Особистісно-орієнтований підхід

Кожна людина містить цілий материк своєї особистості. Щасливий той, хто йде шляхом Колумба власної душі.

Дж. Стефан Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі ши­рокого розповсюдження набув термін «особистісно-орієнтоване на­вчання». Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розг­лядати учня, як суб'єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначен­ням С.І. Подмазіна, «зміст особистісно-орієнтованої освіти перед­усім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій, вчинків, позиції, самостійності й самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будів­ництва і розвитку» [52,с.188].

І.С. Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-оріє-нтованого навчання:

— визнання учня головним суб'єктом процесу навчання;

— визначення мети — розвиток індивідуальних здібностей учня;

— визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановле­ної мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання [75, с. 12].

Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється

його мета, функція, форма організації. І.С. Якиманська визначає, що мета такого уроку — створення умов для виявлення пізнаваль­ної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є:

— використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, які дозволяють розкрити власний досвід учнів;

— створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

— стимулювання учнів до висловлень, використання різних спо­собів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати не­вірну відповідь, не той результат;

— використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволить учню вибирати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту;

— оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й за процесом його досягнення;

— заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;

— створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовира­ження учня [75].

Дата добавления: 2014-01-07