Питання самоконтролю до теми 2

Модеми

Модем — пристрій введення-виведення інформації, призначений для зв’язку комп’ютерів по телефонній лінії. В стандартному застосуванні модем перетворює цифрові сигнали комп’ютера в аналогові, зручні для комунікаційних ліній і навпаки. З виникненням цифрових ліній з’явився новий тип модему — цифровий, який не здійснює модуляцію-демодуляцію, а лише передає дані.

Основною характеристикою модему є швидкість модуляції, що визначає фізичну швидкість передачі даних без врахування виправлення помилок і стиснення даних.

Швидкість передачі даних може вимірюватися в бітах за секунду і в бодах. Бод — визначає число модуляцій сигналу за секунду. Однак, в залежності від методу модуляції, кожна зміна сигналу може відповідати, наприклад, чотирьом бітам. У цьому випадку швидкість 2400 бод буде відповідати 9400 біт/с.

За конструктивним виконанням модеми поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні модеми встановлюються безпосередньо в слоти розширення материнської плати, а зовнішні виконані у вигляді окремого блоку.

У наш час все більшого поширення набувають модеми з вбудованими функціями факсу і можливістю передачі та прийому інформації в звуковій формі. Це дозволяє підтримувати розмову між користувачами з’єднаних комп’ютерів, поряд з обміном іншою інформацією без використання телефонних апаратів.

Джерела безперебійного живлення

Джерела безперебійного живлення (Рис. 9) — це спеціальні пристрої, які забезпечують комп’ютер і периферію напругою живлення, навіть у випадку зникнення її з мережі. Це значно підвищує надійність роботи комп’ютера та інших пристроїв, запобігає втраті важливої інформації. При зникненні напруги в мережі, джерела безперебійного живлення ще деякий час підтримують необхідний рівень напруги за допомогою вбудованих акумуляторів. Крім цієї основної функції, вони забезпечують також фільтрування (згладжування) напруги, контроль температурного та інших режимів роботи.

За принципом роботи джерела безперебійного живлення поділяють на три типи: off-line, line interactive та on-line. Найкращі функціональні характеристики мають on-line пристрої, але вони досить дорогі. Якщо необхідно вибрати джерело безперебійного живлення, зверніть увагу на максимальну вихідну потужність, адже більша потужність забезпечує довговічну роботу акумуляторів самого джерела живлення і можливість під’єднання кількох ПК та периферійних пристроїв.

Сучасні джерела безперебійного живлення часто взаємодіють з комп’ютером чи іншими пристроями за допомогою спеціального «інтелектуального» програмного забезпечення.

1. Для чого використовуються носії інформації?

2. В яких режимах працюють нагромаджувачі на магнітних стрічках?

3. З чого складається дискета?

4. Яких правил потрібно дотримувати при роботі з ГМД?

5. Як класифікують дискети за об’ємом інформації?

6. Яка будова гнучкого магнітного диску?

7. Коли був створений перший жорсткий магнітний диск?

8. Який діаметр може мати ЖМД?

9. За яким принципом працюють нагромаджувачі на основі Бернуллі?

10. Назвіть відмінності між CD-ROM, CD-R та CD-RW дисками.

11. Як відбувається зчитування інформації з ком пакт-диска?

12. Назвіть переваги DVD-дисків.

13. Порівняйте характеристики DVD-дисків та відеокасет VHS.

14. Охарактеризуйте магнітооптичні нагромаджувачі.

15. Назвіть переаги використання USB Flash Drive.

16. Для чого використовуються дігітайзери?

17. Як класифікують дігітайзери в залежності від галузі застосування?

18. Для чого призначені сканери?

19. Як поділяються сканери за конструкцією?

20. Назвіть відмінності між планшетними, рулонними та проекційними сканерами.

21. Від чого залежить якість сканованого зображення?

22. Охарактеризуйте такі ігрові маніпулятори: джойстики, керма, шоломи віртуальної реальності.

23. Що таке принтер?

24. Як поділяються друкуючі пристрої?

25. Які недоліки мають матричні пристрої?

26. Порівняйте принципи роботи струменевих та лазерних принтерів.

27. Чим визначається якість принтера?

28. Для чого використовуються плотери? Які є типи плотерів?

29. Яке призначення модему?

30. Чим відрізняється зовнішній модем від внутрішнього?

31. Які функції виконує джерело безперебійного живлення?

