збиткових активів, скорочення термінів повернення дебіторської заборгованості і запасів); оптимізують структуру капіталу з метою зниження його середньозваженої вартості.

Таким чином, впровадження ЕVА дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість майбутніх інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максималізації прибутку поточного року.

Дата добавления: 2014-01-07