Власний капітал комерційного банку, його структура і формування

РЕСУРСИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Власні кошти банку (капітал)	Залучені кошти банку	Позичені кошти
Статутний капітал	Кошти на поточних рахунках клієнтів	Міжбанківські кредити
Резерви та інші фонди банку	Кошти підприємств та організацій у формі депозитів	Кредити від НБУ
Нерозподілений прибуток	Вклади від населення	Кошти отримані за операціями з ЦП на вторинному фондовому ринку

Рис. 2.1. Класифікація ресурсів комерційного банку

Власний капітал – це грошові кошти, внесені акціонерами (за­сновниками банку) та пайовиками, а також кошти, сформовані в процесі подальшої ді­яльності банку.

У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у суку­пному капіталі, приблизно 8—10 %, тоді як у промислових під­приємств — 40—60 %. До того ж він має інше призначення в ба­нках, а ніж в інших сферах підприємництва.

Призначення власного капіталу виражається в його функціях:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед, для страху­вання інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності.

2. Забезпечення оперативної діяльності, є другорядною для власного капіталу банку. Вона важлива на початковому етапі діяльності банку, для формування його інфраструктури.

3. Регулююча: розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і тому перебуває під контролем НБУ.

Регулятивний власний капітал, що використовується орга­нами банківського нагляду в основному для обчислення економі­чних нормативів, складається з основного і додаткового капіталу, зваженого на ризики.

У свою чергу основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які ство­рені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надба­вок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал.

Розкриті резерви також включають резервні фонди, що ство­рені згідно із законами України, загальні резерви, прибутки ми­нулих років та прибутки минулих років, що очікує затвердження.

Загальний розмір основного капіталу визначається з ураху­ванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

— недосформованих резервів під можливі збитки за: кредит­ними операціями, операціями з цінними паперами дебіторською заборгованістю; простроченою понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнані банкрутом або ліквідовуються за рішенням уповно­важених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

— нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

— збитків минулих років і збитків минулих років, що очікує затвердження;

— збитків поточного року.

Порядок формування статутного капіталу банку такий:

1. Статутний капітал банку формується відповідно до вимог законодавства України та установчих документів банку.

2. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Балансувальні статті

3. Статутний капітал не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

4. Банк має право збільшувати статутний капітал після того,
як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо сплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

5. Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня.

6. Банкам забороняється використовувати для формування ка­піталу бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичай­них та привілейованих.

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Так, якщо комерційний банк не заробляє прибутку, власники звичайних ак­цій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і у випад­ку ліквідації банку. Звичайні акції вільно купуються та прода­ються на вторинному ринку цінних паперів.

Привілейовані акції дають право їх власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій не беруть уча­сті в управлінні комерційним банком.

Другою складовою основного капіталу банку є розкриті резе­рви, до яких слід віднести:

Резервний фонд – це грошові ресурси, що резервуються бан­ком для забезпечення непередбачених ви­трат по всіх статтях активів та поза­балансових зобов'язаннях, а також виплати дивідендів по при­вілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку.

Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Ре­зервний фонд створюється у порядку, визначеному зборами ак­ціонерів, а його розмір не може бути меншим 25 % регулятив­ного капіталу, а розмір щорічних відрахувань — меншим 5 % прибутку. Коли резервний фонд досягає встановленої величини, то відрахування до нього припиняються. У випадку викорис­тання коштів з резервного фонду відрахування від чистого при­бутку на його формування відновлюються. У разі коли діяль­ність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів і щорічних від­рахувань до них.

Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для покриття збитків від активних опера­цій та для виробничого і соціального розвитку банку; їх форму­вання здійснюється за рахунок прибутку.

Порядок формування і використання цих коштів визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність» та статут­ними документами банку:

1) відрахування до фондів здійснюються з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

Елементом резервного капіталу є загальні резерви, призна­чені для покриття можливих збитків за операціями банку, їх від­мінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають більш конкретне призначення (наприклад, створюються для зни­ження негативних наслідків у зв'язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків від операцій з валютою та цінними папера­ми, що знаходяться у розпорядженні банку). Загальні резерви формуються з чистого прибутку, що залишається у банку після сплати податків.

Нерозподілений прибуток – резерв банку, який залишається після розподілу прибутку на сплату податків, фор­мування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розши­рення банківського бізнесу.

Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно позначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік - залежить головним чином від розміру дивідендів, які повинні виплачуватися акціонерам.

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

— вони є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

— капітальні інструменти не можуть бути погашені з ініціативи власника;

— вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

— передбачають відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг — звичайні незабезпечені боргові ка­пітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи лікві­дації повертаються інвестору після погашення претензій всіх ін­ших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у ка­пітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його пер­винної вартості протягом 5 останніх років угоди.

Дата добавления: 2014-01-07