Тема 3. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ КОМП’ЮТЕРІВ

3.1. Історія розвитку операційних систем

План

1. Операційні системи напрямку MS-DOS.

2. Операційні системи напрямку Windows.

Операційні системи напрямку MS-DOS

Серед всіх ОС «найстарішою» є UNIX, яка розроблена понад 39 років тому. Пройшовши такий довгий шлях, ця ОС зараз доведена практично до досконалості. Вона надзвичайно високопродуктивна та надійна. Але, разом з тим, основними її недоліками є високі вимоги до апаратного забезпечення ПК і складність роботи з нею. Варто зауважити, що Unix практично не збереглася в первинному вигляді, а сьогодні досить популярні різні Unix-подібні ОС, наприклад, Linux, Sun Solaris та інші.

Перші ПК, створені в другій половині 70-х років, були побудовані на 8-розрядних мікропроцесорах Intel 8080, Motorola 6800, Zolog Z-80 і використовували відповідні примітивні ОС. Найпопулярнішою операційною системою того часу для персональних комп’ютерів була 8-розрядна СР/М-80 (Control Program for Microcomputers) фірми Digital Research.

Вже на початку 80-х, з’явились 16-розрядні комп’ютери, яким потрібна була нова операційна система. Фірма Digital Research не була готова запропонувати ІВМ 16-розрядну операційну систему. Тим часом маленька на той час програмістська компанія Microsoft, керована молодим енергійним програмістом Білом Гейтсом, встигла придбати права на 16-розрядну систему 86-DOS у компанії Seattle Computer Products.

Гейтс переконав ІВМ перейти на виробництво ПК на базі 16-розрядного процесора. Так з’явився альянс корпорації ІВМ з фірмою Microsoft, що визначив подальшу долю розвитку ІВМ-сумісних ПК. Завдяки цьому фірма Microsoft з часом, перетворилась у найбільшу в світі фірму з виготовлення програмного забезпечення.

Абревіатура DOS означає Disk Operation System — дискова операційна система.Програми розроблені для СР/М-80, виявилось досить легко модифікувати для роботи під 86-DOS. Microsoft переробила 86-DOS і під маркою MS-DOS запропонувала фірмі ІВМ.

Таким чином у серпні 1981 року почалося виробництво комп’ютерів ІВМ РС з операційною системою DOSпід назвою PC—DOS 1.0, яку пізніше почали називати MS-DOS 1.0.

Інтерфейс користувача MS-DOS з першої версії був орієнтований на використання командної стрічки символьного режиму. Починаючи з цієї версії, всі команди DOS розбиті на два типи – зовнішні, записані в окремі виконавчі файли, і внутрішні, код та імена яких вмонтовані в командний процесор. Введено спеціальний файлAUTOEXES.BAT, який при завантаженні система автоматично виконує певну послідовність команд.

Для роботи MS-DOS 1.0 потрібно 64 Кб пам’яті, сама система займала всього 8 Кб на диску. Для завантаження програм і обробки даних система дозволяла користуватися 640 Кб з 1 Мб адресного простору мікропроцесора 8088, це на той час було повністю достатньо. Ця ОС підтримувала тільки один тип магнітних носіїв — 5,25-дюймові дискети ємністю 160 Кб.

В травні 1982 року була випущена PC-DOS 1.1,яка дозволяла працювати з двосторонніми дискетами ємністю 320 К. Варто сказати, що контракт з ІВМ не дозволяв фірмі Microsoft пропонувати MS-DOS іншим виробникам персональних комп’ютерів, і тому влітку 1982 року ту ж саму версію ОС під іменем MS-DOS 1.25 було випущено для Texas Instruments, Compaq Computer та інших фірм, які приступили до виготовлення комп’ютерів, що сумісні з ІВМ РС. Подальший розвиток MS-DOS відбувався наступним чином:

