Синузіальність

Конституційна структура

Елементи конституційної структури - ценопопуляції, групи подібних життєвих форм тощо поєднуються та співіснують просторово не відокремлено. Вони наче компактно „вкладені" один в одного у просторі йчасі. Дія одразу багатьох факторів на середовище фітоценозу та часовий розподіл цієї дії сприяють співіснуванню в межах спільного простору різних елементів будови угруповання.

Синузіальність - це наявність в угрупованні структурно-екологічних зв'язків між популяціями видів рослин з подібною життєвою формою і екологічною конституцією, що дозволяють їм виживати на даній території за даних умов. Синузії помітні у вигляді екологічно, а часто і просторово відокремлених плям у рослинному угрупованні, складених рослинами з подібними життєвими формами та іншими ознаками фітобіології.

Термін „синузії" запропонував уперше Г. Гаме у 1918 році, розуміючи під ними різноманітні сукупності рослин за різними спільними критеріями: особин одного виду, різних видів, але однієї життєвої форми, особин різних груп життєвих форм. Останнім часом цей термін розуміється по-іншому. Так, Є.М. Лавренко («Полевая геоботаника», 1959, т. 1) визначив синузії як структурну частину фітоценозу певного видового складу, що характеризується еколого-біологічною єдністю видів і особливим мікросередовищем, яке є, водночас, частиною середовища існування даного фітоценозу. Група рослин утворює синузію у тих випадках, коли ці рослини подібні за еколого-біологічними властивостями та зростають у фітоценозі в значній кількості. Часто при цьому синузії займають певний відокремлений простір фітоценозу, принаймні протягом частини вегетаційного періоду.

Одні дослідники розуміють синузіальність угруповання як його еколого-біологічну диференціацію, тобто як елемент конституційної структури, інші - як еколого-функціональну, що виступає елементом функціональної структури.

Найвідомішими синузіями є синузії мохів, лишайників і ефемероїдів у лісах. Перші два випадки є прикладами не лише біологічно, але і просторово виражених синузій, а третій - прикладом синузії, відокремленої у часі, тобто часової. В лісових угрупованнях часто можна говорити і про виражені грибні синузії'. Для визначення продуктивності грибних синузій рекомендують закладати пробні ділянки площею 500 м або кілька дрібніших облікових площадок, які в сумі складатимуть 500 м².

Зміна сезонних синузій у степових угрупованнях давно і добре описана в літературі (Келлер 1907, 1923; Алехин, 1909, 1924, 1931; Лавренко, 1940, 1956 та багато ін.). У степу рано навесні, як тільки розтане сніг, на ще вологому ґрунті з'являється синузія ранньовесняних ефемерів: Erophilla verna, Alyssum desertorum, Ceratocephala testiculata, а також ефемероїдів: Tullipa, Crocus, Hyacinthella, Poa bulbosa та ін. Влітку обидві більш вологолюбні синузії змінюються літньою триваловегетуючою синузією дернинних злаків з родів Stipa, Koeleria, Festuca, ксерофільного та мезоксерофільного степового різнотрав'я - різні види Dianthus, Astragalus, Limonium, Salvia, Veronica, Filipendula, Artemisia, Achillea та ін. Весняні ефемери й ефемероїди у цей час зберігаються в ґрунті у вигляді насіння, бульб, цибулин, кореневищ і ін.

Ще різкіше розвинені зміни сезонних синузій у пустелях і напівпустелях, наприклад, Туркменії і Таджикистану. Відмічена в літературі зміна сезонних синузій і на заплавних луках (Шенников, 1941 та ін.).

Особливими синузіями вважають масові популяції епіфітів, ліан, омели білої, приурочені до екологічних ніш крон.

Т.А. Работнов вважає, що популяція певного виду в процесі проходження різних етапів онтогенезу може виступати компонентом різних синузій, і тому, як наслідок, проявляються так звані вікові синузії, наприклад, рясні популяції проростків липи та клена у світлих листяних лісах, які в процесі конкуренції й виживання, швидко зникають, рясні квітучі популяції деяких зозулинців на луках у певні роки. Крім того синузії бувають тимчасовими, короткотривалими та довготривалими.

Яруси у фітоценозах можна одночасно вважати і синузіями, адже вони складені подібними життєвими формами та екологічно обумовлені. Просторові синузії відрізняються від ярусів тим, що останні є більш-менш суцільними шарами вертикальної будови фітоценозу, тоді як синузії не мають чіткого характеру розподілу простору фітоценозу.

Дата добавления: 2014-01-07