Комплексність

Комплексність, або строкатість рослинності - поняття, що відображає неоднорідність рослинного покриву, його композицію із різних за складом і структурою рослинних комплексів. При цьому у структурі рослинного покриву однієї природної ділянки помітні гетерогенні за будовою, водно-мінеральним живленням і продуктивністю ділянки - комплекси, що чергуються між собою. Комплексність пов'язана з визначеною неоднорідністю умов середовища і часто носить випадковий характер, а не обумовлена фітоценотичними взаємодіями.

Комплексність відрізняється від мозаїчності рядом ознак:

- ділянки, що чергуються між собою, як правило, значних розмірів (до кількох сотень квадратних метрів і більше);

-вони, хоч і входять до одного масиву - лук, полів тощо, але певним чином відокремлені одна від одної;

- різняться екологією та генезисом, а отже, будовою і структурою.
Прикладом гетерогенних комплексів є рослинність великого болотного

масиву. Різноманітність форм мікро- та мезорельєфу, склад торфу та будова торфовища пояснюють гетерогенність умов місцезростань та розвитку різних комплексів. Наприклад, на евтрофних болотах можуть існувати ділянки в кілька сотень квадратних метрів із мезотрофною рослинністю. Звичайно мезотрофні ділянки трапляються з країв боліт із близьким заляганнямфлювіогляціальних пісків та збідненим ґрунтовим мінеральним живленням. Як наслідок, на фоні осоково-гіпнових комплексів з'являються сосново-журавлино-сфагнові або безлісі журавлино-сфагнові, з процесами формування перехідних торфів і торфових покладів. Характерною особливістю цих комплексів є глибша розчленованість на численні мікроценози.

У складі високо комплексного рослинного покриву часто спостерігаються так звані фрагменти фітоценозів - невеликі за розміром, але досить своєрідні і самостійні за складом угруповання рослин, вкраплені в інші, більші фітоценози. Наприклад, посеред заплавних лук, сформованих на піщаних ґрунтах, трапляються фрагменти лозняків, зарості прибережно-водної рослинності з очерету, аїру болотного ) чи лепешняка великого. Їхнє існування і чергування пов'язані зі значною різноманітністю локальних умов на заплаві. У складі лучно-степової рослинності еродованих вапнякових схилів окремих ділянок Лісостепу звичайно можна зустріти відслонення вапняків із фрагментами карбонатопетрофільної рослинності.

На противагу комплексності, гомогенітет фітоценозу - це риса, що визначається типом розподілу та дисперсією популяцій видів у фітоценозі. Чим вища дисперсія (розсіяність) кожного виду і ближчий до рівномірного розподіл видових популяцій у фітоценозі, тим більш однорідним (або кажуть - дифузним) виглядає фітоценоз. Високо дифузними є тривало існуючі фітоценози, трав'янисті мезофільні угруповання, наприклад, луки чи лучні степи. Навпаки, зі збільшенням неоднорідності, строкатості умов у межах фітоценозу, пониженням дисперсії (вид трапляється компактними групами у фітоценозі), із наближенням розподілу популяцій до групового або локального типів неоднорідність зовнішнього вигляду фітоценозу зростає, він стає строкатішим, „мозаїчнішим", „плямистим". Дуже молоді, щойно сформовані фітоценози, фітоценози боліт, світлих лісів, альпійської та субальпійської рослинності, лучні фітоценози, що представляють короткі серії швидкого відновлення рослинного покриву звичайно складені з багатьох „латок" або смуг.

За характером однорідності своєї просторової структури в природі зустрічаються два типи фітоценозів:

гомогенні - більш-менш однорідні по всій площі вздовж взаємно перпендикулярних напрямків. Для їх опису застосовують традиційні квадратні пробні ділянки. Ймовірність зустріти будь-який варіант поєднання рослин та їхнього розподілу вздовж усіх взаємно перпендикулярних напрямків більш-менш однакова.

гомотонні — фітоценози, в яких спостерігається поступова зміна складу і структури в одному напрямку, вздовж градієнта одного чи кількох екологічних факторів, інакше кажучи, в зв'язку із тим, що значення/показники екологічного фактора стійко і неперервно зменшуються або збільшуються по площі рослинного угруповання. Наприклад, стійке підвищення вологості ґрунту та збільшення потужності ґрунтового шару в напрямку від вершини пагорба до берега річки призводить до виникнення об'єктивно неперервної зміни рослинних комплексів, від більш ксерофільних і петрофільних до більш мезофільних чи гігрофільних. У такій неперервності - рослинному континуумі - геоботанік виділяє дискретні, більш-менш своєрідні і однорідні ділянки, лише користуючись відносними, часто суб'єктивними ознаками. В гомотонних фітоценозах, задля статистичної коректності і для досягнення

високої достовірності, рекомендується використовувати метод трансект, а не квадратних пробних ділянок. Для цього закладають лінію - трансекту, що перетинає кілька фітоценозів у напрямку найбільш глибокої, але при цьому поступової зміни провідного фактора середовища, наприклад в напрямку до узлісся, до дренуючого русла, від берега озера до його центрального масиву, від джерела засолення ґрунту до місцезростань з дуже низькою засоленістю тощо. Вздовж трансекти рівномірним способом закладають облікові площадки. Серія площадок на трансекті дозволить повніше описати видовий склад і скласти точніше уявлення про кількісні співвідношення у гомотонних фітоценозах.

Дата добавления: 2014-01-07