Версія MS-DOS	Дата створення	Характеристики
MS-DOS 2.0	березень 1983 р.	Працювала з дискетами об’ємом 360 Кб і 10 мегабайтними жорсткими дисками; введено поняття каталогу та ієрархічної структури каталогів; можливість завантаження драйверів зовнішніх пристроїв та конфігурування ОС (файл Config. sys)
MS-DOS 3.0	серпень 1984 р.	Підтримувала 3-дюймові 720-кіло-байтні дискети, MS-DOS 3.3 — 3-дюй-мові 1,44-мегабайтні дискети
MS-DOS 4.0	липень 1988 р.	З’явились нові сервісні засоби —драйвери програмного кешування для пришвидшення доступу до жорсткого диску SMARTDrive,команда МЕМдля перегляду вмісту оперативної пам’яті, нові можливості керування режимами пристроїв введення-виведення командою MODE,графічна оболонка для керування файлами і програмами MS-DOS Shell
MS-DOS 5.0	червень 1991 р.	Значно покращено управління пам’яттю, удосконалено оболонку MS-DOS Shell, яка має можливості переключання між прикладними програмами; утиліта редагування командної стрічки Doskey; програми профілактики і відновлення видалених файлів і відформатованих дисків
MS-DOS 6.0	квітень 1993 р.	Програма динамічного стискування даних, система оптимізації використання оперативної пам’яті MemMarker, дефрагментатор диску і програма резервного копіювання

Операційні системи типу DOS як морально так і фізично застаріли, але користувачу потрібно мати базові знання по цій операційній системі, оскільки вони є базою для вивчення елементів більш складних операційних систем. Крім цього, якщо з певних причин (дія вірусів, помилки на диску, неправильні дії користувача) Windows чи інша операційна система не може завантажитись, то доведеться працювати в DOS і усувати проблеми чи переінстальовувати Windows з режимуDOS.

Операційні системи напрямку Windows

До ОС напрямку Windows відносять операційні системи Windows 95, Windows 98, Windows МЕ, Windows 2000, Windows ХР та операційні оболонки Windows 3.x. Всі операційні оболонки до Windows 3.x включно є лише надбудовою над OC DOS і не можуть працювати самостійно.

Офіційно днем народження Windows вважають виставку Comdex, що відбулась в листопаді 1985 року в Лас-Вегасі, на якій прес-конференція Microsoft плавно перейшла в презентацію нового програмного продукту — Microsoft Windows 1.0.

Перша версія Windows навіть на той час була досить примітивною: вікна на екрані не накладались, робота була повільною, модуль керування файлами MS-DOS працював в текстовому режимі. Варто зауважити, що на той час вже були графічні операційні системи для Macintosh і графічна оболонка GEM фірми Digital Research. Windows 1.0 вимагала для роботи 256 Кб оперативної пам’яті і двох дисководів.

Трохи пізніше створено оновлені версії 1.x, серед яких особливою є версія Windows 1.3. В ній значно збільшено швидкодію за рахунок підтримки розширеної пам’яті, хоча прикладні програми продовжували працювати тільки в основній пам’яті.

Windows 2.0 була випущена в 1987 році. Тоді вперше з’явились кнопки максимізування і мінімізування та можливість накладання вікон. Крім цього, вперше була реалізована технологія динамічного обміну даними DDE.

Поява в травні 1990 року Windows 3.0 є переломним моментом у розвитку програм напрямку Windows. Вона була визнана кращим продуктом року. Windows 3.0 підтримувала захищений режим процесорів класу 80286/80386 і надавала прикладним програмам до 16 Мб оперативної пам’яті. За наявності не менше 2 Мб пам’яті, Windows 3.0 використовувала віртуальну пам’ять, а також псевдобагатозадачність з кооперативним використанням процесорного часу. DOS-програми виконувались в окремому вікні. Вперше з’явились Program Manager, File Manager, Control Panel і лінійки прокрутки. Можливість адресування значно більшого об’єму пам’яті дозволила Windows працювати набагато швидше. Тому на початку 90-х років виробники програмних продуктів переорієнтувались на платформу Windows.

У квітні 1992 року з’явилась нова версія Windows 3.1. Спочатку вона проектувалась як невелике покращення версії 3.0, та в результаті виявилась практично новою операційною оболонкою. У Windows 3.1 до технології обміну даними DDE добавлено нову технологію OLE. Крім цього, посилено можливості керування екранними об’єктами за допомогою маніпулятора «миша», зокрема задокументовано технологію Drag and Drop, введено вікна діалогу та ін. В оболонку увійшли програмні засоби мультимедіа, які раніше постачались в окремому пакеті. Для розширення видавничих можливостей у Windows було вбудовано систему підтримки масштабованих True Type шрифтів.

Завдяки цим нововведенням Windows 3.1 витіснила всі попередні версії Windows.

На той час Microsoft паралельно вела роботи по створенню мережевої 32-розрядної ОС типу OS/2.

В 1993 році, практично без повідомлення, була випущена Windows 3.11. Вона відрізняється від попередньої версії тим, що Windows 3.11 має можливості для організації однорангових локальних мереж. Крім цього є також незначні зміни в інтерфейсі та удосконалено програму File Manager.

