Мозаїчність

Мозаїчність (англ. "райет") - це вираження горизонтальної просторової структури фітоценозу. По своїй морфологічно горизонтальній площині жодне рослинне угруповання у природі не є цілком однорідним за складом видів, тому що особини різних видів у ньому рідко бувають рівномірно розподілені. Частіше можна помітити просторово розмежовані, закономірно повторювані плями, з більш-менш своєрідним видовим складом або специфічними кількісними співвідношеннями між видами. Такі плями різного видового складу у горизонтальній площині фітоценозу у фітоценології називають по-різному: мікрофітоценози (Є.М. Лавренко), фрагменти асоціації (Сукачов, 1928), мікроценози (Ярошенко1968; Раменський, 1937; Биков, 1978), фації (Браун-Бланке, 1928), рослинні частки - парцели (Дылис, 1968,1969), мікрогрупи.

Високомозаїчними, з чітко помітними плямами різного складу є пустельні, болотні (сфагнові та купинясто-осокові), високогірні рослинні угруповання, дернині степи, а в цілому - угруповання зі змінними градієнтами екологічних факторів. Так, у фітоценозах оліготрофних боліт сосново-журавлиново-сфагнові мікроценози, пов'язані з пристовбурними підвищеннями, чергуються з невеликими пухівковими купинами та сильно обводненими сфагновими ділянками.

Мозаїчність рослинних угруповань має кілька причин:

1.Особини у популяціях різних видів по-різному розподілені на площі рослинного угруповання. їхній розподіл може бути: а) регулярним, або рівномірним, як у штучних чи напівприродних фітоценозах, ініційованих людиною; б) випадковим, притаманним багатьом популяціям, які вже достатньо давно закріпились у даному фітоценозі і розповсюдились по всій його території; в) контагіозним, або груповим, при якому особини видової популяції розподілені латками, скупченнями, близько від джерела походження зачатків, як наприклад, у кореневищних, коренепаросткових рослин чи тих, які нещодавно втрутились у склад рослинного угруповання.

Окремі рослинні популяції формують навколо себе особливе фітосередовище, і цим неоднорідно впливають на своє оточення. Ця властивість притаманна рослинам-ценозоутворювачам (едифікаторам). Відповідно, з ними пов'язані інші рослини - едифікаторофіли, а далі від їхнього впливу частішають випадки трапляння видів-едифікаторофобів.

З огляду на вказані причини, у фітоценозах трапляються мозаїки такого характеру (за класифікацією ТА. Работнова і Б.М. Міркіна):

а) регенераційні - виникають в процесі відновлення частини угру­повання (наприклад, на місці поваленого дерева, у "вікні" лісу);

б) клонові - спричинені розмноженням рослин у клонах - кореневищних, цибулинних, коренепаросткових, щільно- та нещільнокущових тощо;

в) фітоенвайронментальні, або фітосередовищні мозаїки -
виникають у зв'язку зі створенням специфічного фітосередовища певною
групою рослин, наприклад: деревами-едифікаторами, що є потужними
конкурентами і забирають валову частину ресурсів та перетворюють якісні і
кількісні характеристики останніх; підростом дерев, який створює затінок і
вологіші умови в травостої тощо; бобовими, за рахунок підвищення азоту у
фунті; рослинами-алелопатами, які виділяють у ґрунт біологічно активні
речовини;

г) зоогенні (через кротовини, нори, виїдання певних рослин тощо) та
антропогенні (копання ям, сильне витоптування окремих місць у
фітоценозі, занесення бур'янів на межі угруповання).

Компоненти мозаїки можуть створювати групи, значні за протяжністю та об'ємом, трапляючись в межах цілого угруповання, і в такому разі їх називають мікроценозами, або вузького об'єму, в межах всього лише одного ярусу, і у цьому випадку їх називають мікрогрупами. Мікроценози є найменшими за розмірами структурними одиницями горизонтального розчленування простору фітоценозів, що включають усі яруси, відрізняються за складом, структурою, фітосередовищем, динамікою, характеризуються певною цілісністю і знаходяться у взаємозв'язках з іншими мікроценозами. В кожному з мікроценозів складаються специфічні умови освітлення, температури і вологості повітря й ґрунту, руху повітря, товщини снігового покриву, вираженості нанорельєфу, товщини лісової підстилки або трав'яного опаду тощо.

За характером розташування зустрічаються наґрунтові, пристовбурні, епіфітні мікроценози тощо. Поверхневі мікроценози формуються за сприятливих умов на поверхні субстрату: на кротовинах, бабаковинах, купинах, при частковому змиві дернини на луках, вигоранні боліт тощо. Епіфітні - утворюються на стовбурах і в дуплах дерев, на гілках, листках, за рахунок оселення лишайників, водоростей, деяких вищих рослин. Пристовбурні мікроценози частіше формуються з мохів та лишайників.

Наприклад, у лишайниковому бору звичайно присутні такі мікроценози, що чергуються між собою, не порушуючи уявлення про лишайниковий бір як єдине ціле і єдиний тип лісу:

- ділянки зі щільно зімкненим деревостаном, де майже відсутній лишайниковий покрив;

- ділянки з розрідженим деревостаном, де в наземному покриві з'являються лишайники та плями із зелених мохів - плевроцій Шребера, дикран, гілокомій блискучий;

-бір з дуже розрідженим деревостаном і добре розвиненим лишайниковим покривом.

Мікроценози притаманні угрупованням лісів, лук, степів, боліт, засолених подів тощо.

Типи мікроценозів класифікують за кількома критеріями:

- За походженням, або залежно від причин мозаїчності: мікроценози регенераційного, клонового, фітосередовищного, зоогенного походження тощо.

- За значенням у рослинному угрупованні: основні, або едифікаторні, пов'язані із едифікаторами; пануючі, або фонові, в угрупованні їх за складом видів, як правило, всього 1-2, але вони займають найбільшу частку площі фітоценозу; доповнюючі, такі, що порівняно рідко трапляються.

- За різноманітністю компонентів: одно-, мало- та багатовидові; одно-, мало- та багатосинузіальні; одно-, мало- та багатодомінантні.

- За будовою: прості малоярусні, що розвиваються у складі мохово-лишайникових і трав'янистих типів рослинності; складні багатоярусні, у складі лісової та чагарникової рослинності.

- За стійкістю і тривалістю існування: корінні, або стабільні; похідні; тимчасові, а саме, дигресійно-демутаційні та сезонні.

- За характером динаміки: прогресивні, фітоценотично потужніші, такі, що витісняють інші мікроценози; регресивні, які витісняються; реліктові (залишкові від попередньої рослинності).

Не дивлячись на внутрішнє різноманіття горизонтальної розчленованості фітоценозу, істотною умовою його цілісності та єдності є інтегральний, об'єднуючий фактор усіх мікроценозів - єдиний тип місцезростання та спільне фітосередовище, сформоване едифікаторами або домінантами.

Явище мозаїчності так само, як і закономірності ярусності, використовується в сільському господарстві, у створенні продуктивних травосумішей: наприклад, відомо, що між бобовими та злаковими рослинами у складі лучних угруповань існує динамічна рівновага, в популяціях видів обох груп із року в рік - по черзі спостерігаються спалахи інтенсивності росту, в один рік дуже розростаються бобові, в наступний, навпаки, злаки. Тому замість багаторічних сівозмін створюють стійкіші багаторічні травосуміші, де чергуються злаки і бобові чергуються або смугами, або в шахматному порядку, клітинами площею 4 м.

Дата добавления: 2014-01-07