Система розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля. Екологічні проблеми урбанізованих територій

Система розселення в усьому світі вирізняється самостійним, досить могутнім фактором впливу на довкілля. В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації (від лат. urbanus – міський), що проявляється в зростанні населення міст і відповідному зменшенні чисельності сільського населення.

Їх негативними наслідками є:

1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території, що призводить до високого рівня забруднення довкілля;

2) несприятлива територіально–планувальна структура міст, зумовлена підпорядкованістю інтересам нарощування промислового потенціалу, внаслідок чого промислові підприємства часто оточені житловими масивами, а весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість;

3) другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами промислового розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих сфер життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо впливає на екологічний стан міст і якість питної води;

4) руйнування природного середовища великих міст. Висока забрудненість довкілля промисловими викидами і відходами, в тому числі й побутовими, незадовільний стан життєзабезпечувальних систем. Швидке зростання населення міст на основі екстенсивного промислового розвитку і потреба розширення їх територій призвели до скорочення зелених зон, забруднення і непридатності водойм тощо.

Чисельність міського населення безперервно зростає. Одночасно виникають величезні життєві та промислові поселення. На початку ХХ ст. у містах проживало – 13% населення Земної кулі, в середині століття – 28%, а протязі ХХІ ст. – вже приблизно 50%. За станом на 01.01.97р. у світі налічується 94 міста з населенням понад 2 млн. чоловік, і 160 міст з мільйонним населенням. Російський геолог М.Гершензон пише: “... великі міста донині є лише паразитами біосфери, що називається “життєвими ресурсами (вода, повітря, їжа)”. Причому, чим більше міст, тим більше шкоди вони завдають Матері Природі”.

Міста здебільшого є дуже специфічним середовищем проживан­ня людей, оскільки тут поєднуються стаціонарні, зокрема промис­лові, та мобільні джерела забруднення - транспортні засоби, пере­важно автомобілі. Забруднення довкілля в місті набагато вище, ніж поза ним. Так, у містах вміст ртуті у ґрунті в 4-6 разів вище, сви­нцю й ванадію у хвої міських дерев - у 25 разів більше, міді, хро­му, нікелю - у декілька разів більше, ніж у сільській місцевості.

Ґрунти на території міст забруднюються різними сторонніми речовинами, які поділяються на механічні (будівельне сміття, бите скло, кераміка, тощо), хімічні (різні хімічні речовини з перевищення ГДК) та біологічні (різні мікроорганізми).

Фізичне забруднення міста виявляється в місцевій зміні температурного, електричного, магнітного та іонізаційного полів і вібрацій, які значно перевищують природний фон. Середня температура в містах на 1-2⁰С вища, ніж в сільській місцевості, опадів випадає на 5-30% більше, а швидкість вітру на 20-30 м за секунду нижча, разом з тим прозорість повітря на 15-25% нижча. Міська атмосфера містить в 10 разів більше аерозолів і в 25 разів більше газів. У них споживається в 10 разів більше води, ніж у сільських райони. Рівень шуму на міських вулицях становить 85-87дБ, що зумовлює зашумленість міських територій.

Основні забрудники повітря у містах – об’єкти енергетики, промисловості і транспорт. Охорону атмосферного повітря в містах можна здійснювати шляхом організації санітарно-захисних зон, архітектурно планувальних рішень та інженерно-організаційних заходів, а також за допомогою різні методи очищення газодимових викидів.

Водопостачання має цілодобово забезпечувати населення й промислові підприємства водою належної якості, що відповідає державним стандартам. У результаті споживання значної кількості води утворюється багато промислових і побутових стічних вод. Щодоби на одного мешканця міста припадає в середньому 0,1-0,4 м³ побутових стічних вод. Кількість таких стоків залежить від густоти населення і становить 10-15 тис. м³/рік на 1 га житлової забудови.