Восени 1993 року вийшла 32-розрядна ОС Windows NT З.1.Незважаючи на явні переваги даної операційної системи, вона не отримала поширення, оскільки вимагала значних на той час апаратних ресурсів.

Восени 1995 року побачила світ комерційна версія 32-розрядної операційної системи Windows 95. Це був дійсно переломний момент в розвитку операційних систем –користувачі нарешті отримали дійсно добру ОС. Windows 95 є самостійною і не вимагає для своєї роботи системних файлів DOS. Сама MS-DOS виконується, як окрема задача. Особливістю Windows 95 є зручний графічний інтерфейс користувача.

Основи сучасного графічного інтерфейсу користувача почали закладати ще наприкінці 60-х років. Так, Айван Сазерленд —винахідник інтерактивної віконної системи і Дуглас Енгельбарт —винахідник маніпулятора «миша», розробили систему двомірного зображення на екрані дисплею. Вона повинна була формувати явний візуальний і функціональний контекст для взаємодії користувача з комп’ютером, що практично важко реалізовувалось тогочасними апаратними засобами. Концептуальною основою сучасного графічного інтерфейсу користувача були роботи, які проводились в 70-х роках в Стенфордській дослідній лабораторії, Массачусетського технологічного інституту та дослідного центру компанії Xerox в Пало-Альто.

Вперше графічний інтерфейс в сучасному його розумінні (вікна, що не перекриваються та можливість маніпулювання графічними об’єктами за допомогою миші) був реалізований в таких системах, як Xerox Star (1981), Apple Lisa (1982) і Macintosh (1984).

Програмісти Microsoft, використовуючи власний досвід в реалізації графічних інтерфейсів користувача і досвід усіх попередників, розробили простий і водночас потужний інтерфейс, що забезпечує природність спілкування з комп’ютером для всіх користувачів, починаючи від початківців і закінчуючи професіоналами. Особливо це важливо для початківців, тому що наочність і простота інтерфейсу дають можливість працювати і без глибоких знань програмного забезпечення.

Паралельно проводились розробки зі створення нової версії ОС Windows NT які привели до появи в 1996 році версії 4.0. Інтерфейс Windows NT 4.0 схожий на інтерфейс Windows 95, але ця ОС має ряд переваг. Серед них:

• повністю 32-розрядна ОС, без підтримки 16-розрядних програм і драйверів;
• значно продуктивніша файлова система — NTFS з інтегрованим кодуванням, індексацією даних, керуванням компресією;
• гнучкіший інтерфейс користувача — завдяки динамічним меню завантаження, коли в кнопці Start автоматично розміщуються програми, які найчастіше завантажуються користувачем;
• добре розвинуті функції захисту, перш за все ієрархічні права користувачів, кодування файлів за допомогою локальних і загальнодоступних ключів;
• централізоване керування інструментами, користувачами і системними компонентами в Computer Manager;
• підтримка одночасно до 60 мов при відображенні і введенні інформації, завдяки системі кодування символів Unicode. Це дозволяє поміщати в текст японські та арабські символи і правильно їх відображати та дає цілий ряд інших можливостей.

На початку 1997 року випущено нову, вдосконалену версію Windows 95, що отримала назву Windows 95 OSR2. В цій версії виправлено помилки попередньої Windows. Основне нововведення –32-розрядна файлова система VFAТ-32, з використанням якої розмір логічного диску може перевищувати 2 Гб, та ефективніше використовується дисковий простір.

День 25 червня 1998 року ввійшов в історію комп’ютерних технологій, як день офіційного представлення операційної системи Windows 98. Вона реалізована, як логічне продовження операційної системи Windows 95. ОС мала такі основні нововведенння: вбудовані засоби для роботи з Internet, документоорієнтованість, поновлену базу драйверів для Plug-and-Play пристроїв, підтримку шин USB та AGP, можливість під’єднання до одного системного блоку двох моніторів та ін.

В травні 2000 року фірма Microsoft випустила операційну систему Windows 2000. Вона побудована за технологією NT і є продовженням даного класу операційних, систем. Основною відмінністю Windows 2000 від попередньої (NT 4.0) є вдосконалена файлова система NTFS5, яка додатково передбачає встановлення квот (обмежень) на запис інформації конкретними користувачами на певні диски. Крім цього Windows 2000 має вдосконалений інтерфейс користувача, добре підтримує технологію Plug & Play, і ефективно використовує нові технології в галузі апаратного забезпечення.

