Традиційні методи проектування

Фаза завершення проекту

Фаза «життя» проекту	Опис завдань	Результат
Завершення проекту	- Оцінка ступені задоволення замовника по термінам, витратам коштів і по якості, - Аналіз «уроків», отриманих під час реалізації проекту. - Розформування проектної команди	Звіт про Завершення проекту

Забезпечення життєвого циклу проекту вимагає не лише певних затрат часу але і відповідних матеріальних витрат. На основі практики можна визначити приблизні дані затрат часу і коштів:

· В фазі розробки концепції – вивчення прогнозів, перед проектне обґрунтування інвестицій, попередній план проекту, оцінка «життєдіяльності» проекту ≈ 3%.

· В фазі планування проекту – контроль стратегічного, оперативного, функціонального, зведеного планів ≈ 5%..

· В фазі проектування – визначення об’ємів виконаних робіт і їх кошторисної вартості, порівняння вартості фактичних робіт з запланованими ≈ 20%.

· В фазі будівництва – контроль планів і їх виконання, контроль використання трудових ресурсів і інше ≈ 60%.

· В фазі завершення проекту – заключний контроль і приймання всіх елементів, здача проекту і закриття контракту ≈ 12%.

Така загальна схема розвитку проекту в часі і приблизні витрати трудових і матеріальних ресурсів, на виконання окремих етапів цього процесу.

Попередня лекція присвячена основним визначенням, які вживаються при розгляді питань проектування будь-яких об’єктів та учасникам процесу архітектурного проектування. При розгляді питань життєвого циклу проекту стає зрозуміло, що початкова фаза є досить важливою, оскільки саме тут відбувається пошук концепції проекту, від якої в значній мірі залежить кінцевий результат. Саме на цьому етапі найяскравіше проявляється творчість архітектора. При цьому важливо зрозуміти що методи, якими користуються архітектори можуть бути різними.

Метод (від грецького methodos — шлях дослідження, вчення), засіб досягнення конкретного завдання; сукупність прийомів.

Еволюція кустарних методів.

Розповідаючи про методи проектування слід відмітити, що попередником сучасного проектувальника є зовсім не кресляр. Першим ініціатором змін в штучному середовищі був не творець креслень, а творець речей, вмілий ремісник, той “конструктор”, діяльність якого починається там, де закінчується природна еволюція. І зовсім не дивно, що кустарні вироби нагадують форми органічного життя — форми рослин і тварин, що виникли як результат еволюції природи. Коли ми сьогодні бачимо наскільки гарно та досконало організовані достатньо складні форми селянського воза, човна, скрипки та інших побутових предметів, нам не зрозуміло яким чином вдалось досягнути цього без участі фахівців зі спеціальною освітою, без менеджерів та інших спеціалістів.

Аналізуючи шляхи еволюції кустарних промислів можна зробити певні висновки:

1. Ремісник не викреслює ескізу свого виробу - і досить часто просто не в змозі зробити цього (навіть не може пояснити чому прийняте те чи інше рішення.

2. Зміна форм кустарного виробу відбувається в результаті численних невдач та успіхів в процесі багатовікового пошуку, методом спроб та помилок. Цей повільний та коштовний послідовний пошук може привести в кінці кінців до на диво точно врівноваженого виробу, який в достатньо високій мірі відповідає потребам споживача.

3. Сховищем всієї важливої інформації, зібраної в ході еволюції промислу є, в першу чергу, сама форма виробу, що лишається постійною, і змінюється тільки для виправлення помилок та при виникненні нових потреб

4. Форма виробу в цілому її логічне обґрунтування — не фіксується в символічній формі, і тому їх неможливо дослідити і змінити без грубого експериментування.

Самим важливим висновком для нас є те, що ні професійний проектувальник, ні креслярська дошка не створюють необхідних умов, без яких не можуть бути створені вироби складної форми, пристосованих до умов їх застосування.

Дата добавления: 2014-01-07