Поняття національної ідеї, її особливості та значення для формування права

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

Тема 1.

Вступ. Для філософії права первинними і, відповідно, важливими є поняття «етнос» і «нація». Дослідники вважають, що вододіл між етносом і нацією – це фактично межа, яка пролягає між тим, що не залежить від людини, бо наперед визначено фактом її народження, і тим, що є результатом власних зусиль особи. Нація не заперечує етносу, а якісно перетворює його шляхом вивільнення індивідів від обмежених принципом «землі і крові» зв’язків і подальшого їх об’єднання на засадах «громадянського суспільства», яке ґрунтується на особистісній-економічній, правовій і духовній самостійності індивідів.

Що стосується українського етносу, то варто відзначити його важливе підґрунтя. Згадаймо бодай трипільську, понтійську та готську культури. Вони засвідчують великі досягнення українського етносу.

Важливо розрізняти поняття «народ» та «нація». На думку М. В. Томенка, народ є носієм або суб’єктом міжнародного права і розглядається в контексті реалізації права народу на самовизначення. Вирізняють термін «корінний народ», який означає групу, що споконвічно живе на конкретній території і має власну історію, мову, традиції, культуру й духовні цінності, що плекалися саме на цій території. Стосовно тлумачення поняття «нація» треба назвати два головні принципи: об’єктивний (відшкодування ознак, що характеризують життя національної спільноти) та суб’єктивний (який ґрунтується на пріоритеті психологічних та етнокультурних особливостей). Саме процес створення національної держави або прагнення національної спільноти до цього є передумовою якісного переходу від «народу» до «нації». Беручи до уваги ці міркування та специфіку української етнополітичної ситуації, доцільно виокремити два виміри української нації:

- українська нація (етносоціальне визначення) – національна спільнота, що склалася на спільній території в результаті спільної економічної діяльності, мови, спільної історичної долі, традицій, культури і психології;

- українська нація (етнополітичне визначення) – спільнота, що об’єднує громадян України, які усвідомили свою належність до України як гаранта реалізації їхніх політичних, громадянських, культурних прав поза належністю до власного етнічного угруповання.

Існує також відмінність між етнічною та національною культурою. Межі між етнічною та національною культурою, як зазначають В. М. Ткаченко та О. П. Реєнт, можна уявити як водорозділ між «культом» і «культурою». Якщо в основу першого покладено освячені символікою норми та взірці поведінки людей, що визначають собою весь хід та устрій народного життя, то національна культура, як правило, позбавлена культового характеру. Вона є продуктом переважно індивідуальної творчості освічених верств суспільства. Деякий час така культура може бути чужою народові, дистанційованою від нього, має ознаку аристократичної, елітної відособленості. Розрив між етнічною та національною культурою свідчить про ще не завершений процес формування й консолідації нації. Може трапитися так, що національна культура в основі своїй уже є, а нації як такої ще немає. У такому разі нація становить собою радше чисто духовну, ідеальну спільність, що на рівні освіченої верстви існує як національна ідея.

У розвитку будь-якого суспільства панівні в ньому ідеї мають чи не вирішальне значення. Важливо тільки, щоб такі ідеї відповідали позитивним, демократичним, гуманним критеріям, оскільки історія людства знає випадки, коли цілі народи піддавалися різним спокусам, віддавали перевагу псевдоідеям, міфам, які вели їх до катастрофи.

Національна ідея – це те, що об’єднує народ на переломних, критичних етапах історії, пробуджує в ньому героїзм, готовність до подвигу, жертовності в ім’я важливої і навіть великої (у народному розумінні) мети. Тобто національна ідея виражає духовну концентрацію самосвідомості, розуміння народом суті свого існування і призначення в державотворенні.

Звичайно, кожний народ має свою національну ідею, яка сприяє розвиткові суспільства. Тому, як вказує Ю. І. Римаренко, цілком природним є повернення до таких понять, як «українська національна ідея», які нуртували в Україні упродовж тривалого часу. Зрештою, національне відродження (оновлення, поступ) є насамперед реалізацією української національної ідеї. Адже українська національна самосвідомість може реалізуватися лише за умови «запалення нових смолоскипів» у різних галузях знань, зібрання всього, що стосується української національної ідеї та структурування його в теорії. А цьому значною мірою покликане сприяти українознавство.

Важливо встановити складові елементи української національної ідеї. На думку Ю. М. Канигіна та 3. Ю. Ткачука, це: незалежність (самостійність), державність, соборність.

Основним елементом української національної ідеї є державність, яку треба розуміти в широкому та якісному значенні. Це не просто набуття українською нацією «будь-якої» держави, а орієнтація на цивілізовану державу сучасного європейського типу. Тому атрибутами української державності виступають цивілізованість, демократизм і духовність.

Щодо соборності, то Ю. І. Липа пише, що українська раса – це раса солідаристів, суспільний ідеал яких – група, а не індивідуальність. Найприродніше місце українця – це перебування в групі, і ніколи – поза групою. У групі розвивається він найліпше. Українське суспільство було, є і буде образом взаємовідносин груп. Іншими словами, український народ постійно прагне до єдності, соборності, оскільки значна кількість етнічних українців перебуває за межами сучасної держави. На думку М. В. Томенка, поняття «соборна Україна» – це об’єднання всіх українських історичних земель у єдину державу на засадах загальнонаціонального взаємопорозуміння та національної злагоди.

Зауважимо, що незалежність (самостійність), державність і соборність є одвічною мрією українців. Однак сама мрія не може виступати національною ідеєю, за яку потрібно вести політичну боротьбу. Оскільки Україна, за словами Ю. М. Канигіна, більше нагадує політично-національну державу, ніж етнічно-національну, тому потрібні такі інтелектуальні верстви населення, духовні лідери нації, які розвивали б національну ідею, а не вважали її шаблонною.

У цьому розумінні деяка роль відводиться науці, зокрема філософії права. Суть, зміст та історичний розвиток національної ідеї – це своєрідний вступ до історії філософії права України. Адже право формується під впливом національної ідеї, тому вважається культурним феноменом нації. Філософія права узагальнює правові здобутки українського народу, які постійно регулювала національна ідея.

Дата добавления: 2014-01-07