У вересні 2000 вийшла в світ Windows МЕ — мульти-медійноорієнтована операційна система, побудована на основі Windows 98. Основні нововведення, що реалізовані в даній ОС — це система відновлення працездатності після різних збоїв — System Restore, вбудовані програмні засоби для роботи з аудіо- і відеоінформацією, орієнтованість на роботу в комп’ютерних мережах, наявність драйверів нових пристроїв.

25 жовтня 2001 року представлена нова ОС Windows XP. У ній зроблена спроба об’єднати Windows 9.x та Windows NT. Це повністю 32-розрядна ОС з пріоритетною багатозадачністю. Було випущено дві версії — Windows XP Home та Windows XP Professional.

28 жовтня 2008 року на конференції розробників у Лос-Анджелесі корпорація Microsoft вперше продемонструвала попередню робочу версію Windows 7, розповівши про її основні переваги і нововведення.

Найвідчутнішим нововведенням є широке застосування інтерфейсу вводу, що управляється дотиком (touchscreen), і як варіант — реагування на кілька дотиків водночас (multi-touch).

Істотно перероблений інтерфейс системи, панель завдань і меню Пуск. Тепер назви програм і заголовки відкритих документів на панелі завдань не відображаються — тут немає ніякого тексту, а тільки іконки. Отримати доступ до основних функцій можна, не розгортаючи застосування, — досить натиснути на відповідну іконку в панелі завдань правою кнопкою миші.

При натисканні мишкою на вільне місце на робочому столі, всі відкриті вікна стають прозорі — це допомагає дістатися до віджетів (віджет — графічний модуль, який встановлюється на робочий стіл), які в Windows 7 можуть розташовуватися довільно на робочому столі, а не в його певній частині. При перетягуванні вікна воно збільшується, коли користувач утримує його мишкою, і зменшується, коли відпускає в потрібному місці. Якщо відкрите вікно підвести до краю робочого стола, воно зменшиться до 50 % від номінального розміру — це зручно для організації вікон. Покращено виведення зображення на мультиекранні системи.

Windows 7 потрібно менше часу на перехід у сплячий режим і вихід з нього, а також на відновлення зв’язку з бездротовими мережами Wi-Fi, як стверджує Microsoft. Установка і підготовка до роботи запам’ятовуючих та інших пристроїв, що підключаються через роз’єм USB, займає лічені секунди, пошук інформації на комп’ютері і сортування його результатів відбуваються також значно швидше.

Для перегляду веб-сторінок у Windows 7 передбачена восьма версія браузера Internet Explorer. До нього, крім прискорених алгоритмів роботи, увійшов новий сервіс, що сповіщає про зміни на зазначеному раніше веб-сайті.

В Windows 7 впроваджено нову вдосконалену технологію Natural ClearType, яка має зробити шрифти ще гладкішими.

До ОС також вбудовано близько 120 фонових малюнків, унікальних для кожної країни і мовної версії. Всі версії включають 50 нових шрифтів. У існуючих шрифтах пророблена робота щодо коректного відображення всіх символів. Windows 7 — перша версія Windows, яка включає більше шрифтів для відображення нелатинських символів, ніж для відображення латинських. Для зручності управління панель управління шрифтами також зазнала поліпшення. За замовчуванням, у ній відображуватимуться лише ті шрифти, розкладку для яких встановлено в системі. Реалізована підтримка Unicode 5.1. Панель пошуку Instant Search тепер розпізнає більше мов. Наприклад, розпізнаються російські відмінки, відміни, рід, однина і множина.

У інтерфейс Windows Aero додано нову функцію Aero Shake, що дозволяє згорнути всі неактивні вікна рухом миші. Для її активації досить захопити заголовок вікна і трохи «потрясти» вліво-вправо.

Функція Aero Peek дозволяє відображати зменшені копії вікон при наведенні миші на значок панелі завдань, перемикатися між вік­нами, застосувавши просте клікання по значку, перетягувати і фіксувати на панелі завдань різні вікна, переглядати робочий стіл одним наведенням у спеціальну область екрана і багато іншого.

Аналогічно до функції Shake функція Aero Snap дозволяє рухом миші розвертати вікно на пів-екрану, весь екран або лише по вертикальній осі.

3.2. Програми архіватори. Антивірусні програми

План

1. Класифікація програм архівування інформації.

