КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сучасні наукові підходи до моделювання та організації иавчально-виховного процесу в загальноосвітній школі
І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи потрапляє до впливу трьох демонів: механічності, рутинності, банальності, він заскліває, починає опускатися. А. Дистверг Шкільна практика частіше вказує на те, що вчитель середнього загальноосвітнього навчального закладу рідко прагне до науковості в своїй педагогічній діяльності. Але саме наука та відповідна Їй теорія містять теоретичне обгрунтування, узагальнення досягнень практики, вказують на перспективні шляхи її розвитку; роблять діяльність вчителя свідомою, організованою на відміну від простого функціонування. В цьому розділі коротко наведемо головні наукові підходи, поняття теорії навчання, які складають основу педагогічної науки. У сучасному діловому світі більше, ніж у будь-коли інші історичні часи, єдиним постійним фактором є зміни. Р. Уоттерман В наш нестабільний час швидких змін актуальним стає звертання до синергетичного підходу, який з'явився в середині XX ст. На рубежі століть ідея розвитку, еволюції проникає не тільки в усі галузі природних явищ, але й розповсюджується на соціальну сферу. Цей факт знайшов своє втілення у формуванні нового наукового напрямку, який спрямований на вивчення механізмів самоорганізації складних систем в умовах нестабільності — синергетики. Вченими було визначено, що природні системи (до яких відноситься людина) здатні до самооновлення, пристосування до мінливих умов. У соціальних системах (до яких відноситься школа і навчальний процес) самооновлення відбувається важче. Одне із завдань синергетики — вивчення механізмів самоорганізації та саморозвитку в природі і перенесення їх на людське суспільство. Засновниками цього філософського напрямку є І. Пригожий, Г. Хакен, С.П. Курдюмов та ін. Синергетика походить від грецького «синергос» — сумісно діючий. Користуючись головними положеннями синергетичного підходу, можна визначити такі найбільш суттєві умови для здійснення процесу самоорганізації педагогічної системи [65, 66]: 1. Педагогічна система повинна бути відкритою для взаємодії та взаємообміиу інформацією і «енергією» із оточуючим середовищем. 2. Педагогічна система повинна мати активну «енергетичну» основу — ініціативу до самовдосконалення та самоорганізації педагогів та учнів. 3.'Педагогічна система повинна мати вибір шляхів розвитку без здійснення на неї тиску ззовні. 4. Педагогічна система повинна мати «енергетичний» вихід, а саме, одержання емоційного задоволення від позитивних змін, результатів реалізованих ініціатив. 5. Педагогічна система повинна бути зорієнтована на цілі саморозвитку учнів, формування у них ціннісних орієнтирів. 6. Основу педагогічної системи складає людина, з її неповторністю, як постійне джерело стихійності й в той дає час розвитку. 7. Виділяється новий тип соціальних відношень— взаємодія, взаємокоординація, співробітництво і співтворчість перед невідомим майбутнім., 8. Виникнення необхідності діалогу і сумісного творчого пошуку спеціалістами різних галузей знання. Кожному педагогу слід пам'ятати, що нове розуміння освіченості, моральності, професійної майстерності та заповзятливості виводить на перший план у навчальному процесі розвиток здібностей учнів, самовизначення у діяльності та спілкуванні, самозмінення, розкриття природного дару людини, розвиток здібностей мислити, говорити, діяти, а у підсумку — знайти своє місце в цьому світі, самореалізуватися. В процесі засвоєння знань та умінь учням необхідно розвивати психологічні механізми самоорганізації, тобто набуття учнями нових здібностей, нових способів дій з науковими поняттями, матеріальними об'єктами, а також навичками спілкування і самоаналізу.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 508; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |