Проектування як трьохступінчатий процес

Найбільш розповсюдженим спостереженням відносно проектування, на якому сходяться багато авторів, полягає в тому, що проектування включає в себе три стадії: аналіз, синтез та оцінка. Аналіз - розчленування задач на частини. Синтез – поєднання частин по новому. Оцінка - - вивчення наслідків від впровадження.

Аналіз (дивергенція) від лат. divergeze – знаходити розбіжності.

Цей пошук характеризується наступними рисами:

· цілі нестійкі і умовні;

· межі задач нестійкі та невизначені;

· оцінка відкладається на майбутнє;

· технічне завдання – завдання проектувальника – свідоме збільшення своєї невпевненості, в звільненні від заздалегідь заданих рішень.

Одна з задач досліджень на цій стадії полягає в тому, щоб вивчити реакцію замовників, споживачів на зміщення цілей і меж задач в різних напрямах і в різних об’ємах. Прийняття рішень слід відкласти на наступні стадії, коли буде більше інформації про все. Найкраще цими навичками оволодівають особи, які мають досвід в таких галузях як журналістика, наукова робота, статистичний аналіз, ніж люди які мають проектну спеціальність.

Основна ціль цієї стадії перебудувати, або зруйнувати початковий варіант технічного завдання, при цьому виявити ті аспекти ситуації проектування, що дозволяють отримувати цінні і здійснені зміни.

Синтез (трансформація)

Це стадія створення принципів та концепцій, стадія високої творчості, пошук основної ідеї. Це стадія, коли міркування про цінності та про технічні можливості об’єднуються в рішення, які повинні віддзеркалювати реальні політичні, економічні та експлуатаційні аспекти ситуації проектування.

Для трансформації (яку слід застосовувати коли аналіз в значній мірі вже завершений) характерні наступні риси:

· Основна ціль – на результати аналізу накласти деяку концептуальну схему, достатню для трансформації в єдиний проект;

· Фіксуються цілі, технічні завдання та межі задачі, розпізнаються обмеження;

· Основна задача розчленовується на більш мілкі задачі, які можна вирішувати паралельно або послідовно

· Найбільш яскраво тут проявляється особистість проектувальника

Оцінка (конвергенція) від лат. соnvergo – зближення

Ця стадія наступає тоді, коли задача визначена, змінні знайдені а цілі встановлені. Тепер проектувальнику необхідно крок за кроком вирішити другорядні протиріччя до тих пір, поки з багатьох можливих альтернативних рішень залишиться одне – кінцеве рішення.

Основні характеристики цієї стадії наступні:

· Основна ціль – як найскоріше зменшити невпевненість в прийнятих рішеннях;

· Встановлення порядку прийнятих рішень, що зменшує різноманітність:

· Скорочення поля можливих варіантів до єдиного з мінімальними затратами часу і засобів.

Для здійснення оцінки можливі дві протилежні стратегії. Одна з них направлена на від зовнішнього до внутрішнього. Цією стратегією користується архітектор, коли він йде від зовнішньої форми споруди і від цього визначає планування. Друга стратегія – від внутрішнього до зовнішнього. Архітектор виходить від функції і лише на цій основі визначає зовнішній вигляд. Очевидно досвідчений проектувальник йде одночасно з двох напрямів, де ставить питання в точках зустрічі цих напрямів, де часто буває неузгодженість.

Це єдиний аспект проектування, що піддається логічному аналізу.

Наслідок розчленування процесу проектування.

Головним результатом нових методів проектування є об’єктивізація тих процесів мислення, які традиційний проектувальник тримав «при собі» і розділення їх на три категорії: інтуїтивне мислення, логічне мислення, і процедурне мислення.

Мета об’єктивізації та розчленування очевидна: вони покликані розкрити мислення архітекторів для сприйняття величезної кількості фактів та ідей, які необхідні для проектування на рівні систем, але очевидно не можуть міститись в індивідуальному досвіді якогось одного, навіть талановитого проектувальника.

Як уже згадувалося, перші спроби застосування нових методів в кращому разі приносять частковий успіх, а в гіршому закінчуються повною невдачею. Позитивний ефект від застосування нових методів полягає в тому, що вони, по-перше, примушують проектувальників в пошуках інформації вийти за межі звичного кола думок і, по-друге, оберігають від спокуси вхопитися за першу ліпшу думку, яка прийде в голову. Більш строгі логічні методи різко збільшують число альтернатив, які підлягають оцінці на стадії конвергентного пошуку. Їх головний недолік, в тому, що вони не дозволяють встановити, наскільки інформація та ідеї, зібрані під час дивергентного пошуку, і проект, що створюється по планомірній конвергентній стратегії, відповідають спільній проектній ситуації і її визначальним елементам.

Розрив між формальною організацією архітектурного проектування в системі інститутів, майстерень, бригад і груп і багатством практики, що призводить до порушення формальних норм, розрив між номінальним розподілом обов'язків і повсякденною практикою (не говорячи вже про нові, нетривіальні завдання) не є ні для кого секретом. Так само ні для кого не секрет, що поряд з формальною організацією архітектурно-проектного процесу існує прихована, неформальна організованість, заснована більшою мірою на нормах, що виникають в відносинах між людьми, ніж у формальних нормах. Цей розрив, історія якого нараховує вже десятиліття, не викликав проблем, доки складність проектних задач не перевищувала професійних можливостей, поки вона допускала пряме або непряме використання давно відпрацьованих взірців, прототипів. Однак виникли якісно нові задачі – районне планування, містобудівна програма розвитку, реконструкція історичних міст і тому подібне, – характер яких з традиційної архітектурної точки зору може бути парадоксальний (змінився сам об'єкт проектування). Одночасно з цим ряд традиційних задач переглядається під незвичною точкою зору (наприклад, проектування житлової групи залежно від типу мережі обслуговування). Потреба в нових методах прискорюється швидким становленням дизайну, що розвиває свою проектну проблематику і власну методологічну надбудову. Традиційні засоби архітектурного проектування, що мало змінилися з часів Вітрувія, все частіше виявляються недостатніми, оскільки практичні проектні задачі вирішуються при хронічній нестачі часу, ці старі засоби продовжують використовувати замість нових, що різко гальмує розвиток діяльності.

Застосування нових методів проектування при будь-якому проектуванні не виключає використання і традиційних методів проектування, особливо творчих методів.

Дата добавления: 2014-01-07