2. Основні режими архівування універсальних архіваторів.

3. Робота з архіваторами WinZIP та WinRAR.

4. Класифікація антивірусних програм.

Класифікація програм архівування інформації

Процес архівування чи розархівування інформації здійснюється спеціальними програмами, що називаються архіваторами.

Архіватори бувають двох типів:

1. архіватори, що працюють в режимі командного рядка. Робота з ними полягає у введенні команди, що відповідає назві виконуючого файлу програми та заданні відповідних параметрів, Такі архіватори працюють в текстовому режимі ОС, наприклад, в режимі сеансу MS DOS. Відповідну команду архівування можна задавати також через командний рядок програмної оболонки (наприклад, оболонки Windows Commander);

2. архіватори-оболонки. Програми із зручним інтерфейсом, що полегшує виконання користувачем операцій над архівами. Робота з цими архіваторами полягає у виборі потрібних команд в меню, використанні гарячих клавіш або маніпулятора миші. Існують архіватори-оболонки як із графічним інтерфейсом для ОС подібних до Windows, так і у вигляді текстового вікна для ОС типу DOS.

Архіватори, що працюють в режимі командного рядка поділяються на дві групи:

· парні —коли одна і та ж програма здійснює архівування та розархівовування інформації;

· непарні —коли одна програма архівує, а інша розархівовує файли.

Існують також спеціалізовані архіватори, що архівують лише файли певного типу. Прикладом може бути програма RKAU, створена Малколмом Тейлором—розробником потужних архіваторів RKIVE, RKUC та RK, що призначена для компресії звукових файлів в форматі WAV. В результаті стискування утворюються компресовані звукові файли з розширенням rka.

Існують архіватори, що здійснюють архівування лише виконуючих ехе та com-файлів (або бібліотек DLL у Windows), залишаючи їм після стискування це ж розширення. При завантаженні, такі файли автоматично розархівовуються в оперативну пам’ять, не створюючи розархівованої копії на диску. Такі програми називаються пакувальниками ( ущільнювачами ), а самі файли, стиснуті таким чином— запакованими ( ущільненими ).

Існують архіватори, що стискують цілі диски. Такі диски називають компресованими, а самі програми програмамидинамічноїкомпресіїдисків. Динамічна компресія дисків реалізуються шляхом автоматичного фонового стискування в реальному часі.

Основні режими архівування універсальних архіваторів

При архівуванні інформації універсальними архіваторами можуть використовуватись такі режими роботи:

• добавити файл в архів — заархівувати не сам файл, а лише його копію;
• перенести файл в архів — заархівувати копію файлу, а оригінал поза архівом знищити;
• оновити архів — заархівувати лише файли, яких в архіві ще немає або дата створення яких новіша, ніж тих, що в архіві;
• освіжити архів — заархівувати лише файли, що вже є в архіві, але дата створення їх новіша ніж за архівованих;
• створити саморозархівовуваний архів — заархівувати у файл з розширенням ехе, що дозволить розархівовувати архів без наявності самого архіватора;
• архівування по томах — при архівуванні утворюється не один архів, а декілька, що називають томами. Це дозволяє переписати великі архіви на переносні диски.

При виборі архіватора потрібно враховувати такі характеристики: величину стискування інформації при архіву ванні, швидкість проведення операцій архівування і розархівування та зручність у роботі. Слід відмітити, що різні архіватори по різному стискують файли різних типів (наприклад, архіватор може добре стискувати тексти і мало архіву вати малюнки).

Робота з архіватором WinRAR

Програма WinRAR призначена для створення і керування архівними файлами. Вона є 32-розрядною версією архіватора RAR для ОС Windows.

Програма WinRARзабезпечує:

· Повну підтримку архівів WinZip та WinRAR;

· Високий ступінь стиснення інформації завдяки ефективному алгоритму;

· Підтримку технології Drag & Drop;

· Стиснення мультимедіа файлів за допомогою спеціального алгоритму;

· Керування архівами форматів CAB, ARJ, LZH;

· Підтримку неперервних архівів (ступінь стиснення інформації в них на 10-15 % більший, ніж звичайними методами стиснення);

· Підтримку багатотомних архівів;

· Створення звичайних і багатотомних архівів, що розпаковуються (SFX);

· Відновлення фізично пошкоджених архівів;

· Підтримку додаткових функцій (шифрування, додавання архівних коментарів, протоколювання помилок та ін.).

