Програма Maintenance Wizard (Майстер обслуговування)

Ця програма призначена для автоматизації роботи програм ScanDisk, Disk Defragmenter та Disk Cleanup. Вона дозволяє регулярно автоматично завантажувати одну або кілька з вище перерахованих програм в певний, наперед встановлений, час. Для вказання часу та інших параметрів роботи цих програм потрібно налаштувати їх у вікнах майстра Maintenance Wizard. Після цього ці задачі будуть завантажуватись автоматично.

У вікні даної програми можна вибрати такі способи налаштування.

1-ий спосіб. Швидкий — швидкий спосіб налаштування майстра з мінімальними можливостями вибору. Якщо його відмітити і вибрати командну кнопку Далі,то відкривається вікно, де можна вибрати: Вночі — кожної ночі в період від 0:00 до 3:00 год; Вдень – кожен день в період від 12:00 до 15:00 год; Ввечері — кожного вечора в період від 20:00 до 23:00.

При виборі будьякого з варіантів і натискуванні Далівідкривається інформаційне вікно, де потрібно натиснути командну кнопку Готовоі робота програми завершиться.

2-ий спосіб. Особливий — детальне налаштування часу та параметрів роботи програм обслуговування дисків.

Програма Scheduled Tasks (Назначенні завдання)

Призначення даної програми схоже на призначення попередньої програми. Тобто, вона призначена для автоматичного завантаження програм у встановлений час, але, на відміну від Maintenance Wizard, дозволяє завантажувати будь-які програми (виконуючі файли). Тобто Назначенізавдання призначена для Планування роботи ПК (автоматичного виконання відповідних задач).

Завантажити цю програму можна ще вибравши Назначенізавдання в панелі керування.

При цьому відкривається вікно папки, де вказаний список піктограм програм, що вже встановлені для автоматичного завантаження та піктограма Додатизавдання.Якщо Назначенізавдання завантажується вперше, то присутня лише піктограма Додатизавдання.

Після завантаження цієї піктограми відкривається перше вікно роботи майстра Планування задач. Це вікно інформаційного характеру і описує призначення даної програми.

Натиснувши кнопку Далівідбувається перехід до наступного етапу. У списку знайдених прикладних програм потрібно вибрати програму, що повинна автоматично завантажуватись.

Після натискання кнопки Далівідбувається перехід до наступного етапу роботи майстра.

У вікні, що відкриється, потрібно вказати назву, яку буде мати задача у вікні папки Назначені завдання та періодичність завантаження.

Програма System Restore (Відновлення системи)

В склад операційної системи Windows МЕ вперше ввійшла нова дуже корисна утиліта System Restore. Вона дозволяє відновити стан диску після неправильних дій користувача із конфігурацією ОС або випадкових збоїв системи. Програма відновлює стан комп’ютера, що був у більш ранній момент часу, що називається відміткою відновлення. При цьому дана операція не приводить до втрати недавно виконаної роботи — збережених документів, повідомлень електронної пошти, списків папок Журнал та Вибране.

Дана програма автоматично створює відмітки відновлення через певні проміжки часу, хоча користувач може примусово їх створити засобами System Restore. Для цього необхідно завантажити програму.

Відкривається вікно, де потрібно вибрати опцію Створити відмітку відновлення і натиснути кнопку Далі. В наступному вікні потрібно вказати назву створюваної відмітки відновлення і знову вибрати Далі. Відбувається перехід до останнього вікна де потрібно вибрати ОК. Кнопка Початок повертає програму до початкового вікна.

Для відновлення системи за допомогою System Restore необхідно завантажити цю програму і в її початковому вікні вибрати опцію Відновити комп’ютер. Після натискування Далі відкривається наступне вікно де у календарі потрібно вибрати відмітку відновлення, яку користувач вважає найбільш сприятливою.

Програма System Monitor (Системний монітор)

System Monitor — це багатофункційна утиліта, що дозволяє слідкувати фактично за всіма програмами, що звертаються до центрального процесора, жорсткого диску, пам’яті і мережевих ресурсів. Вона досить зручна для виявлення вузьких місць в роботі ПК, найчастіше це оперативна пам’ять та процесор.

При завантаженні утиліти відкривається порожнє вікно. Щоб заповнити його контрольованими параметрами потрібно в пункті меню Правкавибрати команду Додатипокажчик.

Відкривається вікно, що складається з двох панелей зі списками. В лівій панелі потрібно вибрати тип пристрою, а в правій, його характеристику.