Водоносні горизонти під містами мало того, що сильно виснажені, а ще й забруднені на значну глибину. Кардинальній перебудові піддається і ґрунтовий покрив міських територій. На великих площах, під магістралями і міською забудовою, він фізично знищується, а в рекреаційних зонах піддається деградації, забруднюється побутовими відходами, токсичними речовинами з атмосфери. Такої ж перебудови зазнає й рослинний світ, який практично на сто відсотків окультурений.

У процесі функціонування систем життєзабезпечення міста споживання різних природних ресурсів та створення величезної кількість газоподібних, рідких і твердих відходів (таблиця №2, №3).

Загальна кількість відходів у світі становить більше 300 млн. т. Кожний житель міст щороку видає більше 400 кг відходів. Для поховання однієї тонни побутових відходів потрібно 3 м² території.

До складу побутового сміття входять, %:

· папір – 28,3;

· шкіра та гума – 5,1;

· пластмаса – 2,6;

· харчові відходи – 43,5;

· метал – 5;

· скло – 5,5.

Папір, за даними Ю. А. Злобіна (1998), руйнується через 2-10 років, консервні банки за 100 років, поліетиленові матеріали за 200, пластмаси – 500, а скло потребує 1000 років.

Утилізацію промислових і побутових відходів проводять у таких головних напрямках.

– Складування чи захоронення. Основною вимогою до цього є досягнення безпечних умов проживання населення і недопущення їх негативного впливу. Вивіз відходів на звалища є основним методом звільнення від міських відходів, хоча від і найменш досконалий. Найбільшу небезпеку становлять звалищні стічні води, які формуються в результаті випадання опадів. Вони потрапляють у глибинні горизонти і забруднюють ґрунтові води і відповідно ріки. Крім того в наслідок гниття речовин на звалищах утворюється велика кількість летких речовин, які забруднюють повітряний простір. Особливо від цього потерпають жителі населених пунктів, які знаходяться неподалік від звалищ. Лише за останні роки здійснено близько 40 спроб поховати на території України токсичні речовини (230 т промислових відходів, понад 100 т хімікатів, непридатних для використання, 390 т пластикових упаковок і т. д.).

– Знищення відходів шляхом їх спалення. Цей метод дозволяє позбутися значної кількості відходів. Проте, недоліком його є те, що більша кількість сміття спалюється на тих же звалищах відкритим способом. Утворюється велика кількість диму і золи, які містять шкідливі речовини. Тому тверді відходи необхідно спалювати у спеціальних печах. Але використання цього методу не набуло ще широкого запровадження – у Європі працює не більше 600 таких установок, США – 200, Японії – 2000.

На даному етапі розвитку найреальніше перейти до повсюдного сортування відходів, оптимізації структури харчування і використання сучасних видів упаковки.

- Очищення забруднених викидів та скидів від шкідливих речовин.

Контрольні питання:

1. Для чого потрібна екологічна підготовка фахівців пожежної справи?

2. Які основні форми і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище?

3. У чому проявляються зміни компонентного складу біосфери і кругообігу речовин у природі?

4. Які види забруднень розрізняють за типом походження?

5. У чому проявляються зміни енергетичного балансу планети і її буферних властивостей?

6. Схарактеризуйте вплив на довкілля окремих галузей народного господарства. Які галузі за масштабністю впливу на біосферу входять до трійки найбільших?

7. Назвіть основні причини того, що металургійний комплекс України став одним із найбільших забруднювачів довкілля.

8. Які основні екологічні проблеми сучасних міст?

9. Назвіть основні види забруднень повітря, води і ґрунтів у місті.

10. Які основні шляхи поліпшення екологічної ситуації в містах?

11. Чи можна уникнути забруднення біосфери, користуючись транспортними засобами?

12. Назвіть проблеми утилізації відходів? Які її головні напрямки?

Домашнє завдання:

Опрацювати:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. Підручник. – К.: Либідь, 2006.§1.2 - § 1.4.

2. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього середовища:

Навч. посіб. — К.: Афіша, 2001. § 1.1- 1.4., § 2.1

Дата добавления: 2014-01-07