Для запуску програми WinRAR необхідно двічі клацнути мишею на її значку або ярлику. При цьому на екрані відображається головне вікно програми (Рис. 10).

Архіватор працює в режимі керування файлами або архівами, який активізується при завантаженні програми. Щоб увійти в режим керування архівами, треба двічі клацнути мишею на імені архіву, перебуваючи в режимі керування файлами.

Для архівації файлів необхідно:

· Завантажити програму WinRAR;

· Перейти до папки зфайлами для архівації і виділити файли і папки, які треба заархівувати;

· Активізувати команду Додати файли в архів з меню Команди або клацнути мишею на кнопці Додати на панелі інструментів;

· У діалоговому вікні Ім’я і параметри архіва ввести ім’я архіву або підтвердити ім’я запропоноване за замовчуванням.

Для архівації файлу, можна також скористатися командою викликаного на ньому контекстного меню.

Діалогове вікно, що при цьому відкриється, дає змогу встановити такі параметри:

· Формат архіва (RAR або ZIP);

· Метод стиску — зі списку, що розкривається (Без стиску, Швидкісний, Швидкий, Звичайний, Хороший або Найкащий);

· Розмір тома в байтах — використовується для збереження великого архіву на кількох дискетах (перший том має розширення.rar наступні —.r00, r01,.r02 і т. д.)

· Метод оновлення — зі списку, що розкривається (Додати з заміною файлів, Додати з оновленням файлів або Оновити існуючі файли).

Зі списку Параметри архівації можна вибрати наступні команди:

• Видалити файли після архівації;

· Створити SFX-архів;

· Створитии нерозривний архів (усі виділені файли подаються одним архівним файлом);

· Мультимедіа стиск (архівуються усі повноколірні графічні BMP- файли і звукові wav-файли);

· Параметри резервного копіювання.

Після введення потрібних параметрів потрібно натиснути кнопку Ok.

Для добування файлів з архіву потрібно виконати наступні команди:

· Відкрити архів у середовищі WinRAR, клацнувши двічі мишею на файлі архіву;

· Виділити файли і папки, які необхідно вибрати;

· Активізувати коианду Видобути файли з архіва з меню Команди або клацнути мишею на кнопці Видобути (щоб витягнути файли в потрібну папку — Видобути в).

Добути файл з архіву, можна також використовуючи команду викликаного на ньому контекстного меню.

Класифікація антивірусних програм

Антивірусні програми можна поділити на декілька видів:

• детектори;
• вакцини (іммунізатори);
• лікарі (фаги);
• ревізори;
• лікарі-ревізори;
• фільтри (монітори);
• поліфаги.

Програми-детектори перевіряють, чи є у файлах на вказаному користувачем диску специфічна для даного вірусу комбінація байтів. При її виявленні в якому-небудь файлі на екран виводиться відповідне повідомлення. Багато детекторів мають режим знищення заражених файлів. Знаючи про те, які види файлів заражає даний вірус, можна обмежити перевірку тільки файлами цих типів.

Слід підкреслити, що дії, які потрібно зробити для виявлення віруса, індивідуальні для кожної версії віруса. Деякі програми-детектори дозволяють виявити тільки одну версію віруса, інші –декілька версій. Наприклад, програма AntiNimd від Лабораторії Касперского призначена для виявлення лише одного грізного віруса Nimda, тоді як програма SCANвиявляє біля 70 вірусів. Деякі програми-детектори можуть настроюватися на нові типи вірусів, для цього їм потрібно вказати комбінації байтів, які характерні цим вірусам.

Головний недолік програм-детекторів полягає в тому, що вони можуть виявити тільки деякі заздалегідь відомі версії вірусів. Причому більшість детекторів визначають лише один тип вірусів. Тому, якщо файл не визначається детекторами як заражений, це ще не означає, що він насправді не заражений — в ньому може знаходитись який-небудь новий вірус або трохи модифікована версія старого віруса (вірус-мутант), або просто інший тип віруса, що не визначається даним детектором.

Деякі програми крім функції «детектора», мають також і функцію «лікаря»,тобто вони намагаються знищити в заражених файлах віруси і повернути їх в нормальний стан. Всі файли, які не вдалось відновити, як правило, стають непрацездатними або знищуються.

Головний недолік «лікарів» — їх вузька спеціалізація.

«Лікар», який орієнтований на одні типи вірусів, не буде в змозі вилікувати файли, заражені іншим вірусом. Крім того програми-лікарі не завжди лікують файли правильно.