Встановивши всі необхідні параметри контролю, потрібно вибрати тип представлення контрольованої величини. Для цього в пункті меню Виглядпотрібно вибрати одну з команд:

• Лінійні діаграми — представлення контрольованих величин у вигляді лінійної двомірної діаграми;
• Гістограми — представлення контрольованих величин у вигляді стовпчикової двомірної діаграми;
• Числовеподання — представлення контрольованих величин в числовому вигляді.

4.5. Технологія обміну даних в Windows

План

1. Звичайне копіювання через буфер обміну.

2. Технологія DDE (динамічного обміну даними).

3. Технологія OLE.

4. Технологія OLE2.

5. Робота з Clipboard Viewer (Перегляд буфера обміну).

При роботі на ПК користувачу часто доводиться створювати так звані «складні документи», які містять різні типи інформації, наприклад: текст, графічні зображення і математичні формули. Windows як багатозадачне середовище з перших версій була розрахована на високий ступінь інтеграції її компонентів. Одним із найважливіших елементів такої інтеграції є можливість ефективного обміну даними між різними прикладними програмами, яка реалізується через технології обміну даними. Вони дозволяють просто і без проблем переносити з однієї прикладної програми в іншу текстову, графічну, звукову, відео й іншу інформацію. Створення «складних документів» стає настільки звичним явищем, що навіть саме поняття складного документу вживається досить рідко.

Ще в перших версіях Windows з’явився такий компонент, як вбудований буфер обміну даними (БОД), постійно активний і доступний всім Windows-програмам.

Буфер обміну даними — спеціальним чином організована частина оперативної пам’яті ПК, яка призначена для тимчасового зберігання інформації, що передається між програмами. Інформація в буфері обміну даними знаходиться до тих пір, поки в нього не поміщено нову інформацію, або його не очищено.

Для перегляду вмісту буферу обміну даними у Windows є спеціальна програма Буфер обміну, яка має можливість переглянути інформацію, що знаходиться у буфері, або очистити його вміст, звільнивши тим самим оперативну пам’ять.

Для ознайомлення з технологіями обміну даними у windows потрібно спочатку ввести такі базові поняття:

· Програма-джерело — програма, яка здатна віддати певний фрагмент документу.

· Програма-приймач — програма, яка здатна сприймати певний фрагмент документу, інколи її ще називають контейнером.

· Універсальна програма — поєднує в собі можливості двох попередніх програм.

Звичайне копіювання через буфер обміну

В перших версіях Windows відбувався простий обмін даними між різними програмами через Буфер обміну. Цей процес реалізується наступним чином:

1-й етап. Знаходячись в програмі-джерелі користувачу потрібно відмітити фрагмент документу і скопіювати його в буфер обміну даними одним з відомих способів: команда Копіюватив пункті меню Правка, або в контекстному меню об’єкту, піктограма або комбінація клавіш Ctrl + C.Можна також використовувати команду Вирізати,піктограму або комбінацію клавіш Ctrl + X, яка не копіює об’єкт в буфер, а вирізає його туди (знищуючи його в програмі-джерелі).

2-й етап.Перейти в програму-приймач і вставити копію об’єкту командою Вставитиз пункту меню Правка, однойменною командою з контекстного меню, піктограмою , або комбінацією клавіш Ctrl + V.

Цей же порядок дій забезпечує обмін даними і в межах однієї програми, тому відпадає необхідність вбудовувати в прикладні програми внутрішній засіб копіювання та переміщення об’єктів.

Технологія DDE (динамічного обміну даними)

Із створенням Windows 3.0 з’явилась нова на той час технологія динамічного обміну даними. Дана технологія полягає в тому, що скопійований через буфер обміну даними об’єкт зберігає свій зв’язок з оригіналом і, при внесенні змін в оригінал, вони можуть автоматично відображатись в копії.

Для реалізації цієї технології потрібно в програмі-джерелі виділити об’єкт і скопіювати його в Буфер обміну одним із перерахованих вище способів. Тоді перейти в програму-приймач і в пункті меню Правкавибрати команду Зв’язати.

Після такого способу копіювання між копією і оригіналом об’єкту буде встановлено зв’язок. При внесенні будь-яких змін в оригінал об’єкта, вони автоматично відображаються у всіх документах, де знаходяться копії цього документа, встановлені за технологією DDE.