Програми-вакцини, або іммунізатори спеціально модифікують та заражають програми і диски таким чином, щоб це не відображалось на роботі програм та ПК в загальному. Вірус, проти якого виробляється вакцинація, вважає ці програми або диски вже зараженими і тому не заражає їх. Адже багато вірусів перед тим як заражати файл перевіряють, чи в ньому вже немає копії віруса і заражають лише нові файли.

Віруси, як правило, шукають у файлах свій специфічний код (сигнатуру). Тому, вакцини для захисту від цього віруса, дописують в кінець всіх виконавчих файлів цю комбінацію байтів. Це, швидше за все, не матиме ніякого впливу на виконання програм, а вірус тим самим буде обманутий, так як буде вважати програми вже зараженими. На жаль, ймовірність того, що комп’ютер у наступний раз буде заражений саме тим вірусом, від якого проводилась вакцинація, дуже мала. Ось тому програми-вакцини в наш час практично не використовуються.

Програми-ревізори (програми для ранньої діагностики віруса) мають дві стадії роботи:

1 стадія. Спочатку вони запам’ятовують повідомлення про стан програм і системних ділянок дисків (завантажувального сектора і сектора з таблицею розбиття жорсткого диску) та розміри і час останньої модифікації всіх файлів на диску. Передбачається, що в цей момент програми і системні ділянки дисків не заражені. Всі ці дані записуються у спеціальні таблиці, а вони — у невидимі захищені файли на цих дисках.

2 стадія. Перевірка системних ділянок та розмірів файлів при наступному завантаженні ревізора, та порівняння їх з копіями в таблицях. При виявленні невідповідностей про це повідомляється користувачеві.

Деколи ці програми контролюють системний годинник і завантажуються лише в певні періоди (наприклад, раз на добу). Це дозволяє виявити зараження комп’ютерним вірусом, коли він ще не встиг нанести великої шкоди. Крім цього, так програма-ревізор може знайти пошкоджені вірусом файли.

Найбільш відомими програмами-ревізорами є Adinf розроблений АТ «Діалог-Наука» (Росія), The Nicks Ghost Buster (дана програма є повністю безкоштовним програмним продуктом, і здійснює безпосереднє звертання до дисків через драйвер IOS в обхід резидентів DOS (наприклад, завантажувальних вірусів, що перехоплюють 13-е переривання при завантаженні ПК)) та ін.

Лікарі-ревізори поряд із функціями ревізора містять в собі лікуючий модуль, який знешкоджує виявлені ревізором віруси, наприклад Adinf Cure Module для Adinf.

Однією із причин, через яку стало можливим таке явище як комп’ютерний вірус, була відсутність в операційній системі MS DOS ефективних засобів для захисту інформації від несанкціонованого доступу. За відсутністю засобів захисту комп’ютерні віруси можуть непомітно та безкарно змінити програми, пошкодити таблиці розміщення файлів і т. д.

У зв’язку з цим, різними фірмами і окремими програмістами розроблені програми-фільтриабо монітори, або резидентні програми для захисту від вірусу, що намагається проникнути в пам’ять. Ці програми розташовуються резидентно в оперативній пам’яті комп’ютера і «перехоплюють» ті звернення до операційної системи, які використовуються вірусами.

Програма-фільтр має певні недоліки, оскільки вона постійно займає якусь частину оперативної пам’яті комп’ютера і тим самим зменшує розмір доступної іншим програмам оперативної пам’яті. Перевагою є те, що програма дозволяє знайти комп’ютерний вірус на ранній стадії, коли він ще не встиг розмножитись та пошкодити програми. Особливо цінні фільтри при підключенні комп’ютера до мережі.

Прикладом програм-моніторів є безкоштовна програма F -Stopw, яка не лише виявляє віруси в пам’яті та при копіювання, але й знешкоджує їх.

Програми поліфаги — це найефективніша група антивірусів, яка поєднує в собі цілий комплекс антивірусних засобів. Як правило це цілі антивірусні пакети, які включають в себе детектор, лікар, фільтр, інколи ревізор. Більшість сучасних поліфагів містять в собі модулі для контролю вірусів по мережі та перевірки електронної пошти. Деякі програмні продукти містять в собі ще й FireWall для контролю за троянськими вірусами та атаками хакерів з мережі.

До цього виду належать програми: Norton Antivirus, Doctor WEB, Antiviral toolkit pro by Eugene Kaspersky.

Дата добавления: 2014-01-07