З одним оригіналом можна зв’язати довільну кількість документів, утворюючи «зіркоподібний»тип зв’язку. Це, наприклад, дозволяє користувачу досить легко підготувати декілька звітів, що містять одну і ту ж таблицю. Для цього досить створити її в одному із табличних редакторів і, встановивши динамічний зв’язок, помісти її у всі потрібні текстові документи. Крім «зіркоподібного» зв’язку можна встановлювати «ланцюговий » тип зв’язку,коли джерелом для наступного зв’язку є не оригінал, а раніше зв’язаний об’єкт. Зверніть увагу на те, що в цьому випадку потрібно використовувати команду Вставити, а не Зв’язати.

Дуже корисною при роботі з DDE є команда Зв’язкияка дозволяє переглянути всі зв’язки для даного документу. Крім цього, можна розірвати деякі з них, «переключити» зв’язок з одного об’єкту на інший або встановити режим ручної активізації обновлення зв’язків, коли зміни в копії об’єкту відбуваються лише після відповідної команди.

Хоча дана технологія мала дуже багато зручних можливостей, вона не набула великої популярності та не прижилась серед користувачів. Крім цього дана технологія має такі суттєві недоліки:

· ускладнене редагування копії об’єкту, оскільки користувачу потрібно пам’ятати програму-джерело і виконувати багаторазове копіювання об’єкту;

· об’єкт зберігається на диску в двох і більше копіях (разом з документом-оригіналом і всіма копіями), що веде до неекономного використання дискового простору;

· ускладнене копіювання документу із зв’язаним об’єктом на інші ПК, оскільки при цьому фактично розриваються зв’язки з об’єктом-оригіналом.

Технологія OLE

Для усунення недоліків технології DDE в Windows 3.1 вперше реалізовано нову технологію OLE — зв’язування і вбудовування об’єктів, яка позбавлена недоліків попередньої.

При виникненні технології OLE змінилось ставлення до терміну «об’єкт». Раніше об’єктом називали будь-який фрагмент документу, що переносився з однієї програми (документу) до іншої. Хоча насправді переносився не сам об’єкт, а лише його «екранний образ». При цьому програма-джерело перетворювала дані зі свого внутрішнього формату в один із стандартів Windows і в такому вигляді він з’являвся в програмі-приймачі.

В технології OLE об’єкт — це комплекс, що складається з даних у внутрішньому форматі програми-джерела, що представлені в одному зі стандартних форматів Windows та інформації про програму, що створила його, а також розміру, часу створення і т. д. В такому вигляді об’єкт є деякою закінченою структурою, що зберігає свої особливості незалежно від типу документу, в який його поміщено.

Як видно з її назви, технологія має дві складові частини: зв’язування об’єктів і вбудовування об’єктів.

1. Вбудовування об’єктів.

Вбудований об’єкт — це копія об’єкту, яка містить службову інформацію про програму, що його створила і зв’язок з нею. В разі необхідності редагування вбудованого об’єкту досить виконати подвійну фіксацію курсору миші на ньому. При цьому активізується зв’язок, що автоматично завантажить програму, яка створила даний об’єкт і помістить його в неї. Це забезпечує швидке редагування копії об’єкту в тій програмі, де він був створений.

Для вбудовування об’єкту використовується команда Вставити, комбінація клавіш Ctrl + V або піктограма , при цьому об’єкт буде вставлений у форматі за замовчуванням (переважно в тому, в якому він був створений). Хоча більшість прикладних програм Windows підтримують командну Спеціальна вставка, з пункту меню Правка,або контекстного меню. Дана команда дозволяє вставити об’єкт в одному із стандартних форматів Windows.

2. Зв’язування об’єктів.

Зв’язаний об’єкт — це не власне об’єкт в програмі-приймачі, а тільки його «образ» (клон), який містить зв’язок з об’єктом-оригіналом. Це дозволяє при зміні об’єкту-оригіналу автоматично поновлювати всі його клони-копії. Ще однією особливістю зв’язаних об’єктів є те, що при записуванні в програмі-приймачі документу зі зв’язаним об’єктом записується не сам об’єкт, а лише зв’язок —шлях до файлу з об’єктом-джерелом та посилання на сам об’єкт в цьому файлі. При відкриванні документу операційна система активізує зв’язок, шукає об’єкт-оригінал і завантажує його «образ».

Оскільки при зв’язуванні друга копія об’єкта не створюється (на відміну від технології DDE), то OLE виявляється економнішою перед описаними вище технологіями, з точки зору дискового простору. Та в даній технології усунено не всі недоліки, які характерні для попередньої DDE.

Якщо в об’єкті-оригіналі зроблено зміни, а документ з «образом» об’єкту був закритий, то при наступному його відкритті видається перепитування чи поновлювати копію об’єкту.

Для того, щоб вставити зв’язаний об’єкт, потрібно в пункті меню Правкапрограми-приймача вибрати команду Спеціальнавставкаі у вікні, що відкриється вибрати опцію Зв’язати.

В програму-приймач можна вставляти замість «образу» об’єкту піктограму об’єкту-оригіналу. Найчастіше це використовується при поміщенні в документ мультимедійної інформації. Для реалізації цієї можливості потрібно відмітити опцію У вигляді значка.

Коли користувач вирізає чи копіює інформацію з програми-джерела, то вона поміщається в буфер обміну в різних форматах. Наприклад, коли скопіювати фрагмент із документу Microsoft Excel він поміщається в буфер у вигляді електронної таблиці Excel, у вигляді форматованого і неформатованого тексту і графічного зображення. Вміст інформації декількох форматів у буфері обміну дозволяє прикладним програмам отримувати інформацію у форматі, що найбільш зручний для користувача.

Одним з недоліків технології OLE можна назвати її однонаправленість для більшості програм. Тобто, деякі програми при обміні даними можуть бути лише джерелом, а інші лише приймачем.

Технологія OLE2

У Windows 95 технологія OLE отримала подальший розвиток і, як наслідок, з’явилась нова версія, під назвою OLE2. В ній підтримуються всі можливості попередніх технологій і додатково реалізовано нові:

· Редагування на місці. При редагуванні вбудованого об’єкту в програмі-приймачі, що підтримує редагування на місці, програма-джерело не завантажується, а тільки меню і панелі інструментів програми-приймача тимчасово доповнюються відповідними елементами програми-джерела. Для закінчення редагування вбудованого об’єкту досить зафіксувати курсор миші поза даним об’єктом.

· Перенесення об’єктів між прикладними програмами. Деякі програми, що підтримують OLE2, дозволяють переносити і копіювати дані між прикладними програмами та папками простим перенесенням їх мишею (технологія Drag and Drop).

· OLE Automation.Певні програми, що підтримують OLE2, наприклад Microsoft Excel, дозволяють «керувати собою» іншим програмам, які написані однією з мов програмування, котрі підтримують взаємодію прикладних програм. До таких мов відносять Microsoft Visual Basic і Visual Basic for Application. Використовуючи одну з цих мов можна створювати власні макроси (сценарії), які автоматично переноситимуть дані між різними прикладними програмами.

Робота з Clipboard Viewer (Перегляд буфера обміну)

Для перегляду вмісту буфера обміну даними Windows 98/МЕ використовується спеціальна програма Перегляд буфера обміну.

Для завантаження цієї програми необхідно в розділі ПрограмиПуск-меню вибрати пункт Стандартні, в ньому підпункт Спеціальні, а в ньому команду Переглядбуфераобміну. Відкривається вікно, де відображено поточний вміст буфера обміну даними.

Причому, вміст буфера можна переглядати в декількох форматах. Для того, щоб змінити формат перегляду, потрібно в пункті меню Виглядвибрати тип формату. Якщо вибрати Авто,то програма буде сама визначати в якому форматі потрібно виводити інформацію.

При виключенні живлення або при копіюванні в буфер іншої інформації попередня автоматично знищується. Але програма ClipboardViewer дозволяє зберегти вміст буферу на диску у спеціальному файлі з розширенням *.clp. Для цього в меню вікна ClipboardViewer вибрати пункт Файл, а в ньому команду Зберегти як .... Відкривається стандартне для програм Windows вікно Зберегти як …, де потрібно вказати назву файлу та папку, куди він буде поміщений.

Потім, щоб зчитати вміст цього файлу, потрібно завантажити вікно ClipboardViewer і в пункті Файлвибрати команду Відкрити.Відкривається стандартне для програм Windows вікно Відкрити, де потрібно вибрати даний файл.

4.6. Комп’ютерні мережі. Інтернет

План

1. Служби та послуги Internet.

2. З’єднання з Internet.

3. Пошук інформації в Internet.

4. Пошукова служба Google.

Дата добавления: 